Страшний етап війни пішов:
«Хто в ліс, хто по дрова»
Незрозуміло хто від кого,
Коли і що чека.

Розпач пронизує промови.
Всі оптимісти згасли.
Ніхто не каже про півроку.
«Терпіння» стало гаслом.

І рік сьогодні вже не термін.
Навіть його не бачать.
Більше пригадують історію
Про ішака і шаха.

За цих умов від України
Все просять емоційно,
Щоб виживати на війні
Могла би самостійно.

Тут паніка і почалась:
«Як може бути так?
Ми до війни самі не жили,
А у війні ще б пак.»

Від того руку Польщі
І почали кусати:
Не знаємо з ембарго
Як можна виживати.

У США схоже сказали:
«Тренуйтесь. Ваші справи.
З союзниками нашими
Не треба нам скандалів.»

Вдячність тепер із папірцем
Замість різких промов
Для допомоги стала
Немалою з умов.

А тут військові ще втомились -
Хотіли б відпочити.
А по країні черг немає,
Бажаючих служити.

Та і концепції військові
Старі вже не проходять.
Не танки в битвах, як було,
Зараз вже верховодять.

Світ не готовий до війни.
Країна ще тим паче.
«Чому?» - у карній справі
Рішили зʼясувати.

Ну, це ж логічно, у війні
Щоби перемагати,
На допити Главкома
Треба повикликати.

Для розвитку економічного
Законів наклепали,
В ЄС після війни
Країну щоб прийняли.

Яке після війни?
Не видно кінця-краю!
Це паніка. Робити що,
Схоже ніхто не знає.

Саме тому війна дрібнішає.
Як помста виглядає,
Коли в штаб ЧФР
Ракетою влучають.

Розгубленість керує зараз
Країною в війні.
І світ ідей немає теж,
Як нам перемогти.

Ніщо не зрозуміло:
Куди йдемо і як.
Війна на роздоріжжі.
На фронті й в головах…

24-09-2024

Не до зими ми готувались,
До обстрілів ракетних.
І ось сезон вже розпочався.
Обстріл іде щоденно.

Ракет зростає складність льоту,
Країною блукають.
Та ціль така, як і була -
Військові і блекаут.

Щодня міста різні страждають.
Щодня є руйнування.
Щодня поранені, загиблі,
Десь світла вимикання.

Стріляють масово, та в нас
Вже звичка до війни.
Посеред дня не памʼятаємо,
Стріляли в нас коли.

І, навіть, вибухи вночі
Вже не справляють враження:
Почули, прокляли росію,
І з снами на побачення.

Приреченість жити під горем
Байдужістю покрито.
Війна - буденність, й обстрілом
В нас це вже не змінити…

23-09-2023

Зритель с восторгом смотрит шоу в первый раз.
Бьет свои руки громкими аплодисментами.
Великолепием порадовать чтоб глаз,
В очередях стоит за новыми билетами.

Но постепенно, насмотревшись вдоволь,
Все больше в шоу видит недостатки:
Обыденно, нет той экспрессии в актерах,
Не радуют игрой, им надоел спектакль.

Старые тексты не вызывают прежнего восторга.
Зритель иль дремлет, иль недостатками грызет.
Его волнуют больше цены на билет,
Чем то, в реальности спектакль как идет.

Зал полупуст, билетов пруд пруди,
И ценность их уже совсем другая.
Аплодисментов меньше, больше свист
Поднадоевшее всем шоу прерывает.

Тут нужен ход. Необходимо новое найти.
Свежесть придать, сыграть по-новому спектакль,
Чтоб зритель на него вновь захотел пойти
И вновь с восторгом на билеты деньги тратить…

Вместо совместного собрания конгресса
Полудремавший зал ООН Зеленскому внимал.
Война для мира стала шоу,
В котором зритель подустал…

22-09-2023

Відірвані шматтями від землі.
Не розуміють де і як вони живІ.
Пристосувалися до іншого життя
В тій стороні, що зветься «чужина».

