Хоч розійшлись дороги наші,
Та зовсім ти забув мене,
Проте, як ніби із гуаші,
Зоря минулих днів зійде.
Можливо серед ночі темній,
А може серед біла дня
Побачиш у кутку таємнім
Моє напівпримарне «я».
З тобою підемо за руку
Стежиночками в літо наше,
Тоді не знали ми розлуку,
Світанки сяяли нам завше.
Ось я то точно не забуду
Всю глибину твоїх очей,
Знайомство пам’ятати буду
І чари промайнулих днів.
Та наша дружба все згасала,
І літу добігав кінець,
Проте я ще з дитинства знала,
Що кожен долі сам творець.
І вибір ми зробили вільно,
Вдягнувши щільно чорні маски.
Хоч боляче бува нестримно,
Життя не завжди наче казка.
І все ж, посеред днів суворих,
Коли в душі печаль скребе,
У заходах сумних, лілових
На мить згадаю я тебе.
Шалено гарний ти собою,
Про це розповісти не гріх.
Поміж безмовною юрбою
Я чула твій чарівний сміх.
Проте мене твоя душа
Заполонила найсильніше.
Очей світіння та слова,
Що були хвиль морських ніжніше.
Та все лишилось там, на морі,
Бо не підвладне нам буття,
Через розпуку й через горе
Потроху нас навчить життя.
До чого я це? Просто знаю,
Яка любов буває зла.
Проте я все це ще пізнаю,
Попереду ще ціла гра.

Елла Уінд

Минув уже не один рік,
І ось про тебе знов пишу.
На спогади мене прирік,
Хоча тобой вже не дишу.

Навчилась жити без тебе,
Очей твоїх, мов темна ніч.
Це почуття тепер слабе,
Єдина згадується річ:

Це море, ледве жовтий обрій,
Самотній пляж, два пледи, ми.
Твій погляд до нестями добрий,
Чарівний, мов дитячі сни.

Тоді дбайливо ми мовчали,
Бо зрозуміли все без слів,
Та наші душі, мов причали
Двох затонулих кораблів.

Тоді я знала, що навряд чи
Нас доля воззʼєднає знов,
Та вірити хотілось в краще,
Що це все – казка про любов.

Проте уже багато років
Не чутно милий голос твій,
Не знаю, скільки зробив кроків
Ти до своїх славетних мрій.

Усе, що маю памʼятати,
Це зріст низенький, стрункий стан,
Твій світ всередині багатий
Та сміх, мов засіб проти ран.

Мені цих спогадів достатньо,
Бо з ними я в свій час зросла.
Життя змінилось моє знатно,
Я вже не дівчинка мала.

На жаль не в силах зупинити
Біг часу незворотньо клятий.
Та нині – можу іншим жити,
В думках – 2020.
Елла Уінд

Часи змінюються. Ну і нехай.
Я мовчки постою, подивлюсь.
Навіть якщо вони бʼють через край,
Я сих стрімких змін не боюсь.

За вікном вже давно не весна,
Ні, я не про ту, що торік,
А про давню, що бачу лиш в снах,
До якої нема вже доріг.

Часи йдуть. Обертатись не слід,
Вони не вернуть палкі почуття,
Але може на місці, де застиг лід,
Колись знову пробʼється життя.

Тепер показують зовсім інше кіно,
Бо плівка старого загубилась навік.
Тепер замість сліз розливають вино,
Адже висох нещадно їхній потік.

Часи змінюються. Я не верну
А ні давню весну, а ні забуте кіно.
Я прорости дозволю зерну
Усіх перемін, що життям нам дано.

І нехай все минає, я вже не боюсь
Ніяких утрат і смутку тіней.
Я разом із тими часами змінюсь,
Залишивши ідеї старі, плівку, людей.
Елла Уінд

Війна на Україні теж болить скрізь, Трагічна доля, що не впиниться й зріс. Земля переживає біль і розділена країна, Сльози та кров потекли рікою, немов блискавка і гром.

