Пташка співає за вікном.
І кіт муркоче, бо знов до кішки хоче.
Жаби квакають в болоті
І танки ще гремлять на сході.
І сум бере за плечі.
І спів пташок лунає через кулі,
нагадуючи нам ,що ще життя вирує.
У вазоні стоять квіти.
Біла скатертина на столі.
За вікном лунає спів пташок,
добре пахне так селом.
Свіжо скошеною травою.
Жаби квакають в болоті,
кіт до кішки знов муркоче.
Пес шарко забіг до будки,
бо на подвір’я прийшов
гусак – хвалько.
Що коли шарко був малим
то той його ганяв.
На подівір’ї – гомін, сміх.
До баби й діда приїхала їх дітвора,
що цілий рік у місті прожила.
Знов завирувало тут життя.
До діда й баби молодість прийшла
Найпопулярнішим сьогодні стало
Своє кохання в інтернеті шукать.
А раніше молоді гуляли, на танці
в клуби ходили.
І хлопці на лавочку звали .
Квіти – польові дарували,
і за руку бережно тримали.
Говорили : ,, Голубонька моя ,
твої уста немов оті червоні маки ”
Ходили пішки по селу, до річки чи озер.
Лунали пісні звідусіль і вирувало
в небі чисте кохання до
самого рання.
Питали хлопці боячись :
,, Чи можно я тебе додому проведу?”
І червоніли щоки від шаленого
того кохання…
Теплий дощику іди,
Суху землю промочи,
Щоб рясніли урожаї,
Соковиті стали трави.
Хай Стрибог жене по небу,
Хмари дощові до мене,
Під дощем я буду грати,
Негатив з себе змивати.
Мати Макош дощик дай,
Щоб зелений був мій край,
На городах все зростало,
Засухи земля не знала.
Дощик, дощик поливай,
Нові сили нам давай,
Щоб босоніж дітлахи,
Міряли калюжі всі.
Ми дощу пісні співаєм,
В гості вже давно чекаєм,
Урятуй нас від посухи,
У віконечко постукай.
Ти пройди по всій окрузі,
По річках,лісах і луках,
Все вологи набереться,
І веселка посміхнеться.
Навчилась я із тишиною в парі жити.
Вставати на світанку і каву міцну пити.
Навчилась слухати її і навіть
встигла по любити.
Навчилась з тишою я розмовляти.
Вечеряти із нею в парі,
а не самій.
Навчилась спати і гуляти,
навчилась тільки тиші довіряти.
У чарівному лісі, де вітри співають,
Живе кіт «Мурчик» ,що на всіх дивується.
Він має друзів, веселих і гордих, що іноді дивують
Що завжди поруч, із ними він сміється.
Кролик «Амурчик» – маленький і хитрий,
Завжди веселить всіх, робить жартування.
Носоріг «Байбарон» – сильний і лагідний,
Захищає друзів, як вірний сторожа.
Білка «Озерниця» – як ніжна королева,
По деревах стрибає, як справжня фея.
Ведмідь «Мишко» – добрий і милий,
З ним завжди весело, ніколи не нудно.
Лев «Братовій» – мудрий і сильний,
Із ним вся тваринна родина щаслива.
Щука, карась, молюски, бичок, акула, кит,
Водні персонажі, що плавають без турботи.
У один прекрасний день Мурчик гуляв,
У лісі новому пригоди спіткали.
Зустрів він Амурчика, який відразу
Приголубив кота, з ним побути прагнув.
Потім Байбарон, Озерниця, Мишко й Братовій,
Приєдналися до друзів, стали частиною команди.
Разом вони весело гуляли, жартували,
Та допомагали один одному в будь-якій справі.
Аж ось, одного разу, Мурчик на річку потрапив,
Де зустрів водних персонажів, що в річці живуть.
Їхні історії та премудрості вразили Мурчика,
Він зрозумів, що дружба цінніша за все на світі.
Так Мурчик і його друзі зрозуміли,
Що дружба і відповідальність – це справжнє багатство.
Разом вони змогли подолати будь-які труднощі,
І відкрили нові горизонти, повні радості й щастя.
Отже, друзі, пам’ятайте, що дружба – це сила,
Вона допоможе вам у всіх життєвих аспектах.
Будьте відповідальними один до одного,
І ви знайдете щастя в кожній своїй стежці.
Fulget Ra, fulget Phoenix,
Volitat Phoenix, volitat Phoenix circa Album Solem,
Fulget Sol, fulget Phoenix,
Simul Lucem per Mundum dissipant.
Fulget Ra, fulget Phoenix,
Lucem suam invicem augent.
Fulget Albus Sol, fulget Phoenix,
Explicuit Phoenix alas,
Simul coruscant Phoenix et Ra, Album Sol,
Diffusa est Lux per Mundum.
Fulget Phoenix, fulget Ra.
Apollo
*****
Светит РА Светит Феникс
Кружит Феникс, Кружит Феникс около Белого Солнца
Светит Солнце,Светит Феникс
Вместе рассеивают Свет по Миру
Светит РА, Светит Феникс
Усиливают Свет друг друга
Светит Белое Солнце, Светит Феникс
Распустил Феникс крылья
Засияли вместе Феникс и РА Белое Солнце
Разлился Свет по Миру
Светит Феникс, Светит РА
Аполлонъ
Сонце сходить обрій світить,місяць спать лягає,
Неймовірна ця краса опису не має.
А я йду собі гуляю в цій ранковій тиші,
Мию ноги у росі, та іду до лісу.
Босі ноги від землі сили набирають,
Мене вітер підганяє до природи храму
Підійду до краю лісу,дозволу спитаю,
Чи не проти Лісовик,що я погуляю.
Сонце високо зійшло, всім тепло дарує,
І уже під спів птахів лісом я крокую,
На галявині під дуб покладу гостинці,
Щоб звіряток лісових пригостити трішки.
Потім упаду в траву і заплющу очі,
“Радий що знайшов ти час”,ліс мені шепоче.
Буду мріять про життя під пісні природи,
І набравшись сил сповна я забуду втому.
Пильно в небо подивлюсь в цю безодню синю,
Сам собі в думках скажу ,як же тут красиво.
Той хто в ліс з добром іде,просто відпочити.
Тут гармонію знайде ,між дерев і квітів.
Я відображення в тобі своє знайшла,
Немов у дзеркало у тебе задивилась.
Блищали очі,мов два джерела,
Уперше кимось я так захопилась.
Мов рама рук,обійми навкруги,
І захопило дух мій від розлуки,
І по щоках,мов по воді круги,
Що стало свідком гіркої розлуки.
Ти взір від мене свій не відводи,
Тони у тьмяних поглядах глузливих.
Люби мене,цілуй і пригорни,
Будь тільки поруч завжди поруч,впертий.
26 травня – День Києва
Місто Андрія Святого.
Місто Шевченка і Підмогильного.
Місто Амосова і Патона.
Місто Майдана Гідності.
Юрій Гундарєв
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
