Зніми мені голову
Ножиці долі
Кривава ванна
День сердець
Я повний дурень
Коханець монстра
Повний монстр
Дурень коханець

Nana

московія -всесвітнє зло!
нечиста сила в людях!
Прийшли ці орки в Україну,
І гнити в землі будуть.

Ще за царів,імперські гниди
Стирали все що добре,
Морили голодом народи
Забороняли мови.

Орда злодійська ,так їх звуть.
Ні нації,й культури,
Немають свого,все крадуть
Крадуть ,така їх доля

Програють битву,і війну
Нема у них коріння
Що в когось вкрав,прийде розплата
Розплата в поколіннях!

А Україна заживе,
В сім,ї новій,і вільній
Очиститься наш край від гнид
Які прийшли з ординня.

І запануєм Українці!
Відродим Солов’їну!
І в кожній хаті на столі,
Хліб-сіль ,добро на покоління!

Тарас Воля

Я зустрів тебе 20 числа.
Твій ніжний голос,
Твої бездонні наче море очі,
Я зомлів і серце стало,
Як ураган перехопив мій подих.
Я став в ступор і забув слова,
Мені ніяково стало,
Провалитися хотілося під землю.
На емоціях спитав тебе,
-Як звати…
-Юля
Ніжним голосом промовила…
І в той же час забув ім’я твоє,
Але я знав що це вона,
Вона яка забрала сердце без останку,
Та яку впускати не хотів,
І кожну ніч…
Силует якої бачив,
Бездонні очі океану,
Милий голос,
Ніжні руки…
Я можу довго говорити,
Але не передати ту красу яку зустрів.
Я зрозумів що покохав,
Аж по самі вуха,
Я зрозумів що це вона,
Вона одна і на віка.
Іващенко Микита Олександрович

Повертайся живим
Повертайся до мене
Крізь вогонь і крізь дим
Крізь закопчене небо
По дорогах німих
По містах,що в разрусі
Повертайся живим
Ти до мене і друзів
Я чекаю дзвінка
Чи листа,чи листочка
Повертайся живим
Ти до мене і дочки
Повертайся, ми разом
Здолаєм всі злидні
Повертайся живим
Повертайся, мій рідний!!!
Tana

Врывается, как свежий воздух в подземелье:
свобода слова, ветер перемен и доброта.
Врываются, колышут гладь болота зла, чтобы
очистить застарелое пространство:
пространство негатива, боли, сна.

Все ожиданья Тьмы – пусты!
Где ожидание – там затхлость.
Где действие, движение – там очищение и жизнь пространства.
Что хочешь ты?
Что хочет ваш народ?

Взаимодействия между людьми и властью?
Взаимодействия меж членами семьи?
Участия и доброты?
Взаимопонимания?
Свободы в полученье знаний и познании Миров?

Что вам мешало получать или иметь их раньше?
Закрытость, страх, сомнения в себе?
Сомнения в своих возможностях участия в творении пространства?
Что изменилось?
Стало легче жить, дышать?
Надежда появилась?
А, может снова ожидание чего-то Непонятного опять пугает вас?

Надежда – в действии!
Мы видим перемены!
Мы чувствуем дыхание Весны в природе, в мире, в Душах многих!
Вновь захотелось счастья, радости движенья?
Прошла гроза молчания и страха?

Мир ожил!
Заговорили о России.
России… о величии страны…
Её величии и Духе, как о Миротворце.
Самосознание людей растёт.
Самосознание о мире, о себе.

Мир – есть спокойствие, духовное здоровье.
Желание увидеть радость и участие в глазах других людей.
Желание поверить в искренность и теплоту тех слов и чувств, что вам ответят на улыбку.
Желание прочувствовать любовь от тех, кого ты ранее обидел…

Простить. Поверить. Поддержать.
Взять за руку. Поцеловать. Обнять.
Сказать приятные простые лёгкие слова Приятья.
Как мало нужно для того, чтоб проявиться в действии своём!?
Как мало нужно сделать, чтобы получить объём, намного превышающий затраты!
Одно желание, одну улыбку, добрый взгляд и слово…

Участие – быть частью.
Стать частью мира, где ты был врагом, соперником и чужаком…
Стать частью общего.
Стать частью целого непознанного мира.

Твой мир всегда в тебе!
Ты – часть чьего-то Мира.
Мир общий, он един, единым воздухом наполнен он.
Вы под единым солнцем все живёте!

