Princeps Caelorum Ibi! Ibi! Ibi! In Summo! In Summo! In Summo! In Caelo ardet Ignis Caelestis Eius Cor ad Rhythmum Caeli sonat Effundens Amorem in Caelestes Mundos et Subterrestres Etiam! Effundens Lumen et Calorem in Infinitos Mundos Ardet! Ardet! Ardet! Ignis Caelestis Princeps Caelorum Apollo **** Приц Неба Там!Там!Там! В верху! В верху!В Верху! В Небе горит Огонь Небесный Его Сердце в Такт Неба Звучит Изливая Любовь в Небесные Миры и Под Небесные Также! Изливая Свето – Тепло в БезГраничные Миры Горит!Горит!Горит! Огонь Небесный Принц Небес Аполлонъ
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Aquas Lucis Umbris in Lucem Umbra transiit Facta est Lucida Flumen Ad Fulgentas Bubbulas Natant in Mundi Alveo Lucis Illae Plura sunt quam Mundi Superiores Conscientiae sunt Et inter Illas sunt Sidera sua Solaria Systemata Multae Galaxiae Viventia Universa Illa Libera in Suo Fluxu Mundana Coniungentes Flumina Efficiunt Mundana Lacus Universales Oceanos Et inter Illa sunt Superiores Creaturae Dii Vocatae Ingentes Aquae Lucis Non Unus ibi Cosmos Ebullit in Profundis Earum Aquarum Multis Solibus Splendent Aquae Lucis Viventia Omnia Quaelibet Bulla Mundi Inlustrans Sed et inter Soles Illud Est Sol Quod Fulget Super Omnia In Vertice Cosmicos Universitatis Sua Luce Inlustrans Abyssos Tenebrarum Praebiturus Lucem Multis Mundis et Calore Fovens Multae Viventes Stellares Creaturae Apollo **** Света Воды Из Тьмы в Свет Тень перешла Стала Светлою Рекой К Сияющим Пузырям Плывут в Мировом Потоке Света Они Это больше чем Миры Это Высшие Сознания И средь Них Есть Свои Звёзды Солнечные Системы Множество Галактик Живые Вселение Они Свободные в Своем Течении Мировые Соединяясь Реки Создают Мировые Озера Вселенские Океаны И средь Них Есть Высшие Существа Богами Именуемые Огромные Воды Света Не Один там Космос Бурлит в недрах Их Вод Множествами Солнц Сияют Воды Света Живые Все Каждый Пузырек Мира Осветляющие Но и Средь Солнц Есть То Солнце Которое Сияет Выше Всех На Вершине Космоса Мироздания Своим Светом Осветляющи Пучины Мрака давая Свет Множествам Мирам и Жаром Согревая Множество Живых Звездных Существ Аполлонъ
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Solve Umbrae Illusionem Accende in Te Ignem Existentiae Flammam Vitae Solve illusorias fines Solve! Solve! Solve! Illusionem! Illusionem! Illusionem solve! Excita tuam Proserpinam et progredere in viam Tam multa agenda sunt Sed solve Umbrae Illusionem! Sed solve Umbrae Illusionem! Sed solve Umbrae Illusionem! Sed solve Umbrae Illusionem! Excita Vitam tuam Accende Ignem Cordis Tui In Omni Momento Existentiae Solve Umbrae Illusionem! Apollo ****** Спали Иллюзию Тень Спали Иллюзию Тень Загжи в Себе Огонь Бытия Пламя Жизни Спали иллюзорные границы Спали!Спали!Спали! Иллюзию!Иллюзию!Иллюзию Спали! Пробуждай Персефону ты свою и вперёд в дорогу путь Так много сделать нужно Но Спали Иллюзию Тень! Но Спали Иллюзию Тень! Но Спали Иллюзию Тень Но Спали Иллюзию Тень! Пробуди ты Жизнь свою Зажигай Огонь Сердца Своего В Любой Момент Бытия Спали Иллюзию Тень! Аполлонъ
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Це хороший день, щоби померти, Докурити до фільтру останню цигарку, Пригадати пройдені кілометри, Полічити рубці, що зібрав на згадку.
Гільйотина долі зловісно висить, Але доля та ще брехлива курва. Заставляла ходити в чужих черевиках, А я, телепень, це робив задурно.
І якщо раптом ти, випадковий брате, За процесом цим мене побачиш, Що я твердо вирішу помирати, Не питай у кого не просив пробачень.
