Чому я склоняюсь у Твоїх ніг?
Чому весь світ закрився Тобою?
Я б не зміг,ніколи б не зміг
Піти на світанку від другої
Чому не віриш мені коли серцем горю?
Коли дивлюсь у ввічі відштовхаєш напором
Адже я так сильно Тебе люблю
І знову серце вкрилось журбою
Чи може обман все це і ти граєшся мною?
Хотів би щоб було між нами все те чого прагнем обоє
Хотів би в гармонії й щасті наслоджуватись миттю й спокоєм
Тільки Твій світ не хотів, він не хотів
Щоб наша ніч закінчилась в обіймах зі мною
За що я не знаю мені розкажи
За що ти б не взнала – причину покажи
Мій світ вже згорів, твій світ догорає
Але серце палає, вогонь не відпускає
Згоріло все від нас самих
Згоріли ми і наші душі
Згоріла мить та на весні
Коли в обіймах тримав тебе найдужче
Красиві очі, тендітний сміх
Смішинка, щастя тільки все це на мить.
Багато горя, багато горя
Нажаль все це було огорнуте любовю…

Дуванов Р.О. 2023
Руслан Дуванов

я трохи відпускаю,
знаєш, не пиши.
я думаю, ти не згадуєш,
а мої сни не без причин.

я чекаю, але без надій,
надія останньою вмирає.
померла, не остання,
ще я трохи зачекаю.

я теж, ти не згадаєш,
так, я пам’ятаю, не пишу.
ти сказавши номер готелю
і сімку в номері сказав забув.
ден

в очікуванні помаху твоїх вій,
я чекав на приліт птахів.
25 прочитаних книг,
я чекав так, що від життя відвик.

одна за одною летіли плітки,
багато вкладено мороки.
скільки ж у них було прози,
схоже на твої модельні пози.

букети квітів мляли на вікнах,
вони здавались чудовими.
я чекав тебе дивлячись у вікна,
вони були прозорими.
ден

Інстинкт, як вроджений механізм, глибоко впливає на наше сприйняття світу навколо та визначає шляхи, якими ми реагуємо на різноманітні стимули. Особливу роль в цьому процесі відіграє залежність, яка, як виявляється, проростає з основних інстинктів та взаємодіє з нашим бажанням отримати задоволення.

Інстинкти є своєрідними програмами, вбудованими у нашу природу, які керують нашою поведінкою. Вони виникають з потреб виживання та репродукції, визначаючи наші реакції на небезпеку, голод, а також потяг до партнерства. Однак, коли мова йде про залежність, це може бути надзвичайно складний взаємозв’язок із задоволенням.

Залежність може виникати в різних формах: від харчових продуктів та речовин до соціальної взаємодії та розваг. Це явище, зумовлене часто інстинктом насолоди, що допомагає задовольнити потреби нашого організму та психіки. Однак в сучасному світі цей механізм може бути зловживаний, викликаючи різноманітні проблеми, включаючи здоров’я, соціальні та психологічні аспекти.

Інстинкт і залежність є взаємопов’язаними, оскільки перший може направляти другий у пошуках задоволення. У світлі цього важливо розуміти, як зберігати баланс між інстинктами та розумінням наслідків залежності. Впізнавання та усвідомлення цього взаємозв’язку можуть відіграти ключову роль у власному самовизначенні та покращенні якості життя.

Завершуючи, інстинкт та залежність взаємодіють, формуючи наше сприйняття світу та визначаючи шляхи досягнення задоволення. Розуміння цього комплексного відношення може слугувати важливим кроком у досягненні гармонії та здоров’я як фізичного, так і психічного.
Кошма Дмитро

У селі тиша, вітер віє лани,
Дорога в сонце лине нам далі.
Життя краплиною тече в потоці,
Село моє, в тобі відбитки часу.

У сільському домі вітражі зірок,
Де серце дружби розцвітає в кроці.
Поля і ліси, як весняні сни,
Тут відчуваєш простої радості.

