Війна іде
Війна іде
Вбиває людей
Страшні сни
І бомба летить на наш дім

Ця проклята війна
І тривоги по п’ять годин
Неначе сон який приснився людям!😭🙏🏻 Боже бережи Україну за мир і за війну
Залізняк Янівна

Війна іде
Війна іде
Вбиває людей
Страшні сни
І бомба летить на наш дім

Ця проклята війна
І тривоги по п’ять годин
Неначе сон який приснився людям!😭🙏🏻 Боже бережи Україну за війну і за мир ☮️
Майя

Мирно жити
Мирно жити добре
Але час приходе
І все руйнується
Може це не наяву

Може ні
Час приходе
Все замирає
МИРНО ЖИТИ ДОБРЕ

Майя

Дороги через гори та долини…
Ви заведіть в краї, де світлограй!
Де розквітають квіти кожну днину.
Туди, де справжній, кольоровий рай!..

Шляхи мої безмежні та широкі.
За горизонт я по шосе лечу…
Птахи над головою, ген високо.
Обіймами весь всесвіт загорну.

Шумлять вітри, роздмухують волосся…
Мелькають гори, ріки та ліси…
Поля вітають золотим колоссям.
Попереду незвідані світи!..

Лечу вперед – назустріч фіолету!
Одного кольору моє життя.
Мої космічні, фантастичні злети.
Нехай сторінками гортаються слова…
ND💗
Надія Холод (ND)

Тебе немає рівно рік…
Моя душа кричить від болю
І рине в порожнечу крик,
І серце рветься геть на волю.
Ти зник,ти щез… Тебе нема.
Без тебе в світі стало млосно
І не потрібна вже весна,
За день я стала враз доросла.
Тебе немає роки два…
А туга досі не минає.
І котиться з очей сльоза
Але вона не помагає.
І що ж тепер? І як же так?
Чому покинув одиноку.
Одна топчу життєвий шлях,
Яка ж усе ж доля жорстока.
Тебе немає роки три…
Так рік за роком плине-лине.
І хоч минули ці роки
Я пам’ятаю ті хвилини
Минуло майже все життя
Ох,як давно де ми розсипались.
Та я ввійду у небуття
Щоб знов навіки ми кохались.
Любава Волошин

Я перетворилась в замучену жінку з щасливою посмішкою на вустах.
І пускаю я сліз краплинки тихо в подушку в полумрак
Я пригадую тихі ночі,божевільні та вільні дні
Але все одно серце тріпоче
І тужливо без тебе мені.
Сил немає в дорослої жінки і немає на себе часу
Ні хвилини,ні дня,ні годинки
Ні бажання навести красу
Зникли іскри з очей,затих голос
І давно уже сміх не звучав
І тужливо буває аж сором
І ніхто про це їй не казав.
Жінка плаче і жінка сміється,
Вона втомлена та не здається.
Жінка здатна боротись з собою,
Жінка може боротись з юрбою.
Ф
Любава Волошин

Синочку,тобі місяць і ти такий маленький!
Так зручно поміщаєшся у мене на руках.
Я слухаю у захваті як б’є твоє серденько
і щастя розквітає у мене на вустах.
Синочку, ти дорослий станеш скоро-скоро.
І бігатимуть ніжки і гратимуть в м’яча
І серце завмиратиме,болітиме укотре
Коли наб’єш ти шишку чи матимеш синця.
Та знай синочку любий, що скільки не минуло б
чи місяців чи років я поруч на завжди.
В тіні твоїй я йтиму тихо поруч крок за кроком буду тебе любити і буду берегти.
Любава Волошин

Хочете – можете висміяти мене.
Хочете – можете розстріляти.
Хочете – можете катувати.
Все ж буду я українською розмовляти,
Бо на ваші насмішки мені начхати!
Я не соромлюсь саоєї мови!
Соромлюсь народу, який сидить вдома,
нічого для країни не робить,
але на дивані сварки онлайн розводить.
Спражні українці вміють цінувати те,
що їм дали і ніколи не будуть казати,
що нема їм за що воювати!
Зем’янська Ольга Іванівна

Мамо,ти молодшою не стала,
Голову покрила сивина.
А в очах іскринка ще заграла
Й посмішка розквітла та сумна.
Ніжні руки від роботи огрубіли,
Тихий голос з часом теж охрип.
Ми з тобою вже не говорили
Віч-на – віч напевно цілий рік.
Мамо, я уже не та маленька,що була колись
Давним-давно.
Ти у мене,мамо,не старенька.
Втомлена я певна на всі сто.
Ти журби і горя відходила,
Ти сама боролася за нас,
Нас ростила, бавила,носила
А тепер не той настав вже час.
Ми до тебе,мамо, в ноги впадем.
Голови свої схиляєм знов.
Будь здоровою,моя рідненька.
Дякуємо тобі за любов.
Любава Волошин

Твій голос може звучати
віршами, прозою чи навіть нечіткими словами
Твій голос може звучати
сумом, плачем, що чується десь там… трохи на відстані
Твій голос може звучати
легким щебетанням, шепотом в полі
що любить, що заспокоїть
Твій голос може звучати
градом суворим, вироком, ударом в скроні
Твій голос може звучати
холодною зброєю, духом бунтарства
у час боротьби за своє
Твій голос може звучати
ехом, спалахом в пам’яті…чи нав’язливо так, як мелодія, що на повторі
Твій голос може звучати
дивною сумішшю, протиріччями, дивиною
так часом буває
Твій голос може звучати
нагадуванням, спогадом кожного ранку чи на прощання
Твій голос може звучати
про себе, про тих, що на іншому боці
Твій голос може звучати
для нього, для неї…для всіх
Твій голос може звучати
Або мовчати.
Тетяна