Розкажи мені що таке щастя
Поясни що це любов
Це той кого забути не вдастя
Це той з ким повториш все знов
Це ті самі зелені сади
Де дитиною бігав колись
Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

На небі, де ніхто не бачить,
Сидить там ангел в самоті і тихенько плаче.
"Чому ти плачеш, ангеле маленький?" запитав якийсь старенький.
"Сумно, діду, тут мені.
Глянь, що роблять люди на землі: війни, битви, все за гроші.
Всі ці люди не хороші."
"Що ж я скажу, любий друже,
На світі справді щось не дуже.
Та раніше було файно,
Як робили все охайно.
Та забули не спіша
Що таке людська душа.
Забули, як в мирі жити,
Як в світі цьому дружно жити.
Все забули, все навік,
Так весь народ себе на смерть прирік."

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Я бачив, як горів вогонь в очах твоїх,
Не зраджував тоді ти мрій своїх.
Боровся до останього завжди,
Та що ж з тобою сталося? Зажди!
Ти закохався, друже мій,
Закінчив ти свій вічний бій.
Уже нічого більш тобі не треба,
Лише летіти в даль у небо.
Живеш лише веселими казками,
Ти робиш те, що було для тебе снами.
Ти вільний птах, що в небі високо летить,
Яка ж прекрасна ось ця мить.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Що таке дім?
Це люди, з котрими переживеш усі біди,
Люди, з якими проживеш усі зміни,
Люди, з котрими захочеш співати,
Люди, яких захоч обійняти,
Люди, з якими не страшні всякі грози,
Люди, від яких не почуєш погрози.
Це люди, не стіни,
Це люди, котрим не знайдеться заміни.
Можливо, і відстань вас розділяє,
Та кожен із вас тут усім довіряє,
Тут кожен завжди тебе зрозуміє
І зла ніколи не заподіє.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

А та черешня вже зацвіла,
Черешня, під якою нас доля звела.
Доля звела, вона ж розвела,
Та пам’ятає черешня усі ті слова.

На цвіті її розквітає бажання,
Бажання зустріти тебе не в останнє.
Та швидко воно згасне й мине,
Візьми й забудься ти мене.
Усе пройшло, і це пройде.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Лише мертвий може не помилятись,
Лише ледар може не програвати.
То, може, потрібно не зупинятись?
І заново все те перегравати.

Лише невдаха може судити,
Лише боягуз може болю завдати.
А ти здивуй і їх переграй,
Помилися, візьми і програй,
Бо ти живая людина,
Та болю дивись ти не завдай,
Бо ти ж не бездушна тварина.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Найріднішій людині я вірш напишу,
І найкращій матусі квіточки залишу.
Я вітаю тебе, матусенько мила,
І я хочу, щоб ти ще сто літ прожила.
Не журися ніколи, а завжди усміхайся
І назавжди щасливою ти залишайся.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Чи ти думала колись про мене?
Що скажу я при зустрічі тобі?
Про синє і блакитне небо,
Про те, що ми у світі не одні.

Ми не одні у цьому світі,
Та у моєму серці ти одна.
Заплутався я у любовній сіті,
І більше не цікавить мене жодна.

Богдан Вільчинський | СОВУНЯ

Крізь відблиск вечірнього шовку
Впіймала вона тінь в очах…
Чергова, брехлива відмовка.
Душа виринала, як птах…

Рожева вуаль вниз сповзала:
Забута, холодна любов.
Його почуття промовчали,
Не чути сердечності зов.

Чомусь він не дивиться в очі.
А може докору чекав?
Лиш тиша…полишені ночі,
Кохання пролитий бокал…

А протяг гардини колише,
Закрилися двері чуттів.
Там цілий свій всесвіт залишив!
Мелодію вічності снів…

Вона виглядала з балкона –
Багряну, забуту любов!
На серці застигла оскома,
Уже не холодиться кров…
ND💗
Надія Холод (ND)

Надійся на Бога, звертайся до нього.
Він дарить надію завжди.
Якщо тобі важко буде в дорозі,
Він допоможе тобі.
Зранку, чи в вечері,він завжди з тобою.
Він тобі батько і брат.
Завжди підскаже і завжди розкаже,
Який тобі путь вибирать.
Просимо в Бога,завжди ми підмогу,
Дарить її Він завжди.
Якщо твоє серце наповнене болем,
Розраду пошле Він тобі.
Коли ми вже збились, з прямої дороги,
Й не можем її вже знайти.
Ми йдемо до Бога, просимо Бога.
На правильний шлях провести.
Завжди Він нам допоможе,
Завжди все зробить для нас.
Не забуваймо ж бо друзі,
Дякувать Богу сто раз.
Тетяна