Для когось життя це:
Стратегія: плювати їм на все,
Іде в школу чи не йде,
Посидить трохи і піде.
Так само на навчанні:
Плювати на завдання,
Не зроблені домашні.
Зате є бажання
Мати багато грошей,
На стілець для вчителя, наляти клей,
Зробити щось погане,
Задумане, бажанне.
Далі ідуть погані звички:
Алкоголь, куріння дички,
Наркоманія, дівчата,
Стипендія, гроші, перша зарплата,
А сам він піде за грати.
Посидить там, захоче мати
Знов багато грошей.
Вийде, не спавши декілька ночей,
Та зрозумівши трохи важливих речей,
Спробує зробити щось хороше.
Будучи вже трохи вбоге,
Нічого на умі не має
Знову когось уб’є,
Обкраде та сяде знов.
Не дотримавшись умов
Життя, правил народу,
Не відчувши сімейну турботу
Чи звичайного життя,
Спокійного буття.
Помре як позбавлений волі,
І навіки залишиться в неволі.
Кому життя таке до вподоби,
Хто хоче повторити долю особи
Про яку йдеться вище,
Дотримуйтесь цих правил, а нище
Я розповім про правила буття,
Спокійного, цікавого життя:
Щоб досягти мети, старанно йди до неї,
Виконуй, вчись та пропунуй ідеї.
Старайся, кохай та ціни,
Насолоджуйся, люби, дорожи
Проведеним весело часом.
Що б не спадати, користуйся поясом,
А що б лізти в верх – канатом,
Коли падаєш, що б не боліло – матом,
Коли летиш, не забувай про крила,
А якщо важко – не наводь пилу.
Хто зрозумів про що йде мова,
То й знає що таке основа
Життєвого шляху.
А хто ні – зазнає краху,
Якщо не знайде відповіді в голові,
Та не відчує це в своїй крові.
Шостак Олександра

Любіть Україну колись ми вивчали,
А як стати до битви, одиниці лиш стали гуртом.
І всі ми через призму років занадто багато страждали,
Втрачали її, кохали її і знов повертали, викохуючи волю теплом.
Моя кохана матуся, замурзана кров’ю моя Україна,
Я впаду лиш з тобою, бо з тобою і виріс.
Надихни своїм видом кожного свого сина,
Щоб йшов за майбутнє, з криївок кожен щоб виліз.
Я закоханий в тебе неначе дитина,
Хоча вважаю дорослим себе не по роках.
Я ціную і вірю, бажаю в любові виховать сина,
Та любов’ю до тебе, в наступних нащадків через віка.
Нам не треба боятися дивитись смерті у вічі,
Та стара хоч погана, але ж вона і спокій дає.
І нехай буде жити моя ненька, відчуваю її поцілунок в обличчя,
І теплом всіх гуртує, і в любові тут кожен живе.
Занадто довго ми щастя шукали,
Хоча весь цей час воно з нами було.
І не тільки тут ми, всі наші предки страждали,
Щоб сьогодні тут все під жовто-блакитним стягом цвіло.
Іцхак Меїр

"Аз ох енвей " і це не просто єврейський жарт,
Коли прийде біда, щури стають на старт,
Те, що серед мене довкола, виклика лише до бійки азарт.
Більше жодного кроку назад, жодного кроку назад…
Я так хочу, щоб люди почали виражати думки,
А не чекати,що за них вирішать їхні ж проблеми.
Читати новину загалом, а не тільки верхні рядки,
Поставивши чітке рішення тієї дилеми.
Засмучує бідність, що наразі живе,
І тут не про блага, а про духовне багатство.
Через терни мудрий до щастя іде,
Минаючи вибір матеріального рабства.

Іцхак Меїр

Світилися вогнями всі домівки.
У вікнах позбиралася рідня…
Я прогуляюсь містом по бруківці.
Пригадую усі твої слова.

Так пахне ароматною вербою.
Я посміхаюсь в сутінках весни…
Як дивно, що звела нас доля,
В часи, коли крутилися сніги.

Ти їхав по шосе, а я гуляла…
Містечко дуже миле – та чуже.
Ото халепа – трохи заблукала.
У розпачі подумала, що все!

Та зустріч засвітилася в неоні.
Пробило наче струмом нас наскрізь!
Збулася вічна мрія мільйонів –
Справжнісінький, негаданий сюрприз!

