…так і їхні замки на якомусь мосту висять і досі,
зберігаючи наївну й крихку дитячу обіцянку.
Їх не зруйнує спека та не зіпсують жодні морози –
вони нагадають про себе лише якогось звичайного ранку.

Ігор Мартинюк

З настанням кожної весни
вона відчуває легкість та неймовірну втому,
пригадує минуле, пакує приречені сни,
ходить у місця ледь знайомі.

Її увага перемикається на щось цікаве та нове,
очі набувають якогось надзвичайного блиску,
вона завжди кудись не за планом пливе,
не любить пояснень та суспільного тиску.

Відновлює одяг, цитує класику, снідає похапцем,
дихає вільно, спілкується легко, радіє…
їй начхати, що роки роблять з її лицем,
бо вона старіти не хоче. Не вміє.

Ігор Мартинюк

Кожен сонячний промінь виконує свою певну функцію.
Світло завжди перемагатиме темряву.
Не сумнівайся у своїх можливостях, керуй впевнено думкою
І знай: твої плани та задуми не є даремними.

Немає нічого, що позбавлене якихось сенсів та значень,
Кожна дрібниця – зерно до успіху та зростання.
Від погляду залежить подальша доля побачень,
Усмішка – фундамент великого кохання.

Ігор Мартинюк

Між тими стінами колосся проросло,
Зерно, посаджене колись, – вродило.
Інакше просто й бути не могло.
Де пір’я – мають бути крила.

Де сонце сходить досі без вагань,
Де землю дощ, хоч рідко, та вмиває…
Де відповідь небажаних питань
Своєї черги не чекає.

Слова не мають значень та ваги,
Залізними не можуть бути нерви,
Знання отримується без жаги,
Усі чекають на перерву.

Ігор Мартинюк

І навіть там, де будеш завтра ти
збирати все насаджене роками,
не відмовляйся від мети,
вона цінніша вічних храмів.

Не зупиняйся на шляху,
який псував жадану мрію,
невдачі більше не рахуй,
тримайся міцно віри та надії.

І те, що маєш ти,– цінуй,
це все – твої дари безцінні,
поволі впевнено крокуй,
ніколи курс не змінюй.

Ігор Мартинюк

Немає слів, які б не мали значення,
не мусиш бути там, де не твоє,
завжди влаштовуєш сліпі побачення,
та на душі від цього легше не стає.

Вирубуєш шляхи, які не були пройдені,
з’їдаєш час, яким ще не напився,
багато ще тобою має бути зробленим,
а ти, здається, рано зупинився.

А ти не чуєш того, що життя наспівує,
не бачиш ясності – вона зотліла,
ти маєш все змінити однією лівою,
бо біля серця вся могутня сила.

Ігор Мартинюк

Для того щоб тебе зрозуміти, не потрібно крилатих фраз,
простими словами будуються міцні стосунки.
Ми не маємо часу, та час завжди має нас,
і від нього ніколи не буде порятунку.

Для кращого ставлення – змінися сам,
не шукай провини в якихось дрібницях,
вдосконалюй щоденно свій духовний храм,
і бажання твоє неодмінно здійсниться.

Ігор Мартинюк

Життя складається з акордів та пісень,
гітара – то ще той реаніматор,
не знаєш, чим здивує новий день,
говориш, коли хочеться мовчати.

Зривається мелодія й летить,
за нею не встигаєш ти, та знаєш,
що саме ця благословенна мить
творити й жити далі надихає.

Ігор Мартинюк

Ти не знаєш ні свого походження, ні свого призначення,
твоє ім’я стирається щомиті, що й не встигаєш помічати,
ти ходиш з невідомо ким на неплановані побачення,
ти вже давно забувся, як воно, по-справжньому кохати.

Твої слова забуті, в довгий ящик кинуті,
твої ідеї тільки все руйнують та когось дратують,
твої думки твоїми ж нервами не можуть бути прийняті,
а ти не бачиш цього і нічого ти не чуєш.

Твоя душа перебуває десь у просторі,
вона заблудла і не хоче повертатися,
твої пісні підсмажені у тостері,
на них не маєш ти й секунди сподіватися.

Твоя поезія нікого не заводить, не підживлює,
твоє взуття по цій землі давно іти втомилося,
а ти ідеш, ідеш й нічим себе не силуєш,
і бережеш все те, що десь далеко в пам’яті лишилося.

Ігор Мартинюк

У твоїх планах – дірка,
завтра все покаже,
ще не впала зірка,
щоб бажання загадати.
Твоя чергова збірка
про життя твоє розкаже,
але, на жаль,
її потрібно дописати

Ігор Мартинюк