У дібровах шепоче тихий шепіт,
Рідне село, ти моє кохання.
Серце відчуває твою теплоту,
Все життя тут, наче свято весняне.
Asura

Якось вечері після важкого тижня робочого.
Вона відклала усі справи, якісь ритуали свої перед сном.
Просто лягла на ліжко, увімкнула музику в навушниках, але не таку як завжди.
Музику природи, шум дощу, вітру.
Стрілка годинника перейшла за годину ночі.
Та спати вона не хотіла, очі не замикалися самі.
Лежала, думала про все, що тільки можна.
Не могла ніяк збагнути, невже для того, щоб в середині стати іншою насправді.
Потрібно було лише відпустити ситуацію, образи давні, певних людей з її життя.
Те, до чого вона йшла роками, здавалося її не можливим.
Стало дуже навіть реальним.
Навчилася тримати себе у руках, не залежити від думки когось.
Але, головна її ціль була стати простішою і щасливою самою з собою.
А чи вдалося саме головне?
Цього вона не скаже нікому, продовжить жити своє цікаве, захоплеве, наповнене життя.❤️
Юлія

Я в пам’яті твій образ збережу
І ти запам’ятай мене такою…
Нічим вже не розвіяти мою журбу
Якщо ж нам не судилося з тобою…

Якщо свій дім знайдеш у її серці
То спокій буде на моїй душі
Коли ж любов полине в круговерті
Я розчинюсь беслідно в забутті

Мене можливо ти і не згадаєш…
Та я на вік твій образ в серці збережу
Твій голос, запах і усмішку…
Твої слова:"Пробач, та я напевне, не люблю"
Просто Христя

Не сяяло ще Україні сонце,
Не почалась смертельна жнива,
Були ми всі ще незнайомці
Й жили праворуч чи ліворуч. Дивно:

Одні в Варшаву, Люблін, десь до Вісли,
Іншії Волгу полюбля –
Москву або якесь інакше місто
Вкраїнської свободи ворога.

Кримчан, не їздивших до Львова,
Тернопільців – в Херсон та Харковчан,
В Хмельницькому не бувших, човен
Ділив на своїх і чужих Дніпром імча.

Такому човнику ім’я – «Брехня»
Бо Правда – в єдності народу.
Й хоч наша незалежність – немовля,
Брехня задала Україні моду.

Так ось запам’ятаймо, що «Брехня»
Є ворог України й світу вічний.
Де Правда там початок дня
А де Брехня – не ніч, закриті вічі,

Що сонця знань побачити й згоріти
Не в змозі, бо на них ярмо
Релігій, сект різноманітних
Прадавніх книг й Теорій змов.

Та як же дати собі раду
Відкритим і шукаючим серцям?
І де ж знайти нам тую правду?
На це питання відповідь я дам:

Мистецтво! Воля! та Наука!
Остання нам збирає танк,
З нею прання зовсім не мука,
Пізніш приїде катафалк,

Та Гіппократ святим не зветься
Хоч він рятує скільки вже життів
По всій Землі і в нашій ненці.
Він працювать заради нас хотів.

Оце Ісус! Оце Спаситель,
З хвороби світу визволитель.
А скільки ще таких як він
Зробили в різних сферах змін:

ТВ, смартфони, холодильник
Метро, автобус, Smart-годинник
Нарешті лампочка уночі
Та вчитись можуть всі охочі.

Згадай часи коли в Європі
Релігія була для всіх закон:
«Ти ріжеш трупа, біс та злодій,
Не хочеш цілувать ікон,

А хочеш дослідити трави
Чи хочеш довести – Земля
Не на слонах? За твої справи
Вогонь святий іспалить до вугля

Грішне і смрадне тіло твоє
І в ад відправиться душа!».
То «мирної, святої» віри зброя.
А ти несеш туди гроша.

Наука й Думка нам сказали – Ні!
Брехня що цар є богом на Землі.
Вони змінили королівську мантію
На Право, Волю й Демократію

Замість помазання господня
Й злотих з роспустою палат
Тепер у світі модна Воля
Та вповноважений мандат.

Замість забитої, заляканої жінки
Красива сексуальна Афродита.
Й спідниця вище ніж колінки
Ну як це можна не любити.