Ти не бий на сполох, не кажи нікому, Завари нам чаю, зміни платівку. Не питай про те чи читав я Тору, А спитай яку я кохаю жінку.
Про її багаж багаторівневий, Про її печаль, що несе з собою, Чи вона як день, гарячий, липневий, Коли ти стоїш над гірською рікою,
У повітрі вогко і майже тихо, У руці тримаєш букет фіалок. Запитай чи вона – це найбільша втіха У житті, яке впевнено йде до фіналу.
Я пролаюсь під ніс , закурю, як вперше. Скажу: «Доля, брате, така зараза. Я ще справи декотрі не завершив, То помру, напевно, наступним разом.» Цьох Олег
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Коли, каміння безцінне у відблиску сонця безцільному люду з низів підіймати, через аблегат трицькуватий, небожами кинутих, як враз, тернистий батіг замахнеться, – згадає очі судинні, що від жадання чи то гордині, чи правосуддя, в раз стухнуть горіти, останнім медовим вурчанням, у мить нестерпну бажанням, –
отямі піддавсь його глузд, і побачить він, що в за правду: в руках – нічого, все на ньому, й не батіг – лишень хондрида.
Що проросте у ньому в час короткий, на землі сирій, покинутій людьми.
Якби зумів, Все це він зрадить, став би вільним, та крутивсь в танку у краплях сонця, бува тим самим каменем, що безцільно сварка у блиску сонця. Блакитна течія
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
У саду, на клумбі, ромашка розцвіла. Ох, яка красива, ромашка та була. А зовсім не далеко, дзвіночьок розцвітав. Побачив він ромашку і зразу покохав. А коли стихало і вечір наставав, Він своїй ромашці на вушко промовляв. Ромашка, ромашка, квітка польова, Навіщо зводиш з розуму такого козака. А ромашка у відповідь, всміхалася йому, Якщо ти так кохаєш, то скажи чому? Бо ти заполонила усе моє життя. Ромашка, ромашка, квітка польова. І так він їй щовечора в коханні признававсь. І лиш її красою він завжди милувавсь. Ромашка, ромашка, квітка польова, Я так тебе кохаю, що схожу я з ума. Але прийшла зима.І їх уже нема. І тільки із землі , летять ніжні слова. Ромашка, ромашка, квіточка моя. Ми і на небі разом, кохана ти моя. А на весну сходи, вилізли з землі. Ромашки і дзвіночки, дітки їх малі. Бо крутится Земля нашаі життя іде. І знову, як і колись, над садом пропливе. Ромашка, ромашка, квітка польова…
Тетяна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Думки. Думки мої повсюди. Думки, що бурею несуться напролом. Там звірі ходять і палають люди, Там книги вже дописан третій том. Там світло темряві в двобої програє, І неспроможне битись далі, Останній гімн йому оркестр відіграє. Де човен тоне в пропасті печалі, Де чайка до гнізда не долітає, Думки переплітаються мої. Там десь на дні панує дух розлуки, Десь там зів’ялі квіти вдалині. Все це думок моїх сполуки, Все це бажань моїх згаслі вогні. Ріна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Ви – не я, Я – не ви. Між нами метри висоти. Горять мости, палає небо. Мені нічого вже не треба. Скотитись хочу – не дадуть, А як піднімусь – зіштовхнуть. Та я навряд чи зупинюсь, Щоб падать, наче сил не треба. Тоді для чого я держусь?
Ви – не я, Я – не ви. От, набираю висоти. І падать лиш мені лишилось, Та я спіткнулась, зупинилась. Летять пташки у синім небі, І падать зовсім їм не треба. Вони летять, і їх мабуть Ніхто не зможе зіштовхнуть.
Ви – не я, Я – не ви. Між нами метри висоти. Мені вже падати не треба, Здіймусь як птах у синє небо. Летіти буду до тих пір, Допоки не лишусь без крил, Допоки щастя не набуду, Не зіштовхнуть мене ті люди.
Ви – не я, Я – не ви. Та я боюся висоти, Боюсь, не зможу я взлетіти, І до кінця буду горіти, Палать… палать гірким вогнем, Палать вночі і ясним днем… Та зрозуміло лиш одне, Я зіштовхну сама себе….
Ріна
Для того щоб i2 коректно прочитала вірш, мова пристрою повинна бути - Українська
Наразі ви переглядаєте архіви блогу i2.com.ua за 24.05.2024.
