Я хочу бути з тобою лише два рази
Зараз і назавжди
Вивчаючи вночі зірки, читаючи вдень книжки,
Завжди. Я стоятиму поряд, коли інші будуть йти

Ні сотні роки, ні століття віки
Не вкрадуть тебе в мене, не змусять піти
Бо щоб побачити в твоїх очах світи
Я пройшов крізь безлад, відчай, бунти

Я готовий ходити крізь це й без однієї стопи
Все життя
Губити себе, ім’я твоє кричучи
А знаходитись в твоїх обіймах. Живим. Плачучи.

Бездоганно чи безглуздо. Цей шлях – це кроки вниз чи до висоти?
Байдужий я.
Бо є тільки я, є тільки ти
Бо Доки вночі мерехтітимуть зірки,
А вдень світитимуть квітки
Я хочу бути з тобою лише два рази
Зараз і назавжди
Дев’яносто дев’ятий

ВДЕНЬ,А НЕ ВНОЧІ

Умиротворення і кінець сонячного світла,
світ став закритим.
Повноваження скинуті,
перші зорі приносять ритм.
Ще не пізно зірвати шкіру,
Ще не пізно крізь сльози надію тримати,
Стиснувши зуби сміятись,
А в день змусити себе знову пожити.
І вже Заграєшся,
вже працюєш,
будуєш путь;
Сподіваюсь,ти притомний,
Бачиш суть. –
Мало великим себе уявляти,
Треба великим буть
І коли вкотре ти будеш паном,
Довкола якого одні палачі,
Згадай,що люди живуть вдень,
А не вночі
Дев’яносто дев’ятий

Вспоминаю любви берега
Где у речки гуляли стога’
Танцевали цветы-васильки
Их движенья так были легки
Пели песни ромашек квартет
И гвоздики вязались в букет
Ветер в травах читал нам стихи
О любви,о любви, о любви…
Tana

Весна чудова прилетіла і сонце загляда в підвал,там діти холодно сиділи роздумуючи як їм там,а ті рашисти ті прокляті,розбомблюють наші міста,не думаючи як нам жити і виживати в пустоті.Чому прийшли на нашу землу?Не думайте,що вам здолати нашу країна назавжди,ми є і будемо єдині,ми є і будемо терпкі,тому збирайте свої речі,і йдіть назавжди в нікуди.
Качур Аліна

Нам дуже хочеться упасти, не чути вже нікого, та дарма, дарма нам далося оце життя. Вставай, вставай о п’ятій годині, та починай робити те, що призведе тебе до мрії. Проснувшись, ти знайдеш себе та все оточення без дії. Коли почнеш хоть щось робити, а не сидіти на дивані та дивитися все, ти починай з малого, юна пані, та пам’ятай, що зможеш просто все.
Качур Аліна

Потрібно жити як в останній раз, ти пам’ятай, не буде завтра через тиждень або два, все минає, і вернути вже неможливо, а жити далі дуже тяжко. Та ти знай, що все пройдеш і зможеш охопити все. Що робиш, не дарма, та знай, що настане зовсім скоро вже весна.
Качур Аліна

Героям слава сімсот днів
Та героїзма спостережень
Героям слава сімсот днів
Та України незалежність
Війна,ідуть тяжкі бої
Та поєднатися ми встигли
Слава бійцям,які живі
І світла память всім загиблим
До перемоги ми йдемо
Хоч кулі серце нам виймають
Та Україну не здамо
І вороги це добре знають
Воєнний час,воєнний стан
Військовий досвід для країни
Ми вилікуємось від ран
І відбудуємо руїни!
Tana

Я упиваюсь небом
Я упиваюсь морем
Утренним нежным светом
И полусонным прибоем
Шепчутся тихо волны
Берег любя обнимая
Чувства мои довольны
Этим кусочком рая…
Tana

Утро на причале
Солнышко всходило
Своими лучами
Новый день будило
Золотом играло
С птичьим опереньем
По волнам гуляло
Золотым мгновеньем
Обнимало томно
Мокрый,спящий берег
И причал влюбленно
В эту сказку верил…
Tana

Травневі ночі зоряним намистом
Оповивають кам’яні мости.
Роззяви мирно плентаються містом,
Не сподіваючись кудись дійти.

Мигтять вогні в вітринах кришталевих
Стареньких заколисаних крамниць,
В закритих на ніч офісах властевих,
Утомлених від вроків й таємниць.

На обрій випливають хмар армади,
Пилюжить небо автомагістраль.
І недосяжне скупчення Плеяди
Все пише нескінченную скрижаль.

Знов блеють безпорадні нищі,
Пригрівши ницу чужорідну хтонь.
Гармати палахкочуть, свищуть,
Освітлюючи тьмаву Оболонь.

І загоряється брунатним барвом небо,
Місцевий всесвіт наче відмира,
І знову гарувати роботягам треба,
І далі жити це життя пора.
Maryla Lipski