У одному селі народився хлопчина, Кволий був із дитинства,все хворів кожен час. І не знали батьки що з ним далі робити, Та боялись що смерть прийде його забрать.
Але Смерть ,того хлопчика також любила, І не думала навіть життя обривать. Бо за того дитя його предки просили. Щоб від зла і біди боронила маля.
Йшли роки і хлопчина окріп із роками, Став як всі юнаки,пить,курити,гулять. Не беріг ні здоров'я свого,а ні тіла. Думав що Смерть не може його наздогнать.
Він не знав що для предків він дуже важливий. Що не просто в цей світ прийшла юнна душа. Має він за весь Рід всі гріхи понулити Щоб прокляття пройшло і Рід міг сил набрать.
Та коли Рід побачив втрачають надію Що хлопчина не тою дорогою йде. Зустріч з внуком у Смерті вони попросили, Щоб хлопчина збагнув в нього місія є.
Той хлопчина на час попадає у кому, Смерть приводить його до усіх поколінь. І хлопчина почав розуміть головою, Що не правильно жив,ганьбив предків своїх.
І коли повернувся знов у своє тіло, То одразу покинув всі звички дурні. Став по іншому своє життя він сприймати. Розмовляти із Родом,не соромити їх.
Так багато людей живе в цілому світі І не знають для чого прийшли у цей світ. Не розсудливі дії усе життя роблять, Та не бачать підказок що їм дає Рід.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
