В казковій нічі, де мрії розквітають,
Жили друзі: лев "Бабай" і кіт "Том",
Кішка "Мішель" і кролик "Стрибунчик" -
Лісові дива, які завжди з ними були.

Ліс тягав їх в свої зелені поля ,
Де кожен кущ мов казковий стрункий арфій.
Серце природи в лісі било в такт,
А друзі грали із зірками в небесах.

Морські хвилі плескали , приносячи казкових гостей,
Рибка "Карась" та рак"Пустоловик"- цікаві морські тварини.
Із скафандром вони під морською хвилею пливли,
Де чекали пригоди та таємничі острови.

На острові зустріли вони черепаху "Дергачку",
Що мудро дивилась на зірки над водою глибокою.
"Бабай", лев мудрий, сказав: "Друзі, будьмо єднані,
В природі сила, коли ми всі разом!"

"Том", кіт лукавий, грав на арфійській струні,
А "Мішель" і "Стрибунчик" танцювали казковий вальс.
Риба-хижак "Щука" обіймала води глибокі,
Усі разом, як друзі, ділилися своїми таємницями.

До лісу та моря вони мандрували вдень і вночі,
Збираючи скарби природи, незрівняні й яскраві.
Повчальні слова їхні лунали в серцях мов приказка,
Бо у казковій ночі , дружба – це найбільший скарб.

У країні, де квіти розквітають,
Де серця в людей доброту сіють.
Поема грає, як вітер весняний,
Про добро в людях — великий вчинок.

Доброта — сонце, що світить усюди,
Там, де в грудях серце, як тепле кохання весни.
Людина добра в справах своїх,
Допомагає бідним, несе щастя на крилах.

У вчинках милосердних, справжніх і чистих,
Де відданість добру, там променіла світла велика ріка.
Боротьба добра — як сонячна зірка,
Сяє в небі добро, проганяє тьму, немов волошка.

Характер доброї людини — мов ріка весняна,
Щедра, безмежна, як сад багатий у квітах.
Все добро у людині, з великим серцем,
Там, де щирість і турбота — в гармонії весняних відчуттів.

Допомога бідним — свята мета,
Всі руки, що тягнуться, взаємодопомога.
Бо в кожному добрі, немов у весняному дні,
Сховане величезне щастя, що врятує світ від темряви.

А,що за гарненька така,
Дівчинка маленька.
Ходить стежкою у лісі,
У дивовижній красі.
Сонце тихесенько чисто гріє,
І хмаринки пливуть , наче пелюстки.
Пташині зірки співають,
Немов у небесах .
Сяде дівчина на колоду,
Немов , як немовля.
Грає, як кішки бігають,
Розмовляє , як ніжний ангел.
Слухає пташині голоси,
Дивиться , як мисливець.
Як у дивовижнім лісі,
Щастя , крізь тварин співає.
Небо , сонце і вода,
Поєднані , як чиста краса.
І вітер весело шумить,
І як рибки весело пливуть.
І як додому вона пішла,
Немов назбиравши ягоди лісові.
І трава зелена , немов поле,
І город ,немов врожайний.
І щире серце радісно співає,
І душа радіє сильно.
І краса , як природа,
Все що крутиться у неї.
Як у принцеси маленької,
Головне, що щастя дарує всім.
Маленька дівчинка , як дивовижна квітка,
Усім дарує радість , немов чарівна перлинка.