Гниле багатослів’я мою голову зжирає,
Проте язик не створений для потягу зі слів.
Я маю все сказати, відпустити думок зграю,
Покаятись пред Богом, щоб надалі не горів.

Даруєш відчуття, яким і форму не задати,
Твою красу не вмістить в себе жодне полотно,
Ти загадка, яку бажав раніше розгадати
В обіймах забуваю хто я є, наче в кіно.

Ця іскра запалила моє серце паперове,
Згоріти в нуль закоханим – не досягти мети.
Закоханість – чума, і все творіння було хворе,
Таким є зараз я, такою з кимось станеш ти.
Іван Патиковський

Жив собі котик васильок
Якось пішов васильок на озеро щоб попити водички і тут з’являється золота рибка котик здивувався привіт котику сказала рибка привіт здивовано відповів котик а ти насправді золота рибка запитав котик так я золота рибка можу виконати твої три бажання я хочу молочка і корму ну що тоді тримай корм і молочко котик прибіг до будиночку і тут жди його чекака дівчина веселинка васильку а чому ти такий здивований запитала василинка золота рибка відповів васильок золота рибка здивувалася Василина гайду побігли до озеро привіт Васильку і ще раз привіт золота рибка а виконаєш бажання моєї жінки запитав васильок так але в неї є теж три бажання у тебе васильку залишилося два бажання а у василинки 3 ну що ж загадуй василинка три бажання я хочу корм сказала василинка ой добре відповіла рибка всі котики корм і молочко просите а заберіть мене в акваріум я вам буду хоть кожного дня здійснювати
бажання буду так запитала василинка так так відповіла золота рибка васильок і василинка не захотіли забирати рибку отже в них не було акваріуму пішли васильок і василинка спати на другий день василинка встала ранесенько і побігла до озера рибки не було це все сон от таке насниться сказала василинка Васильок васильок прокидайся золота рибка ну а кудись ділася золота рибка кудись ділася побігли її шукати ми ж котиками боїмося води а пішли покличемо жучка а хто такий жучок запитав василюк жучок – це собачка яка вміє плавати сказала василинка добре тук-тук постукала в двері веселинка привіт василинко сказав господар жучка василинка помяукала ти жучка хочеш сказав господар василинка мяукнула жучок гайда виходь гратися василинка каже жучку жучок допоможи нам найти золоту рибку золоту рибку побіг до озера жучок і плигнув він проплавав усе озеро золотої рибки там не було ви що вирішили надо мною пошутити це сказав жучок сон вибач жучок вибачилися василинка і васильок а на наступний день василинка проснулася і побачила біля їхнього куточка там де вони спали на печі лежав корн і молочко васильку васильку вставай василинко відповів васильок все-таки ж існує золота рибка
Марія Ромашка

Як як провела дуже гарно було дуже багато подарунків я стала і зітхнула ех це ж потрібно буде йти в школу а я зовсім не хочу йти в школу донечку тук-тук можна зайти так мам заходь таке чому ти така невеста мене радує тільки ти ще багато подарунків донечку ну як тобі це об’яснити ти після дев’ятого класу ідеш на випускний а ти зараз в сьомому класі тобі осталося всього два роки потерпиш два роки здивовано запитала Зоряна так так донечко відповіла мама ура ааааааааааа донечку все буде через два роки це буде 26-го року ого а зараз 24 рік тебе теж мамо
Зоряна карпатська

Я повернуся в край мого дитинства.
Знайду могили тата, мами, брата.
Лиш їм скажу про скоєні злочинства.
Про біль і сльози, розпач, страх і втрати…

І я впаду на землю ту святую!
Щосили обійму надгробок мами..
Від жаху пережитого врятую
Ту пам’ять, що огорнута димами!

І закричу, і виплачу страждання,
Що душу переповнили надмірно!
Ніколи не забуду злодіяння,
Які і уявити неймовірно!

Але життя продовжується далі..
І ранок мирний все ж таки настане!
Про горе нагадають лиш медалі.
І постать, що в жахливих снах повстане…

І я клянуся зараз, що заради
Життя, де світ казковий і барвистий,
Здолаю перешкоди і загради,
Бо шлях свободи хресний і тернистий!