Боєць з солдатами, мужніми синами, Захищають честь і свободу своїх земель. Хочуть миру, щастя й безмежних дібров, Але війна збурює все, порубала на пух і прах.

Очі материнські горять вогнем болю, Серця живуть мрією про країну свою. Нехай мир і благополучно повернувся знову, Хай лихо зменшиться, війна перестане громити домі.

Україна, сильна духом і волями спалахує, Всесвіт почути мусить це прагнення. Ми єдні, одне серце б`ється в нас, Заспокоїтися країна і променем зійде знову наше щастя.

Терпіння, мир і підтримка один одного, Це мило, яке принесе нам перемогу. Війна нескінченна, але ми сильні і вірні, За країну нашу будемо віддавати все з собою.

Нехай війна скінчиться, лишить місце миру, На Україні розцвітають знову нові весни. Поперед щастям, спокій і любов’ю, Ми будемо чекати випробувань кінець, ця війна нам не біда!
Even4ik

Ти уявляв, якою буде наша зустріч
Після всіх довгих невгамовних літ,
Коли вразливі, ми станемо віч-нá-віч,
І знову здригнеться між нами цілий світ?

Я – ні, адже для мене ти – минуле,
Ти спогад, найпрекрасніший з життя.
Часи страждань я б з радістю забула,
Але й приємним вже не буде вороття.

І все-таки, ти думав, якщо раптом
Зіткнуться паралельні ті прямі,
Наперекір законам пролунають святом,
Засвітяться яскраво уві тьмі?

Якщо же статися цій зустрічі судилось,
Бо не буває випадкових у житті подій,
І не важливо, як наше буття змінилось,
Впізнаєм один одного в житті новім.

Коли ця зустріч трапиться – не знаю.
P.S. Я все-таки чекаю.
Елла Уінд

Я виніс з дому все сміття
Але так і не почистив своє життя
Сиджу самотній і п’яний
В темній похмурій кімнаті

Пишу чергову маячню
Для тебе мій любий слухачу
Так, саме для тебе мій відданий друже
Лиш ти знаєш про всю мою брехню

Кому в біса потрібні мої письмена
Можливо хтось знайде ці слова
В моїх п’яних устах від вина
ED

Спів красивої пташини.Забрав слух маленької дівчини.Та мова що співає пташка вона прекрасна.Тая дівчина наче ягнятко.Лягла на землю.Та дивится в ясні зорі.Нічка ясная настала,та дівчинку зачарувала.Дуби,та сосни співають колискову.Дівчинка спить.А земля своєю густою травою її тепло покриває.

Костюк Максим

А ранок знов обійми розгортає,
Незвідані попереду світи…
Дверцята у майбутнє відкриває,
Гортаються сторінки у житті…

Я вийшла в новий день, чекає всесвіт!
Візьму з собою посмішку й любов.
По тілу пробігає легкий трепет,
Вдихаю свіжість ранку знову й знов…

Шукаю несподіванки, сюрпризи,
Чекати більш не можу, бо життя,-
Летить так стрімко, наче вітер свіжий,
О, наше загартоване буття…

Борюся, знов встаю, перемагаю!
Бо відчуваю всіма фібрами душі –
Сама творю реальність, я це знаю.
Попереду незвідані світи…
ND💗
Надія Холод (ND)

Я момент чудовий памятаю,
В коханні признався я тобі,
І одразу облича в рожевий кідає,
Як бачу я очі зелені твої.
Чорний Мечник

не зважай на докори свого сумління.
не концентруй свою увага на пусті слова.
обіцяй бути завше вільним!
завше будь собою, наче на планеті
тільки ти один!
і в житті буде багато докорів
тупих як люди.
але немов би у вісні,
будь щасливим мов на весні!
і будь важким суспільству всьому.
і будь собою увесь час!
лиш прошу тебе, лети й літай!
лети на поклик свого щастя!
свого миру на душі!
і будь незбагненним й несамовитим, немов би у вісні!
Володимир