Пішов у хатинку, де чарівний спокій,
Де серце знайшло свій довгоочікуваний притулок.
В дверях стояла хата, наче казкове місце,
Запрошувала в серце, туди, де світ без турбот.

Увійшов, і вгорі зірка світила вічна,
Хатинка моя, мов чарівний дім.
Всередині гріла бабусина пічка ,
А кругом – стіни, як старий сонячний відтинок .

У першій кімнаті веселий та щедрий стіл,
Де сміх лунає, а радість не має меж.
Тут кожен гостинець – наче світла квітка у вазі,
Дарує нам усім вічну відданість і злет.

У другій кімнаті вікно відкрите на сад,
Де квіти розквітають весняними дарами.
Сюди кожен день приходить лагідний вітерець,
Щоб доторкнутись до серця, тихо принести тепло.

А поряд із хатою росте город чудовий,
Де земля благословена, щедра й радісна.
Тут овочі ростуть, наче казкові мрії,
А дерева, мов старі мудрі друзі, допомагають відпочивати.

Так у цій хатинці кожен має своє місце,
Де знаходиться душевний спокій і згода.
І хоч життя не завжди легке, як казка,
Та віра в краще завжди нас супроводжує.
Павелко Михайло

В дзеркалі часу мудрість народу блищить,
Слова, як вічність, в серцях наших звучать.
Народна мудрість, немов весняний дзвін,
Розкриває дорогу, щоб жити, щоб рости.

На полотні віку вишиває в кожний час,
Слова, як насіння, в душі посівають світло.
Літопис життя, в народному розмові,
Зберігається мудрість, як священна книга.

"Що посієш, те й пожнеш", – каже народна мова,
Справедливість у словах, як весняна злата.
З думкою "не кради і не лізь в чужий мед",
Мудрість народу мов відкриття доброго світу.

"Хто в доброму – тому й відгукне світ" – вказівка,
Серце людське мудрістю плететься в вікову ладан.
Слова народної мудрості, ніби вірний світ,
Освітлюють шлях, щоб іти із вірою вперед.

Так нехай лунає мудрість у пісні вечірній,
Нехай слово народу – як вітер весняний.
Мудрість народу, мов вода в джерелі кришталевому,
Нехай живе в серці, світить дорогою вперед.

Павелко Михайло

Повернись до мене , живим, мій брате,
Тебе згубила війна, а я з тобою плачу.
Скажи, чому знову забрав тебе страхом обгортане?
Чому мир відірвав тебе від мене, від рідних рук?

У серці моїм теплиться надія, мрія жива,
Що ти повернешся, мій хоробрий воїн.
І хоч життя круте, мов гори стіна,
Ми разом здолаєм, поки в серці живе віра.

Кожен день молюся за тебе, мій брате,
Щоб ти знову ступив на землю рідну.
І щоб усі воїни, хто віддалені від дому,
Повернулися живими, щасливими, до своїх хатин.

І нехай горять у пеклі всі вороги,
Щоб зло покинуло цей світ, назавжди.
Хай в серцях людських панує лише добро,
І мир і спокій заповнять кожне життя.

Повернись до мене, мій брате коханий,
Моя душа тебе жадає, моє серце кричить.
І разом ми здолаєм будь-які страхи,
Бо ми – українці, і наша воля нездоланна!
Павелко Михайло

Мені приснився вчора дивний сон,
там на вікні стояла ти,
і бурмотіла щось під носа,
я не почув нічого.
Напевно це добре що я не почув,
можливо ти когось викликала,
мабуть таки не вийшло.
Бо після того ти падала,
а я тебе зловив.
Ти не проснулась,
на що я дуже сильно здивувався.
Ти спала! гарним, тихим сном.
Але, коли поклав тебе у ліжко,
ти не відпустила мене,
я вже хотів іти до себе.
Але, ти мене обняла
і так встали зранку,
ти ще соромилась мені 2 дні,
після того, тому,
що я сплю завжди без футболки.
А у мене доволі таки рельєфний прес,
а ти застидалась і втекла на кухню,
але сніданок був пречудовий!
Я люблю коли ти готуєш!
Завжди знаю що це мені,
це дуже приємно усвідомлювати,
що хтось потрібен тобі!
Про тебе постійно думають,
хвилюються чи поїв,
чи тепло вдягнувсь,
це класно розуміти,
що ти потрібен комусь!

