Так пахне аромат
Твоєї насолоди.
І манить до зустрічі мене.
Твої обійми пахнуть надією –
В майбутнє.
І відчуття безпеки –
В завтрашньому дню.
Тебе чекала я так довго і
Вірила у нашу зустріч до кінця.

В спеку, в літню жару.
Дай прохолоду, крижаного серця.
Від болю завмерло воно,
кригою взялося.
І сльози мов ті сніжинки, що
Падають з небес.
Лиш тільки заморозять мої щоки.
І крижаними стануть уста.
І не розтануть від того поцілунку.
Крижаною стала я і навіть в
Літню спеку.

В куточку пам’яті своєї.
Десь там тебе знайду.
Є час є ліки та спогади
Він не лікує.
Та, ліки, які б ти не приймав.
Ці спогади не стерти.
І не забути ту печаль, що
Серце полонила.
І не забути радості
Веселий сміх.
Зі спогадами жити нам довіку,
це подарунок нам від часу.
З цим подарунком зостанемось
Ми на віки…

Якщо Ти космос, то я Гагаріним стану
Летітиму до Тебе енну кількість раз
Набридлу буденність перетвОрю в нірвану
Повернувши назад забутий екстаз
На все свій час, тож не квап події
Ти ж сама вчила цінувати кожну мить
Наберись терпіння, випий ліки від алергії
У мене теж, від самотності, зліва болить
Чомусь постійно згадую позаминулу осінь
Твій силует по ту сторону авеню
Від безвиході, сама собі кричала «досить»
Досить вже до столу подавати брехню
Я залИшусь осадом на дні кружки
З якої Ти на сніданок пила каву
Я залишусь порадою Твоєї найкращої подружки
Навіть, якщо вона скаже, що я непрАвий
Я стану Твоїм особистим знаком зодіаку
Створивши для Тебе персональний гороскоп
Страх зруйнує розчин аміаку
Захистивши організм від хвороб
Пора змінