Искать себя среди тиранства искать звезду где полный мрак
Ловить мгновение в
пространстве
И в каждом слове видеть знак
Пусть больно будет нестерпимо
пусть ломит кости до крови
Но я уже непобедима
Я не сверну уже с пути
Война меж разумом и сердцем
здесь проигравших нет отнюдь
Я приоткрыла в Искать себя среди тиранства искать звезду где полный мрак
Ловить мгновение в
пространстве
И в каждом слове видеть знак
Пусть больно будет нестерпимо
пусть ломит кости до крови
Но я уже непобедима
Я не сверну уже с пути
Война меж разумом и сердцем
здесь проигравших нет отнюдь
Я приоткрыла в жизни дверцы
И начинаю долгий путь.
Мне страшно было "не смогу" всё думала "слаба я очень"
Но вы со мной мой верный друг
Что светлым днём ,что тёмной ночью.

дверцы
И начинаю долгий путь.
Мне страшно было "не смогу" всё думала "слаба я очень"
Но вы со мной мой верный друг
Что светлым днём ,что тёмной ночью.

Дар’я

Мне стало спокойно…
Вы есть у меня)
Это даже прикольно,
Я теперь не одна.
В трудный миг появились
Не оставив одну
Так легко подружились
Все доверить могу.
Вы молчанье поймёте-
По глазам прочитав
Как Вы много даете!!!
Если б кто толькоМне стало спокойно…
Вы есть у меня)Мне стало спокойно…
Вы есть у меня)
Это даже прикольно,
Я теперь не одна.
В трудный миг появились
Не оставив одну
Так легко подружились
Все доверить могу.
Вы молчанье поймёте-
По глазам прочитав
Как Вы много даете!!!
Если б кто только знал.
Вам спасибо большое
Сотню раз я скажу
Не одна,теперь двое.
Я вас очень ценю❤️

Это даже прикольно,
Я теперь не одна.
В трудный миг появились
Не оставив одну
Так легко подружились
Все доверить могу.
Вы молчанье поймёте-
По глазам прочитав
Как Вы много даете!!!
Если б кто только знал.
Вам спасибо большое
Сотню раз я скажу
Не одна,теперь двое.
Я вас очень ценю❤️
знал.
Вам спасибо большое
Сотню раз я скажу
Не одна,теперь двое.
Я вас очень ценю❤️

Дар’я

Ви не можете, кидаєте, гаснете.
Ви не хочете, кажете вʼязні ми.
Скільки можете? Зробите?
Ясно – ні.

Хто є винний?
У нас на землі?
Хто є сильний – питає?
Ні.

Аноніми казали їм.
Що не пильні ми.
«Ми допоможемо», але втім…
«винні ви на вашій землі.»

Скільки часу ще буде?
Може. Колись навесні.
Ми одне, ми єдине – лютий?

Чи може важніше валюта?
Моя відповідь все одно – ні.
Микита П.

ти вчора слів на том роману набалакав
проливши сліз, заповнив глиб морів
ще місяць тому вітер в тиші плакав
бо почуття розвіяв всі, хоч не волів

відчуй, як важко чути твої крики
як складно слів сприймати нескінченність
жага твоя до мене – несприйнятна дикість
розбив своїм теплом мою буденність

десь там все йде як мало йти надалі
ми тут без вибору, без шансу, без надії
«кохання – насолода» – так нам колись казали
в моїх очах то згубна руйнівна стихія
Уляна Шемонаєва

Вже завтра 4 місяці,
4 місяці, як світ став сірим,
4 місяці, як ти не вистояв,
4 місяці як я живу без віри.

4 місяці, як ти не з нами,
Ці кляті і болючі дні і ночі,
Не можу ще прийти до тями,
Всім серцем обійняти тебе хочу.

Я не хочу нести квіти мертвому,
Хочу бачити тебе лише живим,
В мене ніби рану здерли
І кожен день на неї сиплять сіль.

І то не правда, що той час лікує,
Бо це не можна пережити геть ніяк,
Бо коли голос рідний більш не чуєш,
То від болю зриває дах…
Дар’я Комащук