Серце ловить мить,
А ноги все німіють..
Чи варт її ловить?
Допоки сили маю.
Бо потім часу вже не буде
Життя коротке – воно одне!
Я хочу дихать, бігти, і все успіть
Повірю в чудо –
Хочу вірить
І не забуду і не покину мріять,
Допоки серце ще бринить.

Carrie Walker

Ніколи не пізно почати,
Забути минуле і йти!
Забути образи й нести,
Любов у серці своєму.
Тоді ти досягнеш мети!
Чи хочеш орати ти землю ,
Чи хочеш навчати дітей,
Чи хочеш писати книжки…
Все це залежить від тебе,
Якою дорогою йти!
І тільки тоді зрозумієш,
Що пишещ історію -ти..

Carrie Walker

Не йди!З омріяного шляху, прошу, зійди.
Цей шлях облиш.
І не дивися так на мене,
А може краще і дивись.
Гудуть тривоги,б’ють снаряди,
Трясуться руки від страху.
Не йди туди! Чому лишаєш
Мене ти тут саму,одну…
Потрібен ти мені,ти знаєш
Ти не боїшся,обіймаєш.
Ти заспокійливе на рани
Ти добрі очі без омани.
Не йди,дивись що тут навкруги.
Весь світ у шоці від наруги
Від того жаху і страждань,
Від битв на смерть без припікань.
Будь поруч, будь прошу зі мною.
Тримай мене,прошу, рукою.
Будь тут,будь тим ким обідцяв.
Згадай які слова казав.
Але ти йдеш…
Тебе нема,тебе забрала ця війна.
Тебе зламало цільне горе і побратимів крові море.
Твій погляд згас і сміх твій зник.
Ти вже не той,що був торік.
За руки більше не береш
І спокій більше не несеш.
Іди. Тепер ти треба там.
Твоїм братам,товаришам,
Я вже не та що ти любив
Я вже не та що ти хотів.

Любава Волошин

А яка ж ти справжня Керрі?
Серце якої болить –
Серце якої відкрите для всіх
Серце ще досі юної Керрі..
Що болить тобі насправді?
Чому ночами ти не спиш?
Які книжки постійно ти читаєш?
На які питання відповідь шукаєш?
Скажи, що серце твоє крає?
Не мовчи!
Вона мовчить..
Чи зрозумієш ти її?
Що в тої Керрі в голові?
Відкрита книга? О ні!
Ломить тіло від перевтоми і мук в голові,
Чи ти мовчиш бо лише одне слово й емоцій буря й сліз?
І навіть коли хмари розійдуться і буде лиш одна блакить,
Що в неї досі в голові?
Коли дорогу місяць прокладає,
Коли тепло і сонце день дарує,
Лунає скрізь дитячий сміх,
У Керрі серце завмирає,
Немов мала і знов мені минає сьомий рік.
А серце те дитяче так вирує так кудись спішить,
І кожен квапиться до школи і вчитьcя, вчиться, все зубрить!
А потім біль ..
Іду по темних вулицях сама,
І тіло сковує мороз і душу,
І кожен день такий прекрасний,
Шкода, не кожен бачить це,
А роки йдуть, вони минають,
І всі біжать кудись
Чим просто жити зараз.

Carrie Walker

Виглянув з під снігу первоцвіт,
Повернув голівку він до сонця,
Привітав з весною він весь світ,
Я помітила його з віконця.
Весело і радісно мені,
Зміниться усе навколо,
Теплі й сонячні дні,
Розірвуть зимове коло.
Прилетять із вирію птахи,
Принесуть з собою літо,
Пролетівши нелегкі шляхи,
Щоб тут виросли їх діти.
Промайнули літні дні,
Час збиратися в дорогу,
Опале листя на землі,
Що навіює тривогу,
Знов прийдуть зимові дні,
Снігова хурделиця й морози,
Будуть сниться нам щоночі,
Літня спека й грози