Що Світоч Знань крізь темряву прорвався
Подяка вченим людям, не святим.
Бо індивід від маси відірвався
Й життя Людині присвятив.

Я не кажу, народ, «Немає Бога»
Ба більш, ніколи цього не скажу.
До Нього в кожного своя дорога
Я дещо інше вам проголошу:

Є Я, є Ти! І ми існуєм, друже
Й змінити світ підвладно тільки нам.
Не будь, Людинонько байдужой,
Розвій невченості туман.

Я бачу, згуртувались наші люди
Як Україною пішов Арей.
Разом нам всім тепліше буде
Та грітись краще з батарей.

Денис Кримський

Не сяяло ще Україні сонце,
Не почалась смертельна жнива,
Були ми всі ще незнайомці
Й жили праворуч чи ліворуч. Дивно:

Одні в Варшаву, Люблін, десь до Вісли,
Іншії Волгу полюбля –
Москву або якесь інакше місто
Вкраїнської свободи ворога.

Кримчан, не їздивших до Львова,
Тернопільців – в Херсон та Харковчан,
В Хмельницькому не бувших, човен
Ділив на своїх і чужих Дніпром імча.

Такому човнику ім’я – «Брехня»
Бо Правда – в єдності народу.
Й хоч наша незалежність – немовля,
Брехня задала Україні моду.

Так ось запам’ятаймо, що «Брехня»
Є ворог України й світу вічний.
Де Правда там початок дня
А де Брехня – не ніч, закриті вічі,

Що сонця знань побачити й згоріти
Не в змозі, бо на них ярмо
Релігій, сект різноманітних
Прадавніх книг й Теорій змов.

Та як же дати собі раду
Відкритим і шукаючим серцям?
І де ж знайти нам тую правду?
На це питання відповідь я дам:

Мистецтво! Воля! та Наука!
Остання нам збирає танк,
З нею прання зовсім не мука,
Пізніш приїде катафалк,

Та Гіппократ святим не зветься
Хоч він рятує скільки вже життів
По всій Землі і в нашій ненці.
Він працювать заради нас хотів.

Оце Ісус! Оце Спаситель,
З хвороби світу визволитель.
А скільки ще таких як він
Зробили в різних сферах змін:

ТВ, смартфони, холодильник
Метро, автобус, Smart-годинник
Нарешті лампочка уночі
Та вчитись можуть всі охочі.

Згадай часи коли в Європі
Релігія була для всіх закон:
«Ти ріжеш трупа, біс та злодій,
Не хочеш цілувать ікон,

А хочеш дослідити трави
Чи хочеш довести – Земля
Не на слонах? За твої справи
Вогонь святий іспалить до вугля

Грішне і смрадне тіло твоє
І в ад відправиться душа!».
То «мирної, святої» віри зброя.
А ти несеш туди гроша.

Наука й Думка нам сказали – Ні!
Брехня що цар є богом на Землі.
Вони змінили королівську мантію
На Право, Волю й Демократію

Замість помазання господня
Й злотих з роспустою палат
Тепер у світі модна Воля
Та вповноважений мандат.

Замість забитої, заляканої жінки
Красива сексуальна Афродита.
Й спідниця вище ніж колінки
Ну як це можна не любити.

Що Світоч Знань крізь темряву прорвався
Подяка вченим людям, не святим.
Бо індивід від маси відірвався
Й життя Людині присвятив.

Я не кажу, народ, «Немає Бога»
Ба більш, ніколи цього не скажу.
До Нього в кожного своя дорога
Я дещо інше вам проголошу:

Є Я, є Ти! І ми існуєм, друже
Й змінити світ підвладно тільки нам.
Не будь, Людинонько байдужой,
Розвій невченості туман.

Я бачу, згуртувались наші люди
Як Україною пішов Арей.
Разом нам всім тепліше буде
Та грітись краще з батарей.

Денис Кримський

Всім своїм серцем кохай!
Кохай мене, а не тіло моє
Кохай мене сонну
Кохай мене злу
Кохай мене добру
Кохай будь-яку,
яка б не була та тільки твоя
Кохай!
Допоки не пізно кохай!

voloshka