Всім своїм серцем кохай!
Кохай мене, а не тіло моє
Кохай мене сонну
Кохай мене злу
Кохай мене добру
Кохай будь-яку,
яка б не була та тільки твоя
Кохай!
Допоки не пізно кохай!

voloshka

Я знову в дорозі,
Щоб хоч на хвилину
З тобою побути,
Мій любий, єдиний!

Щоб хоч на секунду тебе обійняти,
Торкнутись руки…і не відпускати.
Зустрітися поглядом, глянути в очі.
Як же я мріяла про тебе щоночі!

Скільки я сліз пролила у подушку,
За те, щоб сказати "кохаю" на вушко.
За те, щоб відчути себе у безпеці,
А біль від розлуки розтанув у серці!
Алла Яценко

Ти знову далеко,
Я знову одна.
Обом нам нелегко:
Між нами війна.

Між нами кохання
Під звуки тривог.
В нас нові бажання:-
Лише перемог!

Між нами стихія
І пристрасть палає,
Моя ж ти надія,
любов нас єднає.

Між нами тяжіння сильніше земного,
Між нами розлука, між нами стіна.
За зустріч з тобою, я дякую Богу,
Вона неймовірна! Вона….
Алла Яценко

Моє Кохання золоте,
Таке прекрасне і шалене,
Таке безцінне і святе, –
Це щось неймовірне для мене.

Моя любов – то на віки!
На все життя. Назавжди.
На сповнені щастям роки,
Поваги, взаємин і правди.
Алла Яценко

Ти мрія моя, кохання шалене,
Ти радість моя, найдорожчий для мене.
Ти самий надійний, і тільки мій,
Ти втілення всіх моїх мрій.

Ти мій захисник, ти кохання моє,
Я дякую долі, що ти в мене є,
Я дякую Богу, за зустріч з тобою,
За те, що горять наші очі любов’ю.

За те, що даруєш приємні моменти,
Прекрасні слова, компліменти.
З тобою всьогО я маю багато,
А кожен мій день – схожий на свято!
Алла Яценко

Випадково назви мене чужим іменем.
Щоб я вся з’їжилась, покрилась інеєм.
Скажи що сьогодні я виглядаю вульгарною.
Щоб я більше ніколи не відчула себе бажанною.

Можливо спідниця вище колін тебе все ж дратує?
Чи може виріз на блузці глибокий занадто турбує?
Коли вже почую шо в такому вигляді я нікуди не піду?
Що я твоя власність, я завжди винна,це я кличу біду.

Напевно вечеря сьогодні була все ж не смачною.
І ти незадоволений дурною незграбою, мною.
Чи може до подруги=шльонди піти я не в праві?
Чому не чую таких дорікань? Це так дивно на справді..

Дивно… Невже мої звички тебе не дратують постійно?
І всі ті вечері, що я так старанно готую на смак не лайно?
Не розумію.. Слухаєш про мої проблеми завжди уважно.
Не ламаєш мене щодня, заспокоюєш та обіймаєш ніжно.

Збираєш мене до купи, загоюєш мої найглибші рани.
Я вже починаю думати, що не всі чоловіки – тирани.
І справді мене не обов’язково постійно цькувати?
Невже мене дійсно можна просто так ні за що кохати.

Субота Тетяна

Хто я в твоєму світі,
Як відчуваєш мене
Може в зеленому літі
Як сонце ясне,
Може у краплі роси
На тоненькій травинці,
Чи ніжній красі
Заблукалої птиці
Я у кожному подиху
У кожній клітинці
Відчувай моє море
У своєму світі
Відчувай мої зорі
Мою чорну вуаль
Ми с тобою прозорі
Як пречиста кришталь
Ти моя тепла ласка
Я твої темні сни
Відчувай мене в серці
Та в своєму житті

ІннаСі

Ніжні дотики твоїх витончених пальців відчуваю.
Вкотре змушена я червоніти, як тільки це згадаю.
На шиї опіки від твого подиху досі жаром так палають.
І очі глибші за впадину ту Маріанську в душу заглядають.

Твій тихий голос досі звучить в моїй голові постійно.
Вивчав мене з ентузіазмом але уважно, так повільно.
До сих пір залежність від тебе не вдається подолати.
Подумати навіть не могла, що можна так когось бажати.

Дотик твоїх рук до мене – мій особистий антидеприсант.
Я твоя нова гітарa, а ти той самий віртуозний музикант.
Натяку твого чи навіть погляду достатньо зараз.
Щоб я знову запалала, і довірилась тобі ще раз.

В кімнаті з сотнями людей, але без тебе – я на одинці.
Зачарував мене, прив’язав до себе, я в твоїй павутинці.
Маєш певну владу наді мною, я й не проти а ні скільки.
Прошу будь-ласка не залишай мене без себе тільки.

Без тебе я не я, і особистість моя вся повністю твоя.
Не хочу й думати про інше, тріщить по швам душа моя.
Але ж тебе уже нема, живу я спогадом який не залишає.
І я вже вкотре засинаю з тобою в голові, але тебе немає.
Субота Тетяна

Даруй чарівні їй ти квіти,
До серця часто притули.
Цінуйте час, Ви – Божі діти,
Кохай її, живи, люби.

У тишині Сосюри й Тичини,
Даруй відверті їй думки.
Люби, кохай, ти без причини,
В обіймах мрій – ти вір в казки.

Приклич до неї сотні квітів,
Хай буде світла цяя мить.
Вона лікує і без ліків,
Любити щиро тебе вчить.

Люби, щоб ковдрою накрило,
Теплом уста її щемлять.
Ти – світ мій, моє світило,
І хто ще міг крім нас кохать?
24.12.2023
Автор – Богдан Пічкур
Пічкур Богдан

Я одна. І ти один.
І лиш небо ллється перманентними слізьми.
І це лиш реквієм тебе в душі моїй…
Та повернеться час, і я згадаю мить, і не одну.
Й осінній фатум знов прилине, але тобі вже не скажу.
Мабуть, із часом я тебе все забуваю й не знатиму як звуть.
Брешу, бо осінь знов все нагадає й таке вже не забудь.
І все так сталось, і навіть не миналось, здавалось, нарешті зникло, затаїлось.
Та зупиняючись в саду, з’явилися слова твої.
Хоч я промовчу та нічого не скажу, лиш подумки промовлю: « Це було в саду»
Вишня