Почуєш ти, спочатку від батька жарт, невиний.
Потім і інші родичі підхоплять.
Це ж так смішно!
А після, ще й мама пожартує про 《шоколадну дієту》.
Один жарт, другий, третій, десятий..
Думаєш, і справді зі мною щось не так.
Це ж я жартів не розумію.
Потім ви в гостях, сідаєте за стіл.
Хочеш взяти і поїсти..
Як тут знову жарт!
Жарт, що в тебе вже таке пузо! Скоро ти і в двері не пролізеш.
Усі посміхаються, усі сміються.
І ти теж. Це ж смішно.
Проте, якщо ти не зрозумієш жарт — то ти сам винен, дитя.
А тут, в один момент, твоя голова юна,
Питанням одним задасття..
А що, якщо це усе не жарт?
І справді, тебе ж як твою сестру тоді полюблять.
І полюблять тебе, тільки якщо ти схуднеш та будеш худим.
Візьмеш ти ваги, візьмеш ти стрічку, в руки, щоби себе поміряти.
Дізнається, голівка твоя юна, про слово таке..
Чарівне слово..
《Калорії》.
А разом із ним, сотні інших слів.
Проте, чи справді вони такі чарівні?
А життя твоє, немов на "до" та "після" розділиться.
Є погана їжа, є хороша їжа.
А чим меньше ти їси, чим меньше калорій споживаеш, тим краще.
Ось береш ти ніж, та робиш на своєму юному тілі надріз.
Щоби в твоєму тілі цих 《калорій》було меньше.
А ще, обов’язково коли їси, пий багато води.
А після, біжи ти, дитятко, до туалету.
Щітку зубну, або ж два пальці в рот пошвидше засунь.
А ще, спорт це чудово.
Обожнює дитя його.
Він дає мінусові циферки.
Ой, жах який!
В очах темніє, без причин дитятку погано, і дуже холодно, волосся випадає, зубки стають крихкими та випадають.
І ще купа всього!
Але, тобі ж якийсь хлопець на вулиці скаже:
《А ти, навідмінно оцього ось, який навіть не знаю, як не соромно таке коротке одягати, такі худі.》
Худі..дитя худе тепер..
Радість це яка!
Це означає, що тебе нарешті полюблять!
Вони ж тебе полюблять, так?

19.02.2024
Осаменко Лолі

Ти прийшов у снах зажурений втомою,
Відлітаючи в даль посеред ночі,
І бентежно спустошено дивився прям у вічі
Та просив пробачення тої весни.

Твої руки до долу опущені вперше,
І вуста холодні як сніг,
Синій колір – улюблений втечі,
Синій колір твій, крижаний…

Погляд скляний пролітає крізь мене,
Блакить балУх зачаровує знов,
Це відчуття окрилує в небо
І в котре тебе спихає на землю.

Переможно подоланий ти зрештою тут,
Обвіяний сумнівами вечорів сірих дум
Вітер приніс крихту надії,
Дихання пристрасне з хвилинами тліє.

Тривога проклята знову прийшла,
Тихо, безшумно спогади принеслА,
Перевернуті думи, догадки крізь сон,
Через люстерко не зрозумієш нічого…

Айра Аскет🤍
Кучеренко Ірина

Я хочу дізнатись все до дрібниць,
Усі бажання потайні, усі думки.
Те долі пекло потайне
Яке щимить так голосно в тобі.

Чи ти за мене душу віддаси,
Чи грізно проміняєш на бажання?
Ці двері потайні штовхни крізь сни
Знайди хрести маркі глибокої краси.

Та це життя в калейдоскопі літ
Яке міняє кадри щосекунди,
Я не встигаю з ритмом всіх подій,
Де ти по іншому розкриєшся мені.

Я хочу все дізнатись до дрібниць,
Буденні справи де знаходиш місце і мені –
Чарівній дівчинці із снів твоїх ясних
Якою мариш вже не перший день зими.

Кучеренко Ірина

День рідної мови,
День рідного слова,
День, коли все таке рідне довкола.
День, коли прапор більш яскравіший,
І коли гімн наш звучит аж гучніше.
День сонця, день пісні, День друзів навколо,
Все це пов’язує з рідною мовою!
21.02.2024
Крістіне Мурадян-Рибалко

Проживають життя кожен день,
Наповну вдихають повітря,
Думки у них про майбутнє і тільки,
Різні плани будуть вони.

В той час допоки в нас дУмки "Як жити?",
Як бути коли в країні війна,
Яка забирає моменти життя,
Лишаючи шрами на вічне бутя.

Під завалами будинків,
Помирають сотні несказаних слів,
І на небо летять у вигляді зір,
Коли плани та мрії мали вони.

Крик звіриний від болі у тілі,
Це не плач, не жалість – це бажання жити!
На своїй рідній батьківщині,
Під синьо жовтим цвітом.

Хлопці в крові вже не перші хвилини,
Спокій не сниться – вже навіть так!
Вони думають і мріють про крихту хлібини,
Коли росіяни кричать "у ніх нє вайна".