06.02.2024
Фіясо

Внук до баби, якось каже,
Бабо, що таке мораль?
Баба неквапливо вʼяже,
Й каже внукові, сідай…
Я не знаю милий сину
Зрозумієш ти чи ні,
Але я тобі дитино,
Поясню це на свині.
Є свиня у льосі нашім,
Спить і лазить у багні.
І ніяк її не навчим
Жити в правді й чистоті.
Ми вже з дідом, як старались
І стелили і мели,
І свинею любувались
І до стайні відвели.
Та все марно наше діло,
Хоч танцюй ти, хоч співай
А свиня із стайні бігла
Й знову мордою в сарай.
Та мораль тут синку видно,
І вона така проста.
Ти свиню хоч тричі вимий,
А вона опять брудна.
Так і люди ,милий внуку,
Дуже схожі на свиню.
Ти їм тягнеш чисту руку,
А вони тебе в багно…
Вікторія Богдан

Рідний тато мій воює,
Захищає рідний дім!
Ми цінуємо це дуже,
Вдячні воїнам усім!
Ризикуєте життям ви,
Мерзнете усі вночі,
Недоїли, недоспали
Та країну не здали!
Не злякалися ви кулі,
Не злякалися вогню,
А тому що кожен думав:
"Батьківщину я люблю!"
Ви – стіна наша, опора,
Ви герої наших днів,
Не забудемо ніколи
Подвиг воїнів-синів!
Школярі підуть до школи,
Малюки до дитсадків…
Привітаємо героїв,
Воїнів, захисників!!!
2022рік
Крістіне Мурадян-Рибалко

Немишлянський мій район!
Рідна школа, стадіон,
"АТБ", "Посад" та " Клас" –
Все в районі це у нас!
Кожен може відпочити,
У парк "Зустріч" заскочити.
Захотів перекусити?
До "Буфету" треба бігти.
Діти також не сумують,
І танцюють, і малюють.
Є і секції, гуртки,
Різні школи, дитсадки. Хочеш стати хокеїстом?
Палац спорту знайде місце.
Хочеш бути ти плавцем?
Тут найбільший є басейн.
Можна стати вокалістом,
Чи художником, артистом…
ШСТСН у нас
Направляє в творчість вас!
В цім районі гарно жити,
Як же його не любити?
Немишлянський, рідний мій,
Славний, модний, молодий!
З ювілеєм я вітаю!
Мира й спокою бажаю!
Розвивайся, процвітай,
Гостей привітно зустрічай!
квітень 2023р.
Крістіне Мурадян-Рибалко

Я затримую дихання коли твої руки занурюються у моє волосся.
Тіло просить більшого, а серце калатає
Я відкриваю очі і бачу тьму в твоїх очах і
Я не з тих хто буде просити.
Ти це знаєш.
Да тобі й не потрібно
Ти читаєш моє тіло, наче книгу,
Наче Біблію, обережно вивчаючи кожен сантиметр.
Водиш рукою, а коли закусую нижню губу- знаєш що все вірно й прокладаєш маршрут.
Прошу торкнися губ, та ти торкаєшся щоки
Від твоїх губ вона палає,
Я шаріючись тобі всміхаюсь.
Ця ніч стала надто особистою для двох:
Жарти та сміх до болю у животі,
Слова які ніколи б не сказали
І тихі зізнання прорізались через реп який ти вмикав,
Допиті чарки й скурені цигарки
І ми, такі далекі й забуті, наче одні на цій планеті
Незрозумілі, з планами та мріями,
Здається тільки ти мене а я тебе розумію.
В який момент все пішло не наміченим курсом?
Ось ти мені підкладаєш подушку, вкриваєш мої ноги
І ось уже твої пальці малюють на моїх щоках візерунки.
Ти торкаєшся мочки вуха і я дивлячись у твої очі відчуваю спокій
Мені його так бракувало.
Ти обіймав мене так наче нічого не просив взамін.
Лише б ось так до ранку лежати думала я
І ми співаємо чергову пісню
Розуміючи що то остання наша ніч.

