Судитимуть тебе тут по одежі
І правоти не скажуть тут тобі
І в осуду горітемеш пожежі
Ти вічно житемеш в брехні
Тікай, біжи, мерщій рятуйся!
В такі компанії не суйся
Ех люди доброти від вас не ждать.
Лише прості слова вам відавать

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

А весна вже наступила
Промінням сонця нас укрила
Зелені трави розквіли
А у людей з’явились крила
З’явились крила в них творити,
А головне когось любити
Любити, всім допомагати
У бідах руку простягати
Добра у світі досягати

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Загадай своє бажання
Щоби справдилось – повір.
Ти відкинь свої вагання
І до мрії сміло линь
Якщо ти все зимне покинеш і діятимеш сміло вмить.
То справдяться твої бажання і будеш ти щасливо жить.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Запишу я свої думки
Запишу їх я на листочку
Я сяду десь ось там в куточку
І прочитаю залюбки
Про квіти, трави, про природу
Про ту красу, дівочу вроду
Щоб не забути занотую
Запишу я, і намалюю

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Запишу я свої думки
Запишу їх я на листочку
Я сяду десь ось там в куточку
І прочитаю залюбки
Про квіти, трави, про природу
Про ту красу, дівочу вроду
Щоб не забути занотую
Запишу я, і намалюю

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

А пам’ятаєш, як все було?
Ми на околиці міста з банкой Ред Була
А як сміялись від душі?
Співали разом ми пісні.
Пишу я ці дурні рядки
Щоб згадати все це залюбки

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Мені шкода, таке буває,
Та що поробиш, час минає.
Ти нічого не міняєш,
Навіть трошки заважаєш.
Без тебе краще якось,
Ми будемо разом? Як вважаєш?
Та мабуть ні, не бачу сенсу і причин,
Не буду забирати я твоїх хвилин.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

"Завтра стану кращим," – сказав раз чоловік,
Та заснув назавжди, замовк він так на вік.
Не відкладай на потім свої ти смілі мрії,
Життя це проживи в любові і надії.
Життя це як іскра, що зникне в темноті,
Тож палай яскраво, не гасни в самоті.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Цінуємо починаємо лише тоді, коли втрачаємо.
Якби це сумно не звучало, але маємо, що маємо.
Та ми це забуваємо та діємо по своїму.
Що ж, ми накоїли?
Рани, які разом гоїли,
Знову заболіли.
Та нічого вже не зміниш.
Я знав, що ти мене колись заміниш…
Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Іноді краще просто забути,
Спалити, викинути, просто згорнути.
Тікати далеко, щоб ніхто не бачив,
Ти ж знаєш, що ти нічого не значив?

Заховайся тихесенько під ліжком, в куточку,
І поглядай в одну і ту ж саму точку.
Не думай, не думай, просто забудь,
І вируши знову у ту ж саму путь.

Спонукати тебе до якихось дій?
Ні, не збираюсь давати надій.
Ти ж сам усе розумієш,
Отак і живем, нічого не вдієш.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