Не блИзькі вже до них їхні близькІ.
Сімʼї наповнюються вірусом «чужі».
Розлукою виснажуються почуття.
Байдужість, звичка, відстороненість буття.

Друзі нові, нові знайомі навкруги.
Вже не збагнути, для кого вони свої.
Розірвані, бо не сприймають чужини
І повернутися лякаються вони.

Що «вдома краще» для них не звучить,
Бо вже не розуміють, де їх дім стоїть.
Болить і кровоточить їх душа
В місці, де вирване минуле з них життя…

21-09-2024

Пробігся вітер
берегом, рікою,
Сковзнувся льодом,
сніг розворушив,
Махнула-привіталася рукою,
Вітер утік,
між хмарами поплив.

Немає з ким
побавитись, здмухнула
Сніг із долонь,
посипався до ніг,
Здригнулась гілка,
пташка чи порхнула,
Догнати погляд
все-таки не зміг.

Порозважався
явором, вербою,
Крук пролетів повз,
крилами махнув,
У кризі річка,
зілля з осокою,
І очерет, без вітру
мов заснув.

22.01.2024.

Розгомонілось літо,
розцвіло,
Погляд у сад
калина все манила,
Сон не прийшов,
дивилась у вікно,
Там сива ніч
із вітром говорила.

Слухало небо,
блимали зірки,
В самотності
дивилася-мовчала,
Гойдалися
у темряві гілки,
Шептався сад,
сова в нім розмовляла.

Посеред ночі
півень прохрипів,
Легенько тиша,
наче, сколихнулась,
Удосвіта ---
дзвінкоголосий спів,
Здригнулася самотність,
посміхнулась.

Сипнув світанок
зверху промінці,
Спала роса,
трава заворушилась,
Защебетали
в гіллі горобці,
І та самотність
вмить кудись поділась.

22.01.2024.

Грайливий вітер
в променях звивався,
Зникала з листя
вранішня роса,
А півень співом
на тину вітався...
Через роки
розвиднілась краса!

...До табуна
пішла корова в поле,
Гуси тюпцем
через дорогу в став,
Кури --- в город,
подвір'я опустіле,
Без гавкання
собака задрімав.

Зі сходу сонце
в південь покотилось,
Порхали горлиці
в шовковиці, гули...
Все так було,
насправді, не наснилось.
...Рясніли квіти,
у саду цвіли.

Сідало сонце,
йшли усі додому,
Корова в хлів
і гуси із курми,
Плелися ноги,
в хату несли втому,
В траві співали
хором цвіркуни.

21.01.2024.

В глибоких снах
в минулому кружляю,
Іду-біжу, не зрушивши
на крок,
Достиглі яблука
неспішно обриваю,
Босоніж в березі
ступаю на пісок.

У снах беззвучно
хвиля в берег б'ється,
Із уст закритих
мовляться слова,
Голос не той
почується-озветься,
І сонця, вітру,
правда, там нема.

Минуле в снах
співалось, посміхалось,
Зелена стежка
звивисто вела,
Бувало, плакалось,
тихесенько зітхалось...
Всім дяка снам,
минулому хвала.

19.01.2024.

Життя моє
прожите й не прожите
По стежці смутку
й радощів іде,
Слізьми умите,
в посмішку сповите
Покірно вслід
за долею бреде.

Гуркіт грози вже,
майже, не лякає,
Чужі образи
душу не ятрять,
Осінь мені ще
стежку устеляє,,
Птахи над головою
ще летять.

Зі мною поряд
сонце й вітер з неба,
І синявою ділиться ріка,
Мені достатньо,
розкошів не треба,
Когось здивую,
та завжди така.

Із джерела щ
умиюся-нап'юся,
Погляд гойднеться
в вітру пелені,
В пташиний щебіт
тихо увіллюся,
Їм підспіваю,
А вони --- мені.

Всміхнуся квітам ---
в лузі їх багато,
Зеленим травам,
навіть бур'янам,
Вздовж берегом
пройдуся біля хати,
Своїм зітханням
шану їй віддам.

16.01.2024.