Вона така тендітна і вродлива…
Чорнії брови та блакитні очі.
Характером така смілива.
Свою країну захищати хоче!

Ще так недавно мрію мала в серці,
Поїхати гуляти по Європі,
Та зараз вона має взути берці
І спати не у ліжку, а в окопі.

Ти відчайдушна! Люди лізли в душу.
Вона усім одне лише казала:
Я українка! Боронити мушу!
Це моє рішення, що я сама обрала.

Така жіночна і така безстрашна!
Вже на позиції із зброєю в руках.
Тікайте вороги нещасні!
Бо сила й міць в наших жінках!

А час мине, колись війни не буде!
Вона така ж тендітна і вродлива…
Але тепер у світі знають люди,
Що українська жінка – особлива!

✍️Автор: Лілія Ходус

Вона така тендітна і вродлива…
Чорнії брови та блакитні очі.
Характером така смілива.
Свою країну захищати хоче!

Ще так недавно мрію мала в серці,
Поїхати гуляти по Європі,
Та зараз вона має взути берці
І спати не у ліжку, а в окопі.

Ти відчайдушна! Люди лізли в душу.
Вона усім одне лише казала:
Я українка! Боронити мушу!
Це моє рішення, що я сама обрала.

Така жіночна і така безстрашна!
Вже на позиції із зброєю в руках.
Тікайте вороги нещасні!
Бо сила й міць в наших жінках!

А час мине, колись війни не буде!
Вона така ж тендітна і вродлива…
Але тепер у світі знають люди,
Що українська жінка – особлива!

✍️Автор: Лілія Ходус

Заглянь сюди, тут багато вірші,
які блукають по нашій землі.
Вони написані всі від душі
і що у кожного на сердці.
Ти прочитай, можливо ,
в цих віршах своє ти
щастя пригадаєш.
А, можливо, свою біду
із кимось розділиш пополам.

Дай мені ріка,
твоєї цілющої води напиться.
Дай сили , щоб спрагу до життя відродить.
До болю я в спогади поринаю
і сердце моє лють полонить.
Наповни коханням ти сердце моє.
Відроди мене із попелу минуло.
Поверни до життя майбутнього.
Дай мені ріка , твоєї цілющої води напиться
і прийняти все так як є…

Якби ви знали паничі,
що люди роблять уночі.
Від куль, снарядів, градів
тремтять їхні тіла.
Коли ваші сплять у ліжку,
бо добре ППО їх захища.
Якби ви знали паничі,
як наші солдати на війні.
Своїм життя простий народ
від куль і градів захищає,
щоб діти спали уночі.
Якби ви знали паничі,
як б’ється сердце матері,
що син її на тій війні.
Та вам цього і не пізнати,
бо в вас реалії другі.
Якби ви знали паничі…

Мелодія життя, бувоє тихою ,
немов ти у раю.
А інколи бурхливою, як річка по весні.
Мелодія життя, як той соловей у зеленому гаю
від щастя щебече.
А інколи, як той вовк, що виє на луну.
Така мелодія життя.
Сьогодні сяє сонце,
а завтра лляє дощ.

Під мелодію життя ти сам аккорди підбери
і гарну пісню напиши.

Щоночі вона на самоті,
літала думками туди.
Щоб від куль його зберегти.
Зігрівала вночі коханням своїм.
І шепотіла на вушко :
,, Повертайся живим ”
Думками і вдень і вночі –
,, Коханий для нас ти живи “