Carrie Walker

То не рівні були сили
Ми чекаємо нагоди
Щоб на краще все змінити
Для людей і для природи
Щоб були усі заможні
Усі ситі,не похмурі
Щоб душа відпочивала
На містецтві та культурі
Нам не треба монументів
А ні срібла,а ні злата
Ми чекаємо моментів
Щоб народна була влада
Конституція щоразу
Не ставала на коліна
Усі з гідністью казали
" Я- людина, я -людина!"
Tana

Святыни- это не икони
Святини- это небеса
Это открытые ладони
Это родные голоса
Это ромашковое поле
Это подснежники в снегу
Это, когда живешь без боли
Когда не мечешься в бреду
Святыни- это, то что любишь
Где живет вера и добро
Их не предашь и не разлюбишь
И не отдашь за серебро…
Tana

Весняне рандеву в сутінках нічних.
Ця зустріч головна, даний шанс для них.
Холодна, дощова – шепче тиша…
Таємниця для обох, скрита ніша…
Весняне рандеву тінями вітрів.
Крізь відстань медіан, через море снів.
Їх стукання сердець, крик у вічність…
Як диво основне, справжня дійсність!?
Весняне рандеву, їх сердечний спів.
Місяці чекань, крізь буденність днів.
Манять почуття і салют зірок…
Рандеву весни, з пролісків вінок…
Розтопився лід, із-під вій сльоза.
Фібрами щемить справжнє почуття.
Вони перейшли доленосний міст.
Фрази крізь сніги, крізь осінній лист…
Шанс на почуття, їх серцебиття.
Таємниця душ, рандеву життя…
ND💗
Надія Холод (ND)

Стільки дівчат хороших в світі
Думала я, коли обрав мене таку,
Що навіть не може приготувати їсти
І пила вино після всього цього.

Розуміти я тебе не хочу
І розбиратись я до тебе не біжу,
Захочеш щось сказати врешті
Приїдеш з квітами, можливо, я тебе прощу.

Ні, я не буду страждати від болю,
Та й плакати не змусиш ніколи,
Ти будеш рватися на порив вітру
Щоб голос мій почути як колись влітку.

Та хто сказав що я захочу слухать
Тебе зануду і простого
Такого хлопця який вчора
Не зміг в ресторан мене зводить.

Давай зупинимось на тому,
Що я просто буду пить вино,
А ти валятимешся знову
І забудеш, ніби цього не було.

Адже, кохати вмію до безтями, казав ти,
Коли побачились тоді на берегу,
І змиришся з усім, що я скажу,
Хочеш щоб ліжко, та головне я була готова
Коли прийдеш до мене через темноту,
Де ми зустрінемося вдруге
Під світлом тих очей, що плачуть пізно у квартирі
В якій колись жили разом, ти, й вона, та мале щастя
Що більш до тебе не прийде ні в цьому, ні в подальшому життю
Тому ходи до мене пить вино і забувать про те щастя,
Яке чекало тебе там, де насправді тебе і не було.

фунька

Мої зелені очі ти забути хочеш
Та в тебе не вдасться це ніколи, знай
Ті іскри залишись й до сьогодні
Що в школі ще були у нас весь час.

Шукай ці очі всюди, в інших, але памʼятай
Такий лише у мене погляд – кохання з болем, та нехай
Забудемо ті рани, може, захочемо лишити лиш одне
Ті іскри, що були у школі, тоді, ще під дощем.

Пройшли роки, не два, не три, не пʼять
У нас вже дітки виросли за той час
Який ми були на далі один від одного завжди
Не писали, не дзвонили
Та іскри в погляді як тоді у нас у двох вони лишись.

Та я не буду це тобі казати
Хочу щасливою я стати, без тебе, та без твоїх іскор
Усвідом нарешті те, що погляд мій залишиться з тобою
До поки не розлюбиш ти мене.
фунька