До Бога горнуться народи,
Міняються напрями й моди,
Образи, барви, сюжети, події,
Завжди лиш жевріють надії.
Галина Савчук

Все по спіралі іде,
Розвивається, росте,
В світі все повторяється,
Через сторіччя повертається.
Галина Савчук

Жовті пелюстки
Лежать на долівці.
Може то не пелюстки,
А мрії, що роїлись в голівці.

Може то чисте й святе,
Що в душах буває,
Що більш не зацвіте,
Що у вічність відбуває.
Галина Савчук

Море соняхів розквітло
На городі біля хати.
Одні стоять собі тендітно,
Інші хочуть сонечко догнати.

Тягнуться вгору і вгору –
Велетенських дубів доганяють.
А потім, схиливши голівки додолу –
Довкола на все поглядають.

Он там одинокий метелик літає,
На квітку барвисту він часом сідає,
Малесенькі крильця свої розправляє
І знову в повітрі стрімко ширяє.

А там – у кущах притаївся павук –
Невинную жертву свою дожидає;
Метушиться заклопотаний жук –
Картоплю він, певно, шукає.

Чорнобривці чогось зажурились,
Бджілка тихенько дзижчить;
Птахи сумним співом залились
І «коник» уже не сюрчить.

Білосніжна хмарина по небу блукає,
Листя жовтіє і сохне зелена трава;
Стиха вітерець холодний повіває,
Хоч сонечко тепле ще всіх зігріва.
Галина Савчук

Її вірші – легкі й чудові,
Відображають плин її думок,
Розповідають нам про сни казкові,
Про неповторність та красу зірок.

У них оспівана весна,
Прекрасна молодість, кохання,
Дитяча мрія осяйна,
Прагнення людські й бажання.

З них дізнаємось, черпаємо знання
Про сиву давнину і звичаї народні,
Про мудрі істини біблійного вчення,
Про різні явища і сили надприродні.

Вони вражають чистотою,
Мелодійністю, красою,
Змістом, глибиною,
Повчальністю та простотою.

Читать їх можна без кінця,
До божевілля надихатись можна.
І все ж не слід копіювать творця –
Безглуздо це й робить цього не можна.
Галина Савчук

В небі зорі ясно палають,
Веселковими барвами грають,
Візерунки дивні мережать,
Завжди серце бентежать.
Галина Савчук

Всі моє переживання,
Радощі, розчарування,
Захоплення, стремління,
Злети та падіння.

Виливаю на папір –
З дитинства до цих пір.
Часом слід відвести душу,
І комусь довіритись я мушу.
Галина Савчук

Магнітні бурі,
Дні похмурі,
Відлига, морози,
Затишшя та грози.

Бувають в природі
Й житті нелегкому.
Прожити без цього
Не вдавалось нікому.
Галина Савчук

Доля буває рожева,
Світла, яблунева;
Доля буває чорна,
Похмура, потворна.

Вибирати не в змозі,
При Божій допомозі
Народжуємось з нею.
З нею досягаєм апогею.
Галина Савчук

Дощ весняний лиє,
Траву і квіти полиє,
Землю гарненько помиє,
Може й зла трохи змиє!
Галина Савчук