Я втратила лік часу
Я загубилась днях
Не заглядаю в календар
І не шукаю там важливих дат
Я бачу сонце, що встає
Я проводжаю вечір, який гасне
Я розумію, що " сьогодні" є
Я гріюсь думкою про "завтра"
Я вірю, що воно буде

Тетяна

Нам з тобою повертатися нікуди
Нам з тобою спішити без сенсу
Наші мрії тліють на згарищі
Ми збилися з ліку утраченого
З пустими руками, з дірою у серці
З тобою шукаємо прихистку
І йдемо повільно, крок за кроком, долаючи відстань
Ми йдемо кудись, де про нас ще не знають
Ми йдемо самотні, пусті.
Ми йдем. Ми живі
І нерви, мов струни натягнуті, і слів тут замало
Чужого болю для нас давно вже нема
Там обвалилося місто, зруйнувались, зупинились життя
А у нас здригнулося серце від того, що правда така гірка.

Тетяна

Вже чотири пори року коло не одне пройшли
А в тебе немає часу на любов
Вже сотні кораблів до своїх пристаней прибули
А в тебе немає часу на любов
Вже світ постав, як у кіно, все так химерно
А в тебе немає часу на любов
І дощ не затихав, і холод не жалів
І повені й пожари- усе було
А в тебе немає часу на любов
І бій, і постріли й удари
І лютий гнів, натхнення, віра
А в тебе немає часу на любов.

Тетяна

Небо синє,небо бездонне, небо далеке
День не минає, день, як пітьма
Що з нами стало обома?
Ми пізнали смак гіркоти на губах
Ми слова розгубили, щоб правду сказати
Ми вчились забувати імена,місця і дати
Що з нами стало обома?
Світ нам чужий, світ нам тісний
Ми місця у ньому не маєм
Нам би забути, нам би погляд відвести
Нам би мовчання на мову слів не перекласти
Небо синє, день не минає
А ми
Ми рук не відпускаєм.
Тетяна

Ми є
у чорно білих фото
у думках, в словах
і на губах
Ми є у снах, у спогадах, в листах
у клятвах і присвятах
Ми є
у пам’яті
у згадках про минуле літо
у понеділках, у годинах
Ми є
в ілюзіях, в надіях
у дотиках, у подихах
Ми є
у близькості, на відстані
Ми є
Та тільки не сьогодні.

Тетяна

Твій липень
у сонці, в дощах, у грозах
в давно знайомих маршрутах
Твій липень
в книжках, у нових постах
у тиші, у звуках
Вітер в волоссі
На кінчиках пальців тремтіння
Тіло чекає обіймів
А день сипле градом новин
передбачень, прогнозів
Твій ніжний стан шукає свободи
Ходи зі мною
Я покажу тобі липень
Іди за мною
Я покажу тобі поле квітів із мрій.
Тетяна

Твоє літо танцює тобі танець свободи
Воно заховало тебе в обіймах
від урбаністики міста
душних маршрутів
пекучих асфальтів
від спеки в повітрі
і "холодних" людей
Твоє літо потроху себе архівує
У нові світлини
Твій ранок вже пахне серпнем
Твій простір має присмак свободи
Твій простір не такий вже пустий…

Тетяна

У вікнах дому твого
Світла не видно давно
Якби ж хто знав
Скільки відвертих зізнань
Обіцянок, пробачень…
Чули стіни твоєї кімнати
Самотність ховаєш під шкіру
Забуваєш своє ім’я
Ніжність скриваєш під обладунки
і списки звитяг
Живеш у світі кривих дзеркал
Живеш..
А відлуння- лиш голос твій
Якби ж то хто нагадав
Що спрагу в людині
не втамуєш словами
не заглушиш ехом своїм…
Тетяна

Я шукала світло напроти мого вікна
А хтось мені нагадав
що осінь прийшла
Ти чуєш? Там вже осінь прийшла…
Вона ж бо не з пустими руками?
Гадаєш? Мабуть
Так дай мені, осене, трохи любові
Ти знаєш якої
Хоч так, до лютих морозів
А дай мені віри
щоб духом не впасти
аби не пропасти
А кинь мені якір міцний
щоб мені бути
у місці
у часі
у тиші
в нудьзі
у болі
в натхненні
щоб мені бути собою
щоб мені відчувати….

Тетяна

Аяяяяй !!!
Фухх …
Зібрась вона свої емоції через вірші передавати
В страху забути , хоча б одне слово, стала йому голосові надсилати
Переходила через себе , втрачала глузд
Змінювала свої звички :випивка , туси, друзі, навчання – безглуздо…
Все безглуздо…
Він -ось приклад для наслідування
Такий добрий , чуйний
Дивно ідеальний жартівник
Ну типу не клоун , не фокусник, такий собі говорящий мім
Ну той самий , що майже мем(думаю, ви зрозуміли)
Так от, він здався для неї тим самим( не мемом чи мімом)
А людиною для якого переступивши всі свої перепони: "Ні і так"
Вона зможе відкритись, стати собою і довірити найпотаємніші думки секрети, і знак
Знак…Знак не той що дорожній( правил , яких не завжди дотримуються водії. І як ми знаємо ,якщо не пронесе наслідки будуть далеко не приємні)
Знак, що справді він зможе стати тим самим єдиним
Знаком в її житті на , який вона зможе опиратись при виборі
А , якщо ні?
Тоді відповідь – просто не твоя людина
Хоч витратиш і час, і терпіння
Ти зміниш своє світовидіння ( якщо таке слово існує, якщо ні я запатентую)
Наберешся досвіду, станеш розумніша
На ті ж граблі не наступиш
Будеш до себе щадніша ( щадний принцип, медики зрозуміють)
А і не забувай , про мрії
Маленька, велика, сонечко , киця
Пам’ятай!
Ти в себе одна, головне, щоб вибираючи друге не помилится
Якщо помилишся , не пізно виправити помилки
Просто май сміливість визнати його недоліки
DI