Війна змінила серця стук
Нема стежини і калини
Тепер, простий собі фізрук
Героєм став для України
У школі він вчетелював
Був фізруком і був спортсменом
Всі марафони вигравав
Навіть в споряджнні воєнном
Він йшов тихенько,наче рись
І ніч йому допомагала
Така важлива в житті мить
По серцю помстою гуляла
Палив він танки у ночі
Та росіянам робив втрати
А в ранці йшов до школярів
І до своєї йшов він хати
Та у війни багато рук
І нічка зради зажадала
Потрапив в пастку наш фізрук
І та його закатувала
Не дочекався його дім
Не дочекались учні, близькі
Тепер для них він став святим
Солдатом в янгольськом війську…
Tana

Весна волнообразная
А лето просто – штиль
Строка моя безсвязная
Но в ней так много сил
Для сердца понимания
И для любви канва
Но вот душа – пиранья
Грызет ее слова
Кричит,что она главная
Что ей не до любви
Строка моя ей равная
Не дай ей Бог уйти!!!
Tana

Раби ви диявола , повірте!
Горіти в пеклі вам із ним.
Бо по переказу : "Вбийте людство !!!"
Кричали : " Добре, командир!!! "

Раби ви диявола, повірте!
Бо хто ж сміється з горя й сліз ?
І кричите ви :"Браво , браво!!!"
Коли вбивають дітей чужих .

Раби ви диявола , повірте !
Бо всім війна- це просто шоу.
А вам промили просто мізки .
Й туди залили силікон .
®ВНС
Ваганова Надія

Малинові вуста, налиті стиглим медом.
Блакитні, ніби морські хвилі оченята.
Ох,як щебече солов’їним голоском.
Дама серця про кохання – забула вже давно.
Смерті хоче бистрої й забуть блаженство те.
Але чи можна душнити, чи правильніше душити?
На знак кохання, жалити колючками троянд.
Плакати так, щоб подушка була мокра і брудна від сліз.
А потім забувати, вірити обману сердечних утіх.
Тесса Мальборо

Золоті каблучки, діамантові кольє.
Цінність свою втратили, бо були в фойє.
Вже давно все помінялось, не потрібні вже корони.
Не вступають в кровожадні битви за любов.
Від кохання – залишається лишень пусте зітхання.
Палких слів ти не почуєш, бо глуха любов й німа.
Згадуй запах квітів тих зимових, де ж вони тепер?
Ароматні й такі кохані пахощі, очі вже радіють.
А зараз гниль на них, цвітуть гробні сльозливі крики.
Тесса Мальборо

Лукавії слова, зимове нічне сяйво.
Тихо мучаться дерева, мука тяжкая у них.
Мука – це взагалі як?
Біль тяжкий у сердечному носить?

Любить мучену любов щоб получати ножі знов?
Чи може протерпіть і все мине.?
До серця тяжкість не дійде.
Любов, луни тяжкий зов.

Зірки сповістять про путь любовний.
Мученою та стежка буде.
Зима, темінь, старий сільський провулок.

Любов, так далеко, місяць, зорі та слова.
Вітер віє, сніг мете,той бездушно утікає
Хай Любов мене просте, бо зла на неї не тримаю.
Тесса Мальборо

Таємні образи, зоряних слів.
Страх місячний перед любов’ю.
Поглибити неконтрольовані почуття.
Зірки побачать по захмарні мрії.

Слова ті, милії до сердечного пуття.
Місячний стукіт в небуття.
Чує пісня, твої відірвані благання.
Слабкість вірна, як чуття.

Аромат літньої ночі стоїть.
Милість твоя, як відвага.
Чесність чиста і хитра.

Здатність, луни нічної сильная.
Схильна до таємності розлука.
Храбрая зіркова луна.
Тесса Мальборо

Очі чистії, небесні й такі рідні.
Біль благословенний, колись мене в серце.
Ставить на коліна всіх перед собою.
Бездушно душить їхні почуття.

Милий мій, скажи, скажи.
Що для тебе є любов?
Чи біль твій то солодкая мука?
Чи може лютая журба.

Місяць благосклонний, сп’янює мене.
Нічний метелик, принесе любов тобі у таці.
Енергія його освітить нічну печаль.

Малинове сяйво, відкличе журбу твою.
Милість брехлива, попече волю добрую.
Зіронька моя, дай насититься любов’ю.
Тесса Мальборо

Твої руки зв’язані над твоєю головою.
Твої чудові поцілунки правлять мною.
Муза твоєї любові й тих гарних пісень.
Місяць посилає мені той блаженний дзень.

Я хочу бути твоїм чудесним сенсом.
Читати ті листи послані чорним шансом.
Десь там хтось божеволіє від залежної любові.
Наші серця після цього не підлягають віднові.

Ми з тобою могли б триматися за руки вдвох.
Та ти залишив від себе лише особистий порох.
Я думать не хочу й лиш поцілую тебе на сполох.

Ми мовчимо у двох під впливом дощу.
Руки ніжно замкнулись у скуту пащу.
Тесса Мальборо

Місяць світить у вулички нічнії,
ми ділимо одну думку на двох.
зірки яскраві шепчуться про нас.
твої очі читають мене так відкрито.

безумство фантазії літає як попіл.
ніхто не спроможний дурить.
остання цигарка ділиться навпіл.
нота твоя вже готова любить.

черствість, дощ та бруд на місці.
безглуздо виглядає все на кістці.
пісня грає лиш для двох.

луна повстає печально і так грубо.
ми, нас не буде вже аж завтра.
прощавай, махнула зірка вдаль.
Тесса Мальборо