Уже прийшла. Наш час і наше місце.
Вечірнє місто в кольорі смарагд…
Прикрасила весна намистом.
На серці знову розквітає сад.
ND💗
Надія Холод (ND)

В шкідливих звичках,
сховані бажання,
справжні почуття,
та любов до себе.

В заповнених маршрутках,
більше натхнення,
чистого кровопролиття,
ніж на всіх планетах.

В домівках із скла,
надійність більша за віру,
віра менша за людину,
але людина немає ходу до пекла.

Докуривши цигарку, водій,
втиснув гальма,
через супровід дій,
та логотип з надписом "Пальма"
розвернув часоплин,
та вщент, на друзки,
маючи очевидний акцент,
прокричав:"Хто нє заліл цемент?"
Коткін Віталій

У парку що зовсім трошки схожий на сквер,
проживав старовір, Семен.
Мабуть перше що видавало в ньому його,
було ім’я.
Від нього віяло:
самогоном,
підпільними балачками про політику,
та на якусь знижку купоном.
Також як і всі старовіри,
він не сприймав критику.
Його вона пронизала до:
кісток капілярів і судин.
Але більше його турбували,
метаморфоза та часу плин.
Відчуваючи себе немов титан,
що однією рукою тримає час, а іншою зміни,
він роздирав зв’язки людимі
що йдуть за ними.

Для нього, це все, було настільки важливо,
що живучи у парку,
що зовсім трохи схожий на сквер,
Він і помер.
Коткін Віталій

Тепло.
Може більше ніж треба.
Запах розпеченого асфальту,
зім’ятих сторінок,
додам ще м’яту.

Весняно-літній коктейль,
вечірньо-ранковий бордель.
Там всім місця мало,
а знайомих на подив більше,
відмінниці у танці полірують шести.
Вчителі виводять Забувалого.
Це той що розбив вікно у п’ятому класі.
А зараз годує дівчат банкнотами.

Ти заходиш туди….
Коткін Віталій

Любіть Україну колись ми вивчали,
А як стати до битви, одиниці лиш стали гуртом.
І всі ми через призму років занадто багато страждали,
Втрачали її, кохали її і знов повертали, викохуючи волю теплом.
Моя кохана матуся, замурзана кров’ю моя Україна,
Я впаду лиш з тобою, бо з тобою і виріс.
Надихни своїм видом кожного свого сина,
Щоб йшов за майбутнє, з криївок кожен щоб виліз.
Я закоханий в тебе неначе дитина,
Хоча вважаю дорослим себе не по роках.
Я ціную і вірю, бажаю в любові виховать сина,
Та любов’ю до тебе, в наступних нащадків через віка.
Нам не треба боятися дивитись смерті у вічі,
Та стара хоч погана, але ж вона і спокій дає.
І нехай буде жити моя ненька, відчуваю її поцілунок в обличчя,
І теплом всіх гуртує, і в любові тут кожен живе.
Занадто довго ми щастя шукали,
Хоча весь цей час воно з нами було.
І не тільки тут ми, всі наші предки страждали,
Щоб сьогодні тут все під жовто-блакитним стягом цвіло.
Іцхак Меїр

"Азохен вей " і це не просто єврейський жарт,
Коли прийде біда, щури стають на старт,
Те, що серед мене довкола, виклика лише до бійки азарт.
Більше жодного кроку назад, жодного кроку назад…
Я так хочу, щоб люди почали виражати думки,
А не чекати,що за них вирішать їхні ж проблеми.
Читати новину загалом, а не тільки верхні рядки,
Поставивши чітке рішення тієї дилеми.
Засмучує бідність, що наразі живе,
І тут не про блага, а про духовне багатство.
Через терни мудрий до щастя іде,
Минаючи вибір матеріального рабства.

Іцхак Меїр

Чому все на світі отак?
Чому тобі сунуть у пику кулак?
Чому ти не можеш нічого зробити?
Тому, що не хочеться більше так жити!
Потрібно піднятися і рушити далі!
Змітаючи все на шляху до медалі!
Не просто дійти до кінця,
Щоб не розбити лиця…
Щоб не зайти у глухий кут,
Треба позбутися пут!
Пташкою в небо злетіти!
Чесно потрібно всім жити!

Carrie Walker