Юлія

Нашим героям роблю валентинки,
Від серця, зі слізьми на очах!
Ціную і люблю, воїни світла,
І вдячна за все, що зробили для нас!
Безстрашні, терплячі, добрі і мужні,
Бажаю вам сил і довге життя!
Нехай це серденько, ця валентинка
Надасть вам віри, надії й добра!
Крістіне Мурадян-Рибалко

Сила мысли. 19. 02. 24г
Ирина Жвакина
Прошу дать наставления, поздравить всех мужчин
с днём мужества, защитника отечества, России.

Приветствую тебя, родная!
Сей час вам поздравления «не к месту»!
Нет времени растрачивать его (время).
Вам нужно укрепляться духом.
Вам нужно изменять себя.
Работать с Духом и Душой.
Работать лично над собой.
Искать в себе те недостатки, что мешают жить.
Жить праведно и радоваться жизни.
Жить счастливо всем тем, что в вашем мире УЖЕ есть.

Достаток?
Сколько его нужно?
Блага?
В каких объёмах и весах?
Чем измеряется богатство?
Чем наполняется Душа?
Какие меры вам под силу?
Чего излишек?
Недостаток?

У каждого он будет свой!
Любовь и нежность?
Сила и характер?
Забота и внимательность?
Насилие и зло?

Чего в избытке, очень много?
Чего вам так недостаёт?
Подумайте, составьте список в голове, а лучше запишите на листке.
Затем решите: от чего избавиться вам легче?
Что легче вам приобрести?
Что будет важно и приятно?
Что нравится – зависеть от насилия, от управления других и быть ведомым кем-то?
А может быть наполниться всем тем, что в вас уже присутствует, в избытке есть?

Всё происходит в вашей голове!
Всё происходит изначально – в мыслях!
Вы излагаете себе, затем приходит ЭТО и ваш в мир.

Вам нравится лишь порученья исполнять?
Ведь для кого-то в этом смысл их жизни?
Вам нравится кого-то направлять?
Вы в этом видите себя, предназначенье ваше?
Ведомые, ведущие сознанья, люди – кто они?
Кто вы?
Кто с вами?
Кем вы ведомы и кого ведёте?
Опять одни вопросы вам даны для размышленья!
Нет разницы в какой из дней вы их получите или, когда ответите на них.

Мужчина вы, а может женщина?
Вы – люди.
Вы – ищите ответы.
Вы ищите ответы у других?
В надежде, что они умнее, помнят больше остальных?
Но, кто они?
Кто вы?
Что упустили?
Что вам дано и что забыли?

Напомню, что Сознание – Едино!
Вы можете «достать» из опыта всё то, что вы забыли!
Вообразить, что вы нашли в своём великом тайнике – Ответ!
Не верите себе?
Не верите в себя?
Не верите вы в ТО, что это было?
Решили, что о вас известно более другим?

Война – в уме.
Противоречья – силой мысли…
Они во всём, они везде!
В семье, в народах, в голове… в стране и государствах – в мире.

Власть управления вы передали сами!
Ведомы все!
А кем, не догадались?!
Ищите сами СВОЙ ответ!
Готовых клеточек, подсказок – нет!
Всё – в вас!
Всё в ваших мыслях!

А, мой совет – не думайте о том, что вы безсильны!
Вы можете!
Вы – знаете и вы – всесильны!
Вы – всемогущи и велики!
Вы – со-творяете весь мир!
Вы со-творяете СЕБЯ в едином мире Бытия…
В содружестве, в противоречии, в порыве…
Чего в вас больше, то рулит/ведёт.
Абсолют
19.02.24г.
Ирина Жвакина