А я їй вірив, я їй довіряв.
Слова наче рими я їй підбирав
Кохана для тебе усе я б здолав!
Та чомусь не милий стає уже край
Невже ти скажеш мені "прощавай"?
Закрию я вуха що все це не чути
Я спробую потрохи усе це забути
І ці вечори усі не примітні
І ранки з тобою як завжди привітні
Усе я забуду, усе я зітру.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Нехай всі спогади пливуть з Дніпром
А я чекаю під вікном
Та там тебе уже нема.
Нема, ну і не буде
Згодом вона мене забуде
Забуде вже і не згадає
Але на неї хтось чекає
Чекає там десь під вікном.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Її волосся – свіжая лаванда
Її уста – це солодкий мед
З’явилася вона мені не жданна
Не наче Бог послав її з небес
Її очі – яскраві сонцем гріті
Її сміх – лунає як пташиний спів
І так, це дівчина з тих самих снів.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Чекаю знову я на нашу зустріч
Чекаю я на тебе у метро
Я хочу подивитися у вічі
В яких не гасне ще тепло
Любові незгорющі свічі
Котрі горять у них уже давно.

І от нарешті ми зустрілись у метро
І от нарешті я побачив твої очі
Побачив селует твій у ночі
І справдилися сни усі пророчі

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Судитимуть тебе тут по одежі
І правоти не скажуть тут тобі
І в осуду горітемеш пожежі
Ти вічно житемеш в брехні
Тікай, біжи, мерщій рятуйся!
В такі компанії не суйся
Ех люди доброти від вас не ждать.
Лише прості слова вам відавать

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

І знову я чекатиму на тебе
І знову я пишу тобі слова
І знову мрію я про нашу зустріч
Та мрій вагон не наздожену вже я
Не скоро знову я тебе зустріну
Не скоро доторкунусь до тебе я
Та в серці моїм вірність завжди стане,
На зустріч нашу надію трима,
І час минає, але любов триває,
Аж поки серце віддане тобі моє.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Давай розіб’ємо посуд
Забудеш ти моє ім’я
Від друзів почуємо осуд
І досі чекатиму я.
Не прийдеш ти більше до мене
Не чутиму твої слова
На дошці напишу я знову
Про те що люблю тебе я

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Кохай усіх і все кохай
І квіти, трави все бодай
Життя одне, його не проморгай.
Ти серцем біди всі здолай
Бо як то так на світі жити
якщо нікого не любити?

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Благословить Бог день коли тебе зустрів одну
Не полюблю я більше жодну
Так як тебе люблю.

І дні уже не будуть як раніш
Хотів би бачити тебе частіш
Але чому не бачу я тебе?
Холодний вітер в очі дме.
Аж робиться від цього зле

І що тепер? І як нам жити?
Любовне зілля ворушити?
З тобою хочу разом бути
Але не можу я збагнути
Чому ми в світі так живем

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

А відблиск твоїх очей
Я пам’ятаю ще й досі.
Гірлянди святкових ночей…
Світилися веснами роси…

І мрії сплелися в танку,
Під листопадом осіннім.
Палала заграва в садку…
Обоє такі божевільні…

Звітрилась снігами зима.
Малюю по вікнах цілунки…
Таке незбагненне життя!
Такі феєричні стосунки…

Чекаю, коли стане сім.
Ти скоро подзвониш…хвилинки…
Поприбирала весь дім…
По небу рахую хмаринки…

Не гасне твій відблиск очей.
Хай світяться веснами роси…
І фібрами наших ночей
Так сяє навколишній простір…
ND💗
Надія Холод (ND)