На перехресті я стою посеред ночі,
Лиш ліхтарі освітлюють пітьму.
Куди мені піти, щоб не згубитись?
В цю мить я з долею веду війну.
Якщо позаду виберу дорогу,
Мене в минуле забере життя.
І в битвах довговічних буду погибати,
І у нових боротися не зможу я.
На ліво лиш подивлюсь знову,
Там марним спробам я віддам життя.
Поглине мене сум і втома,
І ось про сміх дзвінкий забуду я.
Лише по праву сторону дороги,
Я бачу світло променів ясних,
Які крізь темний простір визирали,
Щоб показати, що я вартий кращих днів.
Але і тут мене чекала прикрість,
Все, що захочу, матиму злегка,
І навіть смак старань не пізнаючи,
Від долі з легкістю усе дістану я.
Авжеж, напевно, це для когось мрія,
Але для мене це страшний тягар,
Бо якщо хочеш щось здобути,
Ти про тернистий шлях не забува.
Тому для мене є лише одна дорога,
По переду вона лежить,
І хоч побачить не можу я нічого,
Але фінал я знаю лиш один.
Його збудую я через пригоди,
Через старання, битви і знання,
І в радощах наповнені всі епізоди,
І лиш в моїх руках моє життя.
Ляна
