Я бачу сни у них твоя подоба прекрасна лагідна сумна
Палаєш ти так палко й розпалюєш в мені вогонь віддав би все щоб хоч на мить ти глянула на мене очима повними любові тепла і ласки
моя ти муза палай но незгорай
Бо хто крім тебе осяє цей безжальний світ
Ростислав

Драма…
Печалей ти своїх реклама
Зустрівши розпач панорами
Заступлю я тебе горами
Драма…
Свого життя кардіограма
Ловлю, стривай…
Не можеш бути галограма
Драма…
Пекельна магма ти вулкана
Втекти від себе закликала
Даремно іскри марнувала
Драма…
Ти непорушна сніжна брама
Проміння спить анабіозом
Довіру ждеш апофеозом
Драма…
Ти радості та горя мама
Зігрієш ніжно ти морозом
Застигну поруч епізодом
Драма…
Без слів гучна
Без світла ясна
Хоробра, ніжна, непогасна!

09.11.2023
Ігор Бабій
Ігор Бабій

Людське життя стрімке немов гірська ріка,
й швидке як крапля свіжого дощу.
Минає день за днем і не помічаєш,
як сам зникаєш, змінюється все…
Рано чи пізно все одно кінець,
тому цінуй життя не за повний гаманець!
А за сім’ю, всіх рідних, друзів,
безмежну красу буття
Живи моментом єдиного життя!

Лі

Полеглим і живим

Живий! Живий!. Не зачепило!
Життя одначе промайнуло
Як те кіно у кольорах,
А побратима вбило.

На очі впала тінь, як саван вкрила.
Скорботи час настав і невідплине ,
А пам’ять закарбує лик солдата –
Друга , побратима , брата.

Слава полеглим! Слава живим!
Слава , усім хто нас боронив
Від злого вбивці , від супостата,
Молодшого сина і " старшого брата"- ката.

Життя прийдешніх поколінь
Тримає в серці , під бронею,
Чиє життя як смолоскип горить,
А очі… а в очах болить ,за те життя солдата.

І знов живий і знов атака
І знову штурм і знову лик солдата
І всесвітом лунає СЛАВА!
А серце розриває втрата друга, побратима, -брата.

Слава полеглим! Слава живим!
Слава , усім хто нас боронив
Від злого вбивці , від супостата,
Молодшого сина і " старшого брата"- ката.

Мрійники- діти , святі герої !
Власних не помічаючи ран ,
Не відчуваючи болю і втоми
За душу свою дарують життя.

Стримані зовні , палають з середини !
Країну свою ведуть в майбуття.
Рахуючи втрачене , карбують у пам’яті
Імена всіх полеглих за наше буття.

Слава полеглим ! Слава живим!
Слава , усім хто нас боронив
Від злого вбивці , від супостата ,
Молодшого сина і " старшого брата"- ката.

Лях Сергій

Слова

Це відбувалося давно,
Коли цей світ із глузду з’їхав
Коли зануривши весло у Стікс
Харон віз душі грішних до Аїду .
Були там всі багатії, всі можновладці,
Судді, хабарники усі і всі святі,
Ті , хто закінчив свою днину.
Був серед них і я, куди без мене
І світ уже пустий і сонечко не гріє
Але історія про те чого чекать душі в Аїді .

Послухай сину. До Аїду потраплять душі всіх.
Там буде суд і суд страшний.
Страшний для тих , хто ганьбив Бога.
Хто жер в три горла , брав хабарі , давав, Судив не справедливо, обманював і жив красиво.
Були й святі, а то є диво.

Але дарма . Не дивина що де святе
Там є і грішне і навпаки.
Тому невтішні мої слова для тих,
Хто думати не хтів і жив як вийшло

І ось настав той самий час
Вже всі на березі стоять , на перевізника чекають , в той світ.
А він не квапиться і загрібає своїм веслом
Бо знає , всьому є свій час.
"Гей, перевізнику ,мерщій до нас ,
Чекати нас не вчили і по головах ходили
І як що треба ми дамо "- хабарники кричали
А він мовчить не поспішає
Обходить стороною їх, минає
І промовляє до святих: " усі до краю.
Найперші ті , хто не грішив!"
Перші пішли , б’ючи поклони , у золотих хрестах , одягнені у чорне попи, диякони і служки. Бо відокремились від всіх , заради служби і хто святіший є за них?
Сіли й прості.
Далі царі, начальники , робітники,
Усі хабарники і шахраї, всі ті , хто жив і чекав дива.
І попливли…
Мовчали всі. В думках , вони були безгрішні,
Як янголи , білі і чисті.
Вже чергу зайняли у царстві вічнім владарювати .
Усі царями хочуть стати, навіть святі.
На ранок , врешті решт пристали:
Сонце, земля , річні причали,
Людей у білий одяг вбрали,
Стали однакові усі, лиш видавало хто є хто ,
Те що всередині було, а стало зовні.
І от засяяли царі ,мов вкриті славою боги,
За ними вкриті золотом ішли багатії,
Далі хабарники і шахраї, всі ті , хто жив красиво.
Поодинокі йшли й святі у білих одежинах.
" Дивись які убогі ці створіння . Мабуть богів розсердили вони, не мають за душею ні грошини"- казали зверхньо ті, хто жив красиво.
"І одяг не блищить як наш. Мабуть до пекла підуть бідні"- сміялись шахраї.

Були і ті , хто прямував особно
Схиливши низько голови свої.
Одягнені у чорне , у золотих хрестах
З печаткою на лобі " Власність Бога".
Широкий шлях їх вів угору…
Святі стояли в стороні.
І дивне світло й кольори , яких не було на землі
Манили всіх , наче додому кличе мати .
І ось величні стіни ! Брама ! Петро з ключами,
І заграли , засурмили і заспівали всі янголи святі…
Тремтіли ноги у царів , багатіїв ,хабарників і шахраїв , і в тих, хто жив красиво…
Не було там тільки святих…
Голос Судді лунав як грім-
"Чому на диво вирішили ви , що можете пройти на небо?
Ви принесли для мене лиш зверхність заздрість і обман. Пиха і хтивість – ваша сутність . Немає милості до вас. Відсутня .
-"А що ж взяли тоді святі "-спитали всі багатії.
"Святі взяли терпіння , надію , віру та любов
До свого ближнього , як до самого себе.
Нема ціннішого нічого!" -Суддя їм відповів суворо.
"Моя прихильність і любов лише до них є щира.
Ви стали власністю богів , яким самі й служили
І ваша путь лежить долиною вогню віднині!"
І тут заплакали царі і стогнуть всі багатії,
з ними хабарники і шахраї , і всі , хто жив красиво… Просять покаятись.
Та не змінити вже нічого, бо каяття є на землі, а тут лиш спомин, та сором за прожиті дні без Бога.
Вже скоро попливем і ми .
Тому написані слова – пересторога для тих,,
Хто думає життя ще довге. Воно лиш мить, роса на сонці , як цвіт що осипається і сохне
як трава.
Тому не зволікай, живи щоб соромно не було,
Лиши все зайве на землі ,нехай згорить…
Не бійся розправляти крила, нехай несуть у височінь.
По вітру ставити вітрила і в далечінь на хвилях мрій.
Тернистою, вузькою стежкою додому ,
Через " не можу", через святість вуст.
Стій твердо , як Апостоли стояли !
Як вистояв Христос Ісус!

20.12.2023.
Лях Сергій