Не бойся проявлять свой свет!
Не бойся поделиться своим словом, светом и советом!
Совет – твой свет, участливое слово.
Так просто стать единым с коллективом!?
Так просто, но так сЛОЖно проявить себя…

Страх заставляет спрятаться поглубже…
Накрыться видимой работой…
Уткнуться в документы и компьютер…
Сказать, что очень занят ты сей час…
Скрыть правду, что боишься показаться дружелюбным…
Что хочешь также ты любви, участья и заботы…

Во всем – вам чуждые программы!
Программы страха и стыда, прикрытые как покрывалом ЛОЖью и Непринятием себя.
Жить в раковине страха легче, но видишь жизнь свою издалека…
Ты наблюдаешь, как уходят дни, меняются года, друзья, коллеги…
Ты называешь это Жизнью?

Жизнь без толку.
Жизнь без успехов, результатов, без итогов…
Жизнь, как река без берегов.
Нет ориентиров, нет грехов…
Есть только океан из дней, похожих друг на друга.

Ты в ожидании живёшь?
Что сделал ты для друга?
Что сделал ты вчера, сегодня?
Что сделать хочешь завтра?
Подумай!
Вспомни, что забыл?
О чём мечтал?
Что рисовал в своих картинах или снах, в дремоте?

Начни же изменяться сам!
Очисти сам своё сознание иль вспомни о желаньях детства!
Попробуй написать и позвонить друзьям, родителям и братьям, сестрам!
Попробуй – вспомни ощущения от встреч!
Напомни о себе… о том, что – жив!
Скажи о том, что помнишь, любишь, дорожишь…

Живи!
Дерзай и двигайся по жизни!
Будь в каждом дне и в каждую минуту!
Стань целостным и стань живым!
Стань частью цельного прекрасного живого Мира Жизни!
Ваш Абсолют, дарующий вам жизнь и дух.
15.02.24г.
Ирина Жвакина

Внук до баби, якось каже,
Бабо, що таке мораль?
Баба неквапливо вʼяже,
Й каже внукові, сідай…
Я не знаю милий сину
Зрозумієш ти чи ні,
Але я тобі дитино,
Поясню це на свині.
Є свиня у льосі нашім,
Спить і лазить у багні.
І ніяк її не навчим
Жити в правді й чистоті.
Ми вже з дідом, як старались
І стелили і мели,
І свинею любувались
І до стайні відвели.
Та все марно наше діло,
Хоч танцюй ти, хоч співай
А свиня із стайні бігла
Й знову мордою в сарай.
Та мораль тут синку видно,
І вона така проста.
Ти свиню хоч тричі вимий,
А вона опять брудна.
Так і люди ,милий внуку,
Дуже схожі на свиню.
Ти їм тягнеш чисту руку,
А вони тебе в багно…
Вікторія Богдан

З нами правда війни
З нами правда героїв
Що лежить на крові
На простріліній зброї
На трьохсотих тілах
Що в окопах з дощами
На кровавих снігах
Що засиплюють рани
З нами правда така
Роздаються медали
Тим, кого вже нема
Чи каліками стали
Ну а тим,хтоще є
Мотивації мало
Війна знищує все
Хто їй дав таке право
Нищить цілі міста
Гинуть звірі і люди
І вивозять ліса
І пшеницю і руди
Війна правду псує
І її не забути
Хто цю правду"кує"
Ви повірьте – " нелюди"
Кажуть правда- свята
Тільки де ж її святість
Забирає життя
І дитинство, і радість
І така руйнівна
Серце,душу всім країть
Не від Бога вона
Сатана нею править
Tana

А, що то воно дім?
Себе питаю….
Мені казали що дім це там де люблять .
Це там де гріється душа,
Це там де всі дарунки із тебе знімуть , а, ні гроша…
Це там де ти комусь потрібний,
Це там де ти комусь потрібний.
А, де ж мій дім??
А, де ж він милий?
Без дому й світ цей не красивий …..
Без дому, повітря наче дим ….
Без дому, мир наче лихий…
Без дому, й океан сухий!

Якщо подумать… ТИ мій дім!
Моя кохано, моя мило!
Моя зоря, моя ти сило!

Побуть зі мною…..
Я прошу! Бо ти мій дім.
Найшла я дім ..
Мій дім це ти,
Тепер я в дома…
Хочу буть в дома назавжди….

Крижановская Элизабет

Не слухай інших,
Навіть якщо їх безліч.
Головне, щоб ти вірив у себе,
Навіть якщо всі будуть вірити.
А ти ні, нічого не вийде.
Ти у себе єдиний, вір у себе,
Ти у себе єдиний.
SONATA

Не бійся змін.
Мрій, твори, смійся,
розважайся, плач.
Не бійся, бо ти є людина,
ти власник свого життя.
Не бійся змінювати своє життя.
Мрій, нічого не приходить просто так!
SONATA