Я вірю в те, що скінчаться події!
І буде суд за страти і безчинства!
А сили щоб набратись і надії,
Вернусь додому, в край мого дитинства!

Олена

Ні, я не дівчина, я коханка,
Коханка його заняттям і захопленням.
Навіть не так, я самозванка,
Жахлива суперниця з його оточенням.

Дітям потрібні хороші забавки,
Щоб їхні сльози були заховані.
А все, що треба для серця-празника,
Бачити очі в нього закохані.

Важко признати, та я коханка,
А не кохана, але закохана.
Відважна досить, та не афганка.
І бажана, але непрошена.
Марічка Романівна

Кохаю серцем тебе
Не знаю що зі мною
Кохання старе не дає
Не знаю чи покохаю тебе
І справа не в тобі
А головне що згодом
Я покохаю лиш тебе
Софія Гринчук

Нове життя

Я не живу , я тільки дихаю війною
Завмерло серце і думки мої на сході
Не сонце сходить там, а морок
І мій , в заціпенінні , мозок заговорив

Слова – каміння , до пращі збираю
І руки , що не бачили війни
Виписують слова , карбують нашу долю
В книзі буття , для тих хто на землі .

Я бачу все , мої відкриті очі .
Я , на колінах , до небес кричу !
Я відчуваю пульс землі на дотик ,
Долоні піднімаю до гори .

Тремтять основи всесвіту , я чую ,
Відлуння тисяч голосів людей ,
Що вклали душу , в свій останній подих
І відлетіли , щоб настав мій день.

Ми все ще є , ми все іще існуєм .
І не можливо зупинити час .
Ми – вільні люди , ми – народ єдиний .
Нове життя народжується в нас .

І світ оновлений і сонце і надія ,
Щасливі діти , радісні батьки .
І як сказав, колись , Кобзар Великий :
"І будуть люде на землі."
10.03.2024
Лях Сергій

Кажуть, в нас велике серце,
бо багато там любові.
А мені, здається, що
там більше болі.
Ми її в собі тримаєм
Та й у серце запускаєм.
Війна клята не одне життя забрала.
А ще й далі крадуть наші серця
нелюди оті,
Як в Богдана булаву,
а в Мазепи взагалі особистість людську.
Повернемо собі ще й те!
але – щоб всю біль
Із серця ми на полі бою випускали, правду
нашу, щоб собі ми повертали.
Зброю і самі виготовлятимемо,
раз її нам не дають.
Не проблема.
ще колись вони
згадають в кого незалежність забирають.
Будем ми колись вже вільні,
бо у нас є люди сильні!
Зем’янська Ольга Іванівна

***

Мені цікаво, як там ти
Кому даруєш поцілунки.
Кого найближче серцем знаєш ти,
Кому малюєш візерунки.
Мені цікаво, коли ти
Не знаєш, де твої стосунки
Забувши, як мене знайти,
І не відправив поцілунка.
Мені цікаво, як тебе знайти
Скоріш за все, тебе немає,
Нема старої той душі,
Що дарувала м’яту.
Скоріш за все, не знаєш мене ти,
Забув мене та вечорниці
Коли я знала, як там ти
Коли я знала, звідки шум з криниці.
Та я не знаю, як же нас знайти
І як сховати горе,
Коли там щось шкребеться на душі,
Коли не знаеш втоми.
sweetlily

На зорях пишеш ти "люблю"
На квітах пишешь "я не знаю"
Навіщо я тебе люблю?
Навіщо я цілую вату..
А ти казав мені "люблю"
А я не знаю, що сказати.
Бо я тут–не живе люблю,
А люблять–тільки вату.
А більше звісно не люблю,
Бо тільки тут–кохаю
І ти так знаеш, що я не люблю
Та досі плутаеш з словами.
Нема такого слова як "люблю"
Любити можно квіти, зорі,
Кохати можно руки, очі,
Любити можно гори й ночі,
А кохати можно–лиш одну
sweetlily