Так тихо ранком у кімнаті
і спить твоя ще дітвора.
В віконце заглядає сонце.
Добрий ранок, наш світанок.
Зроблю я кави і млинців,
зустріну новий день, хай
буде він щасливим.
Прокинеться вже скоро дітвора
і настане буденна суєта.
То до школи я не хочу ,
то в садочок не піду.
То млинці буду з варенні,
але ні з сметаною мабудь.
Ма, а де мій зошит?
Ма, а де шкарпетки тут лежать?!
Так кожного ранку буденне життя,
в квартирі лунають щасливі голоса.

Я плакала!
Ти чув? – Ні
А я посміхалась, як завжди.
Ти бачив? – Ні
Я зробила нову зачіску!!!
Ти помітив? – Ні
Подивись, коханий, який новий маникюр, який колір і форма інша.
Так, я помітив.
Коханий, я купила сукню,
може сходим у кіно?
Я, стомлений, давай колись – тоді.
Ось так палке кохання
переросте в буденне життя.
А, потім квіти на столі,
але вони вже не його.
Сама собі вона купила,
щоб нагади йому , що вона
не лише дружина.
А ніжна мила жінка, як була колись.
І де ділось те все кохання?
Де, ті милі вечори удвох?

Із нашим українським ШО,
не зрівняється ніхто.
По землі скаче наш тризуб,
під звуком ШО він долітає до небес.
І цей тризуб зі звуком світу
в кожну країну залетів.

Якщо зайшов і прочитав вірша,
то коментар свій там зостав.
Адже авторам приємно.
У тих віршах їхня душа
то плаче то радісно співає.
А твій коментар у смуток
підбадьорить його,
а в радісну мить заспіває.
Адже ми одна велика родина,
що зветься УКРАЇНА!

Гей, соколи – соколята,
повертайтеся додому!
На, вас чекає мати.
Гей соколе – відважний,
напиши листа тій милій,
шо телефон із рук не випускає.
Гей, содате, милий!
Повертайся ти додому
вже скоріше.
Гей, солдате – мужній,
для дітей обійми не жалкуй.
А мерщій в обіймах поцілуй.
Гей, воїне – друже,
для брата руку простягни.
Гей, солдате – чоловіче,
для батька гордість навіки.
Гей , солдате – милий,
для сестрички квітку принеси.

– Закрий очі і уяви,
що ти на самоті.
Бачу темряву і стукіт сердця чую свого
і в думках лиш слово : ,,чому? ”
Але відповіді немає….
І знову слово : чому?
Тільки час відповідь дасть нам,
а поки ти просто живи.
Відкрий очі, що ти бачиш?
– Білий світ і життя в нім.
Так, живи, поки темрява
не закрила очі твої…..

Хочу літо, хочу на море,
хочу айфон, хочу волосся, хочу ноги.
Всесвіт чує тільки хочу….
Так почуй благаю слово
хочу – солдата!!!!!
Він хоче додому, до
мами і тата. До
дружини, до коханої дівчини.
Хоче обійняти синочка і дочку.
Хоче він миру в житті .
Так, почуй , його слово ХОЧУ !!!!
Я тебе Боже прошу.

У пеклі війни крізь страх і горе,
Україна стоїть, мов камінь у горі.
За волю свою, за край рідний борються,
Від ворога мужно відстоюються.

Кров і сльози течуть, мов ріка неспинна,
Але серця воїнів палають вогнем віри.
Їхня душа не згасне, поки є надія,
На перемогу України, на вільну землю свою.

О, надія світла, не вигасай ніколи,
Хай мир і щастя відзвучать в кожному долі.
Нехай війна скінчиться, як злий кошмар нічний,
І мирна Україна знову засяє як світильник.

Тож долуй, браття, та йдімо вперед,
У нашім серці лиш мир і воля, як світлий світед.
Хай славиться Україна, вічно вольна й сильна,
І мирне небо над нею вічно блакитне сяє.