Перше кохання, коли ти прийшло?

лагідно сіті свої розплело,

душу наповнило ніжною піною,

піснею в серце ввійшло незабвінною…

Ясне, прекрасне таке почуття,

жаль, що у мене тебе вже нема –

спогади тільки зостались від тебе,

ніжність, яку берегти мені треба!

Софія Святодухова

Кожен рік ми зустрічаєм
Хлібом-паляницею,
І пісні разом співаєм
Сіємо пшеницею.

От і цей рік засівали,
Щоб врожай на славу був,
І пісні дзвінкі співали,
Щоб і щастя було тут!

А хрещенськії морози
Та не забарилися,
Кришталем природа вкрилась,
Наче вся умилася!

Я частушки вам співаю
Ви – уважно слухайте:
Як мороз на річку ляже
Купатись не думайте!

Бо купаються в хрещенські,
А Богу не моляться –
Не того Господь наш хоче
Не для того коїться,

Не для того річка мерзне,
Щоб купались цілий рік,
Не для того посилає
Нам мороз, на воду – лід.

Я частушки вам співаю,
Щоб боялись Бога ви,
І робили добрі справи,
Не гнобили сироти.

Я частушки вам співаю,
Щоб страх Божий був у вас.
Не завжди є з нами Мати,
Та робіть Її наказ!

Те, що вам заповідала,
Тільки так перемогти
Може наша вся країна,
Ворогу не стане сил.

Я частушки вам співаю,
Щоб був мир і урожай,
Щоб горя не знала Мати,
Щоб на Землі настав рай!

Я частушки вам співаю,
Бо Христос уже іде!
Виряджає Його Мати
І наказ такий дає:

Сину-Сину, не барися,
На Землі уже зима,
А весною все розквітне,
Ти прийди, як розквіта!

Люди дуже настраждались,
Просять миру, злагоди.
Ти прийди до них, Синочку,
Бо вони вже на межі!

Я частушки вам співаю,
Щоб воліли зустрічать,
Іісус Христос – Спаситель
Він врятує знову вас!

А гонителі побачать,
Що для них прийшов кінець –
Приготував для них пекло
Сотворитель, наш Отець.

Я частушки вам співаю,
Щоб надію мали ви.
Перемога засіяє,
Бо Христос уже в путі!

Не забариться, а прийде
В час, коли Його не ждуть.
Сину-Сину, Ти – надія!
Приготуй для Батька путь!

Я частушки вам співаю,
Бо настав кінець всьому!
Лютий мороз наступає,
Та Весна буде і тут!

Я частушки вам співаю,
Може хтось і не встига,
Та чекати вже не будем:
Це – останняя зима.

Смачна з маком паляниця,
І крученик, і вертут –
Засіваємо на славу,
Буде мир і спокій тут! Амінь
Софія Святодухова

Клубочить дим, фіалковою сльозою і бабуся дивиться у вікно. А сніг мите , своєю білою лозою, наче зима до них іде. А внучка сидить і плаче тихо, бо не мож на двір. Мороз обливає холод, наче сон всі зібрались коло пічки. Сидять на в’язаних стільцях а дим клубочить сильно, сильно. Всі сидячи сміються, наче сніг хрустить злегка.
Глорія

Занепокоєння всього цивілізованого світу
це все одно що кулаками бити по граніту.
Дайте нам зброї, боєприпасів, динаміту
щоб не тягнуло рашиків сюди як до магніту.
ОБСЄ порушень не додає до свого звіту
тільки пальчиком свариться на путінську еліту.
Все лізуть на землю нашу волею зігріту
та не терпітимемо кацапського тут гніту.
І не треба нам чужого алфавіту
ми розвивати будемо свою освіту.
Не балалайку будемо слухать а трембіту
та не набудемо статусу сателіту.

Пироженко Євгеній Григорович

До Бога Сварога звертаюсь сьогодні,
Що є покровитель ремесел й вогню,
Ти викував зорі і місяць із сонцем,
Щоб нас зігрівали,розганяли пітьму.

У кузні твоїй кипить завжди робота,
Ти викував плуга й на землю спустив.
А також щоб шлюб був міцним як залізо.
Обручку весільну ти людям створив.

О мудрий Свароже тебе прославляю,
Ти вчиш людей праці, На рідній землі.
Як землю орати,залізо кувати,
Та як із родиною в злагоді жить.

З дружиною Ладою діток ростили,
Вони всі Сварожичі, твої сини.
У домі небеснім вони виростали,
Богами зростали на поміч тобі.

Тебе попрошу я від всього народу, Закрий наше небо залізним щитом.
Щоб діти не бачили більше ракети,
Забули тривоги немов страшний сон.

Священним вогнем із небесної кузні,
Розплав усю зброю,що нас убива.
А воїнів наших в холодних окопах,
Як лагідний Батько теплом зігрівай.

Онуки твої дуже мріють,що скоро,
Закінчаться війни, настане весна.
Всі знову у мирі почнуть працювати,
Знанням і ремеслам дітей научать.

Верещако Сергій

Не хочу я храмів із їх куполами,
Хрести і ікони назад заберіть,
Отих бізнесменів що звуться попами,
Які прикриваються словом якимсь.

Не хочу я більше стоять на колінах,
Щоб хтось мене в очі рабом називав.
Я вільний, нащадок слов’янського Роду.
Стрибог мене в люльці колись колисав.

Не треба лякать мене всіма гріхами,
З дитинства навчав Род по совісті жить .
І Адом міфічним з страшними чортами,
Я вірю в світ Наві ,там духи живуть

Піду я до лісу, там мати природа,
Здоров’ям наповнить,як дуб віковий,
Зустріну там Велеса мудрого Бога,
Поради спитаю як правильно жить.

А як буде втома піду я до Дани,
Богиня води хай очистить мене.
Водою цілющою втому змиває,
Напитися дасть і спрага пройде.

Не треба мені щоб спитати поради,
Ходити в будівлі,молитви учить.
Я можу звернутись своїми словами,
І Боги підкажуть що далі робить.

Верещако Сергій

Я люблю весну квітучу, там де солов’ї співучі! Там де квітне вишня і росте трава! Там де синє небо, сонце ясне і травичка рясна!
Охріменко Злата

Зима, зимонька, зима до нас наближається!
Зима, зимонька, зима з снігом привітається!
Зима, зимонька, зима ти вже поспішай!
Зима, зимонька зима до нас в гості завітай!
Охріменко Злата

Я маю ціль! А моя ціль це жити! Чому якісь росіяни вбивають людей, дітей та цілі?!
Ви тварини!- Скажемо їм і на прощання заспіваємо Гімн!

Охріменко Злата

На зимоньку вже я дуже давно чекаю,але ще скільки чекати я навіть не знаю.
Але все одно до нас вона прийде,місяць,два і перше грудня буде.
Зимонька,зима ти вже поспішай!
До усіх в світі людей на свято завітай!
Охріменко Злата