У тривозі п’ятисот п’ятдесят повних днів,
Рахуєм хвилини ми до світанку,
З надією в серці лягаємо спати,
Світле майбутнє постійно в думках.

Живемо з виною що можемо жити,
Що маєм можливість вдихати повітря,
Коли під БахмУтом не бачили неба,
І забули запах рідної зЕмлі.

Пташина забула рідні краї,
Коли летіла з свого гнізда,
Палала могутня наша країна
О п’ятій ранку, зимової днини.

Кучеренко Ірина

Мій рідний Харків,
Як я тебе люблю!
Тримаєшься ти вже багато днів,
Ти відчував удар ракет і градів,
Але удар цей тебе не зломив.
Ти найсильніше, найрідніше місто,
Молюсь за тебе, Харків, рідний мій,
Допоможу залікувати твої рани,
Ти-мій герой, ти-місто моїх мрій!
травень, 2022р.
Крістіне Мурадян-Рибалко

Під сходами мого під’їзду
Сидить дворовий рудо-білий кіт.
І ми зробили тепле місце,
Поклали килим я і мій сусід.
Щодня виносимо водички,
Поїсти хліба, молока…
Цей кіт всіх знає у під’їзді
Й радіє нам, як немовля.
Якби могла я всім тваринам
Допомогти на цій Землі…
Я б напоїла, обігріла,
Та не по силі це мені!
2019рік
Крістіне Мурадян-Рибалко

Полюбляла я з тобою, дивитися на зірки,
Лише спокій, і ніякої тусівки.
Сніжило все навколо, усюди замело,
Але в моєму серці було лише тепло.
Була неперевершена краса, навколо ніч,
Та тільки ти, і я…
І обіцянки назавжди, я твоя, а ти моя.
Та розмови про кохання до рання.
Але в один жахливий день прийшла вона,
Не мита і брудна, не кликана війна.
Розкидало нас по милій Вкраїні,
На своїй батьківщині.
А коли зустрілися, горем я з повна накрилася..
За вікном весна, а в мене на душі тільки люті холода..
Фліртувала, обіймала, цілувала
З іншим ти гуляла, та й зорі наші виглядала..
Ти мені брехала, і мене не кохала..
А я, ніченьки не спала.
Кожен день себе вбивала,
І тихесенько ридала..
Я кохала…..Всесвіт цілий би віддала, та своє життя!
Аби ти, була моя!
Що ж ти любонько моя,
Обіцянки дала, та й не стримала..
А тепер як-ся маєшся? Чому до мене вертаєшся?
Гуляй, любонько, гуляй, і без мене зорі виглядай!
Хай опудало твоє, з тобою сідає, та зорі ті нещасні виглядає.
А я, піду собі у заміноване поле гуляти,
Може зляжу, та й буду спочивати,
А ти мене тепер на небі будеш виглядати,
І вже не зможеш ти мені брехати…
Odreliia

Час не вернути ,так як і слово.
Кожна секунда нам дорога.
Час як володар цього світу.
В кожного різне по віку життя.

Час пролітає так незамітно,
Роки минають ,роки летять.
Тільки важливо ,ним скористатись,
Час не чекає,варто це знать.

Час так летить,як дитинство минає.
Час так летить ,як дорослими стали.
Час так летить,сивина проростає.
Час так летить,а далі я знаю?

Кожну секуду ,потрібно радіти.
Кожну хвилину,потрібно любити.
Кожну годину ,потрібно ловити.
Кожного дня треба Бога хвалити

Час не вернути знай це мій друже.
З часом не можна бути байдужим.
Час не чекає,і не вертає,
Кожну людину час свій чекає.

Тарас Воля

Я молю тебе, Боже, не дай зійти з дороги,
Якою ж сам велів мені піти.
Віднайди людей, з якими поряд,
Я не згублю мрії і продовжу йти.
Забери тих, з ким загину я,
І мрія моя, і сенс життя.
Я готова лишитися сама,
Наодинці зі своєю думкою,
Тільки я і вона.
Ти бачиш все з неба.
Слідкуєш за мотивами
Моїми; моїх друзів і ворогів,
Ти бачиш єдиний хто з них,
Насправді бажав мені:
Щастя, удачі, сил.
Збережи мою душу,
Чистий розум і серце.
Дай здоров’я рідні,
Близькому до серця.
Збережи тих, хто далеко від дому,
Дай надію тим, хто ніяк не втрачає тривогу.
Миру та спокою тим, хто втомився від війни.
Господи, я вірю, що всі слова чуєш ти!
Я прошу тебе, Боже, дай віру людині,
Яка втомилась бути сама й замальовувати червоним сірі днини.
Будь поряд зі мною, з тими, що далеко від нас,
Запали в душі вогник у тих, у кого згас.
Я прошу за себе і прошу за них,
Зроби, Господи, так, щоб у нас вистачило сил.
Аредель