А на вулиці моїй ні душі,
Тільки в ряд стоять гаражі,
Наче велетні в залізній броні,
Що прикуті до твердої землі.

На моїй вулиці дороги пусті,
Тільки тиша, я, монолог в голові.
Висвітлює листя торішнє ліхтар,
Що всипали рясно весь тротуар.

А на вулиці спокій панує всякчас,
Навіть не чути дерев старих глас.
По дорогам моїм ходжу я сама,
І вітер тихенько мою руку трима.

Елла Уінд

Прийшов час згадати,що предки казали,
Слова ті писали майбутнім Родам,
Як діток ростити,як землю любити.
І не забути про шану Богам.

Любіть свою землю і стійте за неї,
Її обробляли батьки і діди.
На ній працювали до поту і крові,
Вважали священною,даром Богів.

Коли нападали чужинці ворожі,
То треба у битві хороброму буть
Не кидати брата у горі любому,
А ворога бити без грама жалю.

На білому світі по совісті жити,
Буть вірними Роду і предкам своїм.
Не гарні слова,а правду цінити,
Природу любити,як свій рідний дім.

А ще з тих часів нас попереджали,
Ніколи не можна зле діло прощать.
Хай кару несе той хто зла нам бажає,
Та згине навіки ворожа душа.

Верещако Сергій

Я вірю!

Правду кажуть в світі:
В Україні – землі родючі,
Люди добрі,
Веселі й співучі.

Чому ж землі родючі?
Бо кров’ю залиті,
Кістками покриті,
Сльозами відмиті !

Знову прийшла війна…
Спокій забрала вона,
Мирне небо закрила,
Але надію не вбила!

Без світла, у темряві
Без інтернетів-мереж
Ми бачили цінності в усьому без меж …

Коли ворог – сосід напав,
Людей, сильних духом, не залякав.
Не знав, що стоятимуть до кінця,
Положать і тіло і душу
Тільки б Україна цвіла !
І дитина у ній росла!

І ЗНАЮ :
Україна розквітне !
Хлібами запахнуть поля !
Зросте біля хати калина ,
Батькам усміхнеться дитя.
Я ВІРЮ!
Жумаєва Марія Олексіївна

Перемога- це все!
Перемога понад усе.
З такими думками я прокидаюсь.
З такими думками я засинаю…
І кожного разу з нетерпінням чекаю: " Відбито атаку, ідемо вперед…"
Кожна хороша новина – надія.
Кожна хороша подія- це віра.
Кожне вдале рішення- це сила!
Все буде добре, бо ми – Україна.

Світлана

Страх, сльози, вітчай
І безліч запитань…
Що тепер? Що робити?
Де сховатись? Куди подітись?
Біль, страждання, смерть…
Насильства, катування, муки.
Приніс нам руский мир,
Приніс нам освободитель.
Жорстокі вбивства, невинні душі,
це те, що не війною зветься
Це по їхньому придушення нацизма.
Та знай одне, що не зламати дух козацький,
не придушити силу й волю українського народу.
Знай, що єдність, мужність і відвага- це Україна,
наша рідна батьківщина .

Світлана

Світ мій, дзеркальце, скажи,
Мене справжню покажи,
Як дістати із вʼязниці
Очей власних таємниці?
Тут, з тобою, я відверта.
І душа моя обдерта
В мить розкритися готова,
Адже є в мене промова:
Хочеться давно мені
Звільнити почуття рясні,
Світу показати мрії
Та безглузді чудасії.
Хочеться співати гучно,
Щоб на світ весь було чутно
Всі мелодії легкі,
Що лунають в голові.
Хочеться собою бути,
Вдачу власную збагнути.
Не соромитись в юрбі
Здатись не такой, як всі.
Світ мій, дзеркальце, скажи,
Мою сутність покажи.
Чи зможу утекти з вʼязниці
Та бути вільною, як птиці?
Адже хочеться, щоб світ
Бачив справжній мій політ
Та мою відкриту душу,
Що іноді ховати мушу..

Елла Уінд

Прийшов час згадати,що предки казали,
Слова ті писали майбутнім Родам,
Як діток ростити,як землю любити.
І не забути про шану Богам.

Любіть свою землю і стійте за неї,
Її обробляли батьки і діди.
На ній працювали до поту і крові,
Вважали священною,даром Богів.

Коли нападали чужинці ворожі,
То треба у битві хороброму буть
Не кидати брата у горі любому,
А ворога бити без грама жалю.

На білому світі по совісті жити,
Буть вірними Роду і предкам своїм.
Не гарні слова,а правду цінити,
Природу любити,як свій рідний дім.

А ще з тих часів нас попереджали,
Ніколи не можна зле діло прощать.
Хай кару несе той хто зла нам бажає,
Та згине навіки ворожа душа.

Верещако Сергій

«Як чути? Прийом!
Говорить гірська радіохвиля.
Насувається сильний шторм,
Можливо нагряне лавина.»

«Як нас чути? Прийом!
Ми заблукали у горах.
На мапі позначено кілька водойм,
Проте ми не знайшли не одного.»

«Як чути? Прийом!
На зв’язку та сама радіохвиля.
Радимо знайти якій-небудь підйом,
Де б снігова ковдра вас не накрила.»

«Як нас чути? Прийом!
У небі збираються чорні хмари.
Ми бачимо невеличкий розлом,
В ньому дерева, наче примари.»

«Повідомлення з гірської фортеці.
Знову говорить наша радіохвиля.
Сподіваємось, зараз ви у безпеці,
До бурі лишилась приблизно година.»

«Агов! На тому кінці, прийом!
Зв’язок потроху зникає.
Через 3 км найближчий підйом,
Але вірної стежки до нього не знаєм.»

«Потерпілі, прийом-прийом!
Минула гірська катастрофа.
Вже повз пролетів сніжний ком,
Потішилась природа сурова.»

На тому кінці мертва тиша,
І не знає ніхто, чи то лихо, чи диво.
Сподіваємось, ваша воля сильніша.
Сподіваємось, ви все ж таки живі.
Елла Уінд

Ллється ніч барвами темними,
Лягає килимом на нескінченних полях,
Мовами пісні співає таємними,
А зверху зорі мій висвітлюють шлях.

Я хочу побачити стежку в майбутнє
І знати, про що ті таємні пісні.
Може, вони про мрію й кохання могутнє,
Про все, що так хочеться мати мені.

І той вітер нічний шепоче тихенько,
Прикриваючи килимом ночі мене:
«Все ще буде, і щастя близенько,
Лише зачекай, поки «ніч» ця мине».
Елла Уінд

І що ж, нарешті зрозуміла:
Боюсь я втратити людей.
До їхніх душ я прикипіла,
До блиску їх сумних очей.

Я не прив’язуюсь ніколи,
Я по житттю іду одна.
Подібних бачу я мільйони,
У серці для них місць нема.

Але тепер, чомусь так пізно,
Я бачу: в серці місце є.
Там пусто, бо я вбила слізно
Всіх тих, хто так любив мене.

14.02.2023
Елла Уінд