Все змінилось навкруги
І люди стали більш жорстокі
Іде боротьба куди не привели б дороги
І все це зробили ми самі

Самі загнали себе в кати
Ні щастя ні радості тепер нема
І в кожної людини є свої втрати
Це все до чого привела війна

Живемо в чорно білому кіно
Немає кольору надії
Один за одним йдемо на до
І переросли в страждання наші мрії

І далі жити неможливо
Хтось ніби включив фільм жахів
І це все іде наживо
Sonechko

Тут повинно бути тисячі промов
Про твою цінність , про твою лють
Про те як мрієш про ту саму любов
І в чому її суть

Я залишу все тут
Нехай читають про тебе вірші
Нехай бачать який проклав я маршрут
І яка є зупинка в кінці

Я розповім їм про тебе
Яка ти була , яку я любив
Я залишив тебе для себе
І нікуди не відпустив

Я маю тисячі сонетів
Яких написав для тебе
Щоб кожний ранок в інтернеті
Ти бачила опис себе

Я кричатиму на тихих вулицях міста
Аби вони почули наскільки люблю
Щоб кожний прохожий знав що ти моя жінка
І я тебе вже ніколи не відпущу

Sonechko

В тиші ти сказав мені пробач
Та я тебе вже не кохаю
В тиші ти сказав мені пробач
але я тебе вже не люблю
якби все повернуть назад
Я б не став з тобою буть
але я думав що ти та сама
що розтопить всю мою лють
пробач …
я хочу піти …
відпусти, не плач ти це – прийми
я хочу щоб ти була щаслива
але чи може будь щаслива кинута людина ?!
я хочу щоб ти зрозуміла і мене нарешті відпустила…
І після цих слів я онімила
невже за роки кохання ти мені просто брехав ?!
невже так можна розкохати?
якщо ти справді мене кохав ?
я не знаю що і сказати
і не знаю як відпустити
та ти повинен все ж таки піти
я б не хотіла з тобою жити і жить в немилості

І кожний раз коли казали мені люблю
я мовчала і ішла
Я б не хотіла комусь завдати такого болю
якого сама пережила ,
я не вірю тепер людям і не хочу з ними буть
і всі ті пережиті муки в жаллю
я до сих пір тільки тебе люблю
Sonechko

Твої ключиці немов гострі леза
Я ріжу пальці кожен раз торкаючись їх
У мене памʼять твереза
І так, я досі памʼятаю твій сміх…..

Sonechko

Скільки у тебе промов
Скільки теплих слів
Я би все віддала за ту любов
Щоб хтось те серце моє зігрів
Нехай кажуть – брехня
Нехай кажуть – що поети не праві
Та в кожному слові було каяття
І кожні слова були гіркаві

Скільки у мене було заперечень
Скільки валилася з ніг
Сьогодні на серці січень
А в душі іде сніг
Нехай ти скажеш – що я тепер одна
Нехай ти скажеш – що сама я винна
Але точно одне тепер я знати повинна
Що це не моя провина
Sonechko

Ти мені руки поламав своїм мовчанням
Дав спробувать на смак справжню біль
Спалив мою душу , своїм коханням
І після цього насипав на рани сіль

Вилікувати час мене ще не зумів
І здається мені багато ще треба пережити
Але без тебе не помічаю світлих днів
Хоча ти зміг без мене жити

Ти поламав мене і змінив моє життя
Я не в силах вибратись з цих кошмарів
Це не сум в мені говорить , а каяття
Бо серце моє під землю відправив

Я не в силах забути і йти далі
Не в силах прийняти самотність
Ламають мене думи зухвалі
І поява твоя була не випадковість

У Бога прошу знайти в собі сили
Відпустити і забути тебе
Але думаю про тебе що хвилини
І це ламає мене.
Sonechko

Замріяна , недоторканна
І саме головне ти не моя….
Ти зухвала , не керована
І не згадаєш моє імʼя

Я хотів тебе почути
Хотів вберегти від зайвих рук
Ти не змогла мене відчути
І принесла багато мені мук

Дівчино моя , уперта
Ти не довірилась мені
Часами була така нестерпна
Але приносила радість у житті

Зачарована , кохана
І була коханою до останнього життя
Була ти всіма бажана
Але ні кроку не зробила для покриття

Не забув тебе ще й досі
І по нині памʼятаю я
Твої сумні зелені очі
В яких не відображався я
Sonechko

Я тебе зустріну наступної зими
Прийду у твій сон , ніжно обніму
Побуду з тобою до годин пʼяти
І назавжди душу в небо підніму

А може ти чекаєш мене ще і з весни?
Тому мовчиш і не шукаєш?!
Може думаєш і не знаєш де знайти?
Чи може думками все ще проклинаєш?

Можливо я прийду ще восени
Згадаю тобі кожне слово
Я і ти разом буть могли
Але такі правдиві були всі навколо

І яка би зараз пору року не була
Я голими ногами по лезу до тебе би

Прийшла…..
Sonechko

Всі слухали , а я почула
Зробила перший крок , пішла
Знаєш, напевно все-таки відчула
Що до таких як я , в тебе не тягнеться душа

Всі стояли , а я зловила
Холодний погляд твій зими
В слід лиш голос твій почула
«Зачекай, не йди»

Всі слухали, а я почула
Не тримай , а краще відпусти….
Я для тебе все зробила
Все, так як і просив.
Sonechko

Скажи , чи я чекатиму тебе ?
Ніжну , милу , незрівнянну…
Скажи , чи я любитиму тебе !
Грубу, сильну , непокірну …

Скажи, чи хоть на мить була щаслива ?
Моя дівчинка ясна…
Скажу тобі , що ти була єдина
З ким відпочивала моя душа

Я мабуть завдав тобі багато болю
І в цьому тільки моя вина
Я не відпустив тебе , не дав волю
Але , сонечко , це не зі зла

Я не дав тобі надії , на щасливе життя
І не давав піти з мого сну
Я хотів, щоб без мене не мала майбуття
Я хотів тебе одну

Сам пішов і сам заплакав
Сам тобі за любов я розказав
Я тебе одну зі всіх обрав
І сам тобі життя зламав

Скажи , а ти чекатимеш мене?
Невизначеного , закритого і злого….
Скажи , а ти любитимеш мене?
Романтичного , щасливого , сумного…

Бо я чекатиму
Бо я любитиму
Тебе одну , одну єдину
Маленьку Дівчинку мою..
Sonechko