Нескінченна війна

І нескінченна точиться війна…
Коли закінчиться вона?
Коли настане мир і спокій?
Чи гніву чаша вилита до дна?

Чому так швидко дні минають,наче злива.
Несуть мене потоком рік.
Чому в думках так тихо, як в могилі?
Немов в очікуванні змін.

І нескінченна точиться війна
Добра і зла, зла і добра.
І в цій війні стоїть сама – одна
Країна янголів, країна майбуття .

А час іде невпинно, невблаганно,
Шикуючи людей на перший і вторий .
Хто перший ,Тому Честь і Слава,
А хто вторий ,тому лиш забуття

І нескінченна точиться війна…

Лях Сергій

Гуляє смерть по Україні
Косить людей вчора і нині
Вогонь із неба , свист ракети
Ніч , сирена , плач дитини

Питання без слів , Погляд у стелю
Страшно іти у власну оселю
Молитва, ненависть. Правило двох стін
Повідомлення в почті:" Я живий. Твій син…

Очі запалені ,довго не спали
Телеграмм. Нескінченні канали…
На сніданок новини, радіохвилі…
Мовчання… Війна у прямому ефірі

Світ збожеволів від пролитої крові
Каїн та Авель історія знову
Брат завжди на брата, в одязі ката
Руйнує, вбиває , прирікає на страту.

Потоком на небо річка із душ
Життя ще триває , вирує чим- дуж
Відчай змінила надія
Перемога – то є наша мрія

Мета не заснути , мета не проспати.
Змінилося все, оновилися чати.
Відступає, горить клята орда.
Вже сонце на сході, радіє земля.

Лях Сергій

Надія

Іде війна проти святих,
І всі вклонились перед звіром ,
Кого нема в книзі життя,
Хто течією тихо плив
І звинуватив цілий світ
У своїх бідах .

А звір сміється і радіє ,
Як люди , втративши надію
Ідуть на смерть , у небуття.
Віддавши душі на погибель,
Втрачають Бога і життя.
Напившись крові сатаніють.

Та вибір є -піти на небо,
У ясне світле майбуття.
І це не тільки відчуття ,
Це – наша віра в Бога.
Який за нас віддав життя
Пішов до пекла і Воскреснув.

Світ розділився і нема сьогодні
Напівтонів є чорне і є біле.
А віра у напівбогів
Несе в собі лиш сором,
Та хрускіт зламаних кісток
В горнилі гніву.

Є майбуття для нас з тобою !
І радість є і каяття.
Ми зачекаємо ще трохи ,
Цей час мине, й дорогою додому,
Ми заспіваємо пісень
І будем прославляти Бога.

Лях Сергій

Сонця не видно , спалена земля .
Навколо руїни, невбрані поля .
Колись вирувало тут мирне життя –
Весілля гуляли , раділи , співали
Та поки не впала на землю роса
У збіжжі кохались і було відчуття ,
Що так все і буде, допоки земля
Не зійде з орбіти, а це маячня.
Та сталось страшне. І всі сподівання
Розбила зі сходу кривава орда-
Прокляті народи без честі, без волі
Істоти – раби , заручники долі,
До пекла Ідуть за наказом кремля.
Та сонце вже сходить , зникає роса
А слава над нами від Бога Отця
Дарує любов і лікує серця.
Загояться рани , повернеться щастя ,
Розквітнуть сади і пройде гроза.
І тиша настане . І мрії здійсняться
Про наше майбутнє , про наше життя .

Лях Сергій

Шлях

Мандруючи своїм життям ,
Втрачаю марні сподівання
На віддану любов мерця ,
На власні обіцянки.

Дивлюсь на світ з примружених очей.
Цинічно посміхаюсь долі.
Я вже не вірю у людей ,
Не відчуваю болю.

Все більше думаю про вічне .
Стріляю поглядом у небо.
Зірок розсипане намисто –
Віщує мені шлях додому.

Перегортаю календарні дні,
Записую роки на скроні .
Вже недалеко десь поріг,
А за порогом воля.

15.12.2023.
Лях Сергій

Крок

Затримавши подих , пірнаю в безодню ,
Страх загострив відчуття.
Я підійшов до самого краю.
Минуле пройшло , нема вороття.

