Пливе минуле вже рікою,
Слід хвиля заливає,
Вона то тиха, то горою,
І топить, і спасає.

Із голови до ніг облиє,
В піні об камінь б'ється,
А тиха --- добротою вмиє,
Та ніжністю всміхнеться.

Минуле в хвилях верб купає,
Шепоче з осокою,
Кличе мене, туди вертає
Дорослою й малою.

У річці з ним разок скупнуся,
Обсушу вітром коси,
В обнімку берегом пройдуся
Попід кущисті лози.

19.09.2023.

Тьм'яніє день,
крадеться вечір...
Потроху тиша залягла...
Знов почергова дня утеча,
Такого, майже, вже нема.

Так піде інший і наступні,
Ввійдуть в минулого роки...
Цікавість стукає в майбутнє,
Хоче заглянути, ввійти.

17.11.2023.

Війни вбиває нескінченність,
Коли дрібнішає у помсті.
Коли вона іде безцільно,
Лише для того, щоби шкодить.

Не бойові коли задачі
Вирішує на полі битви,
А як сильніше ворога
Морально можна зачепити.

Коли обурення населення,
Сльози його, ридання, плач
Стають в війні найголовнішими
Серед усіх інших задач…

Влучили в штаб у Севастополі.
Можливо генералів вбили.
Але єдине, що зробили, -
За обстріли помстили.

У курську в фсб попали,
В москві рейси затримали,
Десь підпалили нафтобазу…
Що для війні достигли цим?

У відповідь іде теж саме -
Безцільна пакість просто.
Куди б не влучили кричать:
«За Севастополь помста.»

Готель в Одесі зруйнували
Сказали, що то штаб.
Це не стратегія - це просто
Якийсь дитячий сад.

Війна скотилася до рівня
Хто краще вміє мстити.
Це відбувається, коли
Не знають що робити.

Війна за виснаження нервів.
Вона так виглядає.
Але в сучасних битвах
Так не перемагають.

Війна зайшла у ступор -
Все більше очевидно.
Уходить в нескінченність.
І саме це огидно.

25-09-2023