У сім’ї, де щастя розцвітає як квітка, Ритмічна мелодія щедрої долі лунає. Батьківські руки — як опора, стійка, Зберігають щастя, як в долині ріка.
Материнське серце, як весняний вітерець, Ніжно обіймає, як сонячний промінь. В її очах тепло, в кожному жесті відгомін ласки, Щастям вплітається в кожен ранок і вечір.
Діти — перлини, сімейного ланцюга міцна ланка, В їхніх серцях росте велика любов. Спільні ігри, таємні мрії наші традиції, Сімейні свята — мить радості, спільного тепла.
Разом пройдемо в життя, як весняна доріжка, Сімейне щастя, як ритмічний танець сердець. Обійми, як узлісся в ночі темної, Збережуть нас від турбот, даруючи відчуття легкості.
Стосунки родинні, як епос, течія безмежна, Де кожен вкладає свою ноту у великий вірш. Сімейне щастя — це ритмічний вальс, Де кроки наші линуть у танці, як доля веселий вальс.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У душі біль і глибока туга, Сльози ллються, мов потік води, Трагедія, що торкається серця, Відчуваємо біль, як велику бронзу.
Спогади про втрати і сумні дні, Коли втратили своїх рідних та близьких , Україна, земля великих болів, Втратила ,стільки світлих, людей дорогих.
Але в серці горить світло віри, Мов вогонь, що не згасне й не впаде, Україна, ти сильна і могутня, Перемога твоя неминуча, як зоря на небі.
Люди твої, як воїни стоять, За свободу, за правду, за мир, І хоче ворог тебе знищити, Ти вистоїш міцно, як дуби в полі.
Так нехай лунає голос усіх сердець, Про єдину і неподільну. І нехай твоя перемога , мир та спокій, принесе нам усім, Бо, Україна ,ти сильна, моя рідна земля!
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
На тій землі, де лани та поля, Від Криму до Львова, від моря до європейського міста, Територія широка, таємнича і свята, Де Київ, місто древнє, столиця рідного краю.
У Донбасі серце вугілля б’ється, Де гірничі шахти глибокі як віки, Співають лебеді на водах Дніпра, Харків, велике місто, палац і краса.
На Закарпатті гори високі дихають, Село та гаї, виноградні лози і піски, Де Запоріжжя, з козаками славне, Ліси Луцька, веселка і трави пишні.
Кожен куточок моєї України, В серці моїм має своє місце, Територія вільна, як вітер на степу, Де гордо ми стоїмо, як на варті мрії.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
В лісі тихому, де тіні грають у хоровод, Лунає казка, ніжно шепоче лісовий вітродвір. Дерева тут розмовляють мовою таємничих слів, І вся природа — велика казка, де живе веселе диво гір.
Рокцвітає літа пелюстка на струнах лісових, Де лелеки танцюють в небесній висоті, А соловейко співає в мові ніжної музики, І весняні квіти шепочуть про веселощі життя.
Під сонцем золотистим, що світить весняним теплом, Лісова казка розквітає, наче казковий сад. Ведмеді грають у прихованки серед вишневих гілок, А квітучі поля танцюють, мов весняний вальс.
У кущах малини сміються ягідки червоні, А дерева шепочуть таємниці століть віків. Лісова казка — це пісня, що звучить без крайньо, Де кожна стежка веде до чарівних джерел.
Так летять дні у світі, де лісова казка триває, Де природа пише велику поему життя. І серце чуттєво відгукується на її вічний лад, В цій чарівній казці, що лісовими стежками веде.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
В дзеркалі часу мудрість народу блищить, Слова, як вічність, в серцях наших звучать. Народна мудрість, немов весняний дзвін, Розкриває дорогу, щоб жити, щоб рости.
На полотні віку вишиває кожна літа, Слова, як насіння, в душі посівають світло. Літопис життя, в народному розмові, Зберігається мудрість, як священна книга.
“Що посієш, те й пожнеш”, – каже народна мова, Справедливість у словах, як весняна злата. З думкою “не кради і не лізь в чужий мед”, Мудрість народу мов торжество доброти світ.
“Хто в доброму – тому й відгукне світ” – вказівка, Серце людське мудрістю плететься в вікову ладан. Слова народної мудрості, ніби вірний світ, Освітлюють шлях, щоб іти із вірою вперед.
Так нехай лунає мудрість у пісні вечірній, Нехай слово народу – як вітер весняний. Мудрість народу, мов вода в джерелі кришталевім, Нехай живе в серці, світить дорогою вперед.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У вишиванці таємниця і дух краю, На тканині часу сплетені слова й літа. Кольори, як перли весняних росиць, Вишивають пісню – світлу, ніжну, мудру.
Червона , як калина в долонях матері, Співає про кохання, щедрість і відданість. І в синьому віддзеркалюється небесна висота, Там, де мрії наші, як птахи, вільно летять.
Жовтий, як поле золоте восени, Шепоче про труд і про тепло рідної землі. Зелений в гіллях, наче свіжа трава, Означає життя, щедрість, непохитність.
Вишиванка – це мова, без слів висловлена, Мудрість прадідів і ніжність матері. У витках вишивки танцює соловей, Поетично лине пісня, що барвами грає.
На грудях наших вишиванка, як прапор, Символ єднання, гідності і гордості. В пісні про вишиванку, в кожному стібку, Лунає серце України – вічної, вольної, світлої.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У степах вільних, де лани та поля, Розквітає душа, як пташка весна. Там слова золоті, мов крила долі, Співають про волю й про душу світлу в нас.
Тарас Шевченко, пророк нашого краю, У серці українському він осяяв світ. Словами звучить він, як вічний музикант, В серці нації живе його спів.
Слова Шевченка – світло для очей, Його мудрість – як зоря на небосхилі. Летять від нього рядки, як пташині крила, Щоб знову й знову нас піднімати ввище.
Великий поете, ти наша гордість, Твої слова – мить незгасної слави. Хай линуть вони, як ріка нестримна, І освітять світ щасливою дниною.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У країні, де зорі грають в небі, Де вітер несе спів поколінь своїх, Ми мріємо про дивовижний світ, Мир без війни, де любов є керівництво.
На горизонті розцвітає сонце миру, Відблиски його освітлюють кожен шлях. Там, де діти грають в саду без турбот, І серце країни б’ється в ритмі любові.
Відчиніть вікно в душу світу нового, Де варта мудрість, де долоні об’єднують. Приголубити землю, як найкращий дім, Мир без війни, де небеса без хмар.
Людство витирає слізний дощ конфліктів, Бо серце кожного тепер говорить “мир”. Нехай слово “війна” зникне з усіх мов, Величезний альянс добра, де кожен — брат.
Подолаймо розбіжності, як високі гори, Бо в долині є місце для кожної душі. Ми тикаємо килим з єднання ниток, Мир без війни — наша мрія, наша надія.
І нехай символ миру розцвітає в серцях, Мов квітка, що росте у саду без сумнівів. Спростить шлях до щасливого завтра, Бо світ без війни — наша спільна мрія.
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Наразі ви переглядаєте архіви блогу i2.com.ua за 27.02.2024.