Немає нічого , що стримати зможе
Ніхто не стоїть на шляху.
Лиш вітер і сонце, спітнілі долоні
І серце у скроні тук-тук ,тук- тук,тук- тук…

Прямую без сумніву, тому що так вирішив,
Тому що не можу інакше нажаль.
Позаду лишаю самі тільки спогади,
Крокую вперед і ні кроку назад

Ти поруч зі мною , твій погляд суворий
Тримає в напрузі, як тятива лук.
Нічого не стримує , я ледве витритмую
І серце у скроні тук- тук-тук-тук-тук-тук…

Крізь простір лечу , палаю кометою ,
Мета, недосяжна ,не більше ніж фарс.
Блукаю світами , майбутнього тінями
За обрій до мрії , спиняючи час

Я вже недалеко, на відстані долі
Дивлюсь просто в очі, кричу "я вже тут"
Виблискую променем , зникаю як блискавка
І серце у скроні тук- тук… тук- тук … тук …

10.12.2023.
Лях Сергій

___Коханій___

Крізь дзеркало душі ,
Дивлюсь на дивний всесвіт.
Молюсь, кричу на весь світ:
"Віддай мені надію на весну".

Віддай мені себе , благаю.
Напитись хочу до нестями.
Мої вітрила прагнуть вітру,
Ти – вітер , що кружля світами.

Ходжу-блукаю по землі,
Усі шляхи ведуть на небо.
Немає місця тут мені,
Живу і дихаю заради тебе.

Ти – сенс всього мого життя –
Чудова, недосяжна мрія.
Ти – келих терпкого вина,
Від тебе тільки, я п’янію.

Ти сонце й місяць принесла в мій дім,
Бурхливий океан і зливу.
Ти – музика пісень моїх,
Ти – краща ,мого серця, половина.

Віддай мені себе, благаю.
Напитись хочу до нестями.
Мої вітрила прагнуть вітру,
Ти – вітер , що кружля світами.

06.01.2024
Лях Сергій

___Ми не помрем на самоті___.

Ми не помрем на самоті .
Так вже було колись ,
Невже все знову ?
Вельможні пані та пани
Домовитись не можуть.

І тільки кляті москалі ,
Все пруть і пруть і пруть зі сходу.

Ворог всередині і ворог зовні,
Нема надії на братів .
Нас принести у жертву хочуть,
Щоб захиститись від катів.

Так вже було колись , і вже не буде знову-
Голодомор, катівні таборів,
Червоний прапор і тюрма народів-
Країна вертухаїв і рабів.

За тридцять літ ми звикли до свободи,
Через віки згадали хто ми є.
Ми солов’їну виплекали мову,
І світ побачив , що ми є.

Ми вистоїм , бо маємо коріння
Ми стоїмо як дерево життя!
На прапорах жовто-блакитний колір.
Наш герб – Тризуб і Воля у серцях !

06.01.2024
Лях Сергій

Час

Невже лишу я по собі ,
Лиш споминів на кілька літ?
Я знаю , що сплива життя
І що невдовзі вже в політ.

Невже не зможу вразити цей світ,
Словами – римою і в прозі?
Палає в серці , заповіт Христа,
Шевченка заповіт , підтримує в дорозі.

Прошу ще кілька літ пожити ,
Ще є слова , щоб говорить .
Ще маю , що прошепотіти ,
В яскраву , незабутню мить.

А час тече, рікою тихо,
В ній спогадів на сто віків.
З минулого , до сьогодення
І до майбутнього від наших днів

Я не забуду все що бачив ,
Що відчував і говорив .
Все що набув життя роками
Своїм нащадкам заповім .

Я проти вітру , розправляю крила.
Вже очі бачать висоту небес
За обрієм , де сяє зірка мрії
Мене чекає , мій Святий Отець.
28.01.2024 р.

Лях Сергій

__Розмова__

Дивись. Ще не було такої весни.
Ще так не виспівував вітер.
Поглянь , полетіли по небу птахи.
Послухай як граються діти.

Не бійся , кохана , це тільки гроза,
Це блискавка в небі палає.
Чомусь на очах забриніла сльоза.
Від смутку , напевно , а може й печалі.

Прокинься, прошу , сонце знову на сході
В промінні несе неймовірну красу.
В коханні своїм я дістанусь безодні.
На крилах своїх до небес піднесу!

Скажи , не мовчи ,я чекаю на сповідь,
Як довго чекала ти на самоті :
Не спала, кричала і бігла до схову,
Як серце спинилось в обіймах часу.

Ти вибач мені що я знов забув квіти,
Що знову лишаю тебе тут одну
Я знову приїду , на нашу річницю.
І знову словами нап’юсь до-схочу.

11.01.2024.
Лях Сергій