Коли сади зацвітуть
Заквітне квіточка душа,
Слава і воля :
Це наша доля,
Нашого народу,
Є непохитна вона.
Синім небі журавлі,
Як чаріна казка,
Людям на добро –
Є материнська ласка.
На чудовій Україні,
Зацвітуть , червонії тюльпани, розквіте червоний клен, в далині каштани.
Закує зозуленька ,
І весна прийде -,
Щасття, з далека принесе.
Сильні крила журавлів:
Музика , чарівний спів,
Де цвіли сади,
І вишні розквітали…
Де була весна,
Нашіх синів- ,
На землю любу, повертали.
У серці буде, сонечка мрія,заспівають у дібровах соловї, пролунає соловіна мова.
Будем всі радіти
Пройдуть вже роки,
Щасття нове, зустріне нас,
І любе сонечко зігріє,
На нашій Україні,
Прилетять журавлі.
І радітимуть діти :
Дорослі і малі -,
Коли закінчиться війна.
І прийдуть щасливії літа,
На нашу Україну – ,
Бо настала вже весна ,
І закінчилась війна…
На нашій , квітучій Україні.

АРИНА ЭРНЕСТ

Ах! Эта летняя пора
Стоит преступная жара
И за какие нам грехи…
Что я пишу о ней стихи
И не укрыться от жары
И не напиться с ней воды
Ищу прохладу или тень
Как долго длиться этот день!
Жара похожа на любовь
Нас превращает всех в рабов
Бледнеют мысли и слова
И пульс мы чувствуем едва
Жара – любовь, любовь-жара
Природы хитрая игра
Я голосую вновь и вновь
За ту жару,где есть любовь!
Tana

Хочу воды,хочу прохлады
Прошу себе я, как награду
Жара стучит в мои виски
Сжимает сердце,как тиски
Хочу я вырваться из плена
И стать дождем,морскою пеной
Росой на травах и цветах
Нектаром на своих губах
И превратиться в ветерок
В холодный горный ручеек
Это спасенье и игра
Прощай преступница – жара!
Tana

У любви не бывает все гладко
Это путь для двоих посмелей
Ведь двойная любовь
Очень сладка
С ней становишься вдвое смелей
Две луны в ней, два солнца,два неба
Два заката,рассвета, зари
Пополам только корочка хлеба
Пополам в ней глоточек воды…
Tana

Збираю з квітів роси
І ними я вмиваюсь
Я розплітаю коси
І ними я вкриваюсь
Лечу я вільним птахом
На обрій, де світанок
Щаслива тим,що знову
Я зустрічаю ранок!
Tana

Мене позвало літо за собою
Ходи худчише, довго не барись
Я вічуваю серцем і душею
І почуттями цю казкову мить
Ах, літо – це березові сережки
З гілками,що вклоняються землі
Ах,літо,ти прикрасило всі стежки
Які я зустрічала на весні
Ах, літо -це трояндові озера
Де загубились різні кольори
Червоні,білі,жовті та рожеві
Немов веселка грає на землі
Ах літо- це прозоре Чорне море
Це чайки білокрилі і баркас
Це теплі хвилі,вітерець шовковий
Привітний берег і веселий пляж
Ах, літо- це чудові теплі ночі
Це небо в діамантових зірках
Ах, літо,сонечко,так серце хоче
Радіти з вами щиро без прикрас!
Tana

Я вірю в різні чудеса,
Бо так приємніше живеться.
Нехай збуваються дива…
Життя моє хай з вітром в’ється…

Я вірю в щирі почуття,
Що без брехні й маніпуляцій.
Перегорну сторінку дня,
Спішу пригоди зустрічати.

Не хочу лиш буденних меж:
Лягти…поїсти та поспати…
Шукатиму вершини веж,
З якими людству процвітати.

Я вірю в кращий, вільний Світ,
Де зникне примітивний мозок.
І, де любов з’єднає всіх!
В якому благородство й розум.

О, так! Покличу чудеса…
Благословення, воно прийде!
Скоро закінчиться війна…
Небесне сяйво, воно зійде!
ND💗
Надія Холод

Нумо зупинимося, поговоримо
Ні про що і про все на світі.
І нашими словами створимо
Затишок, у якому хотілося б жити.

Нумо посидимо навпроти,
Огорнемо одне одного тишею.
Коли не складається щось у рядки –
Залишимо. Пізніше допишемо.

Випʼємо каву із спільної чаші до дна,
Усе, що приготувала нам земля.
Долі не шкода для нас десертного вина –
Вона поділиться чистою водою з озера.

Дивитимемося на зорепади,
Встигнемо загадати. Помріяти.
Не допустимо гіркі зради:
Якщо вгору, то тільки разом по хмарах бігати.

Будемо ми разом зростати,
Множитимемо щастя й любов.
Наші серця горітимуть і не згасатимуть,
Щоб медово було нам знову і знов.

Нумо зробимо щось велике,
Аби лунало це навіки.
Нумо кохатимемо іще сильніше!
Правда, ми це зуміли б?
Софія Дмитрієва

Куда мне от этого деться
Уйти…улететь…убежать…
Война наступила на сердце
И стало мне трудно дышать
И душу накрыло войною
Туда уже танки вошли
Суставы ломали бронею
Сосуды снарядами жгли
Душа воевать не хотела
Ей лучше любить и страдать
Но память сиреной взревела
И мышцы пошли воевать
За солнце,за мирное небо
За каждый глоточек воды
За дом,за краюшечку хлеба
За каждый кусочек земли!
Tana

Сонце в небі високо піднялось, в небі зіронька сіяла, щиро вона посміхалась, і сонечко нас зігрівало.
Щасття своє нам дарувало.
Ми мріяли , співали, виживали,від болю страждали -,
Були у журбі та в рощпач впадали.
Коли наші бійці, були всі на війні, і нас оберігали.
Та сил нам давали…
Щоб ми не здавались,
А далі жили –
І їх памятали.
Настане час , мине лиха година,
Вітер прошумить…
Тихо стане на душі –
Но минуле наше буде, завжди з нами.
Буде в нас історія,
Про Героїв наших –
Любячий час, до нас прийде, ми будемо дарувати, чарівні квіти.
В зелених дібровах…
Які нас чарували -,
Будем тихо:
Плакати в тиші.
Відновим знову світ-,
Майбутнє весни.
Коли закінчиться війна,
Раз і на завжди…
На нашій всій землі.

АРИНА ЭРНЕСТ