Жила собі в Україні,
Молода дівчина.
І розумна, і красива
Дві коси по спині.
Як прийшла руська орда
До нашої хати,
Відрізала дівка коси,
Й пішла воювати.
Була снайпером, в отряді,
Всі її любили.
Та, прокляті, кадировці-
Дівчину убили.
Поховали дівчиноньку
В землі нашій, милій.
Посадили на могилу
Червону калину
.Воїн пройде, честь віддасть
Люди ,квіти носять.
Тільки рідна матінка,
Все ходить, голосить.
Не спи доню, уставай бо,
Вже цвіте калина.
Перемогла вже вражих орків,
Наша Україна.
Тетяна

Цю книгу, коли-небудь, ти до рук візьмеш,
Пил обтрусиш, до серця пригорнеш.
І на душі у тебе – тепло-тепло стане,
Й спогадів, прекрасна мить настане.

Тобі згадаються студентські роки,
В які не мала ти ні з чим мороки,
Мимохідь пройдуть перед тобою –
Студентики веселою юрбою.

Постануть в пам’яті улюблені викладачі –
Хорошого і доброго, так звані, сівачі.
Мимоволі виступить сльоза в очах,
Й поринеш ти в своїх думках.

Галина Савчук

Над конспектом гну я спину,
В очах уже ідуть круги.
Думками в день наступний лину,
Хоч зараз ніч і тиша навкруги.

«Бра» і «кет» в цей час до мене завітали
Й цікаву таємницю розказали;
І частки, подолавши яму, налетіли
Й про свої можливості загомоніли.

Про себе й атом водню нагадав,
І дельта-функції, так любо, посміхнулись.
На білогривому коні Дірак промчав.
І знамениті оператори сюди приткнулись.

А чудесні квантові рівняння,
Торочили, торочили без кінця,
Про свої гіркі поневіряння,
На студентів нарікаючи в серцях.
Галина Савчук

Краплинки, граючись, летять додолу,
Я чую їх прекрасний спів,
Який не відтворить ніколи й нікому,
Бо, ж, природнім даром є той спів.

Музика дощу – журлива і прощальна,
Бринить, немов обірвана струна,
І нотка в ній вчувається печальна,
І незабаром з’явиться сама пора сумна.
Галина Савчук

В житті у кожного із нас є речі незабутні,
Що виринають в пам’яті весь час,
Рішучим кроком з нами йдуть в майбутнє,
Не покидаючи на хвильку нас.

Роками несучи оцей тягар важкий,
Проходимо з думками довгі милі,
Все прагнемо натрапити на шлях легкий
І забуваємо, що перед долею усі безсилі.
Галина Савчук

Весь день чогось не вистачало,
Думки снувались нелегкі, –
Аж раптом сонце засіяло,
Й зникли спогади гіркі.

Така ж прекрасна мить була,
Так затишно і тепло стало,
Що хмуритись уже я не могла,
Хоча й не довго сяйво це тривало.
Галина Савчук

Спливають роки без упину,
Земля свої міняє кольори,
Я тільки я думками лину
До тебе, хлопчинку, завжди.

В думках з тобою розмовляю,
В думках – вітаюсь і прощаюсь,
В думках тобі усе розповідаю,
В думках же й усміхаюсь.
Галина Савчук

З’явився ти сьогодні вранці, –
На серці, вмить зробилось тихо,
Захотілось закружлять у танці,
Забути, що існує в світі лихо.
Галина Савчук

Коли тобі важко і сумно,
Вийди у двір, погуляй;
Коли тобі важко і сумно,
Прекрасне щось, добре згадай.

Коли тобі важко і сумно,
Не плач, не ридай;
Коли тобі важко і сумно,
Ти пісню веселу співай!

Коли тобі важко і сумно,
Надію і віру у себе вселяй;
Коли тобі важко і сумно,
Жити себе заставляй.
Галина Савчук

Холодний вітер дув нещадно,
Лив дощ, немов з відра,
Струмки води текли безладно,
Додолу похилилася трава.

Було довкола сумно і похмуро,
Незатишно та страшно так було,
Тому й стояла я понуро,
Мріючи про літечко й тепло.

Аж раптом в себе за спиною,
Почула таємничий голос твій;
Твої слова лилися піснею дзвінкою,
Що сколихнула все в душі моїй.
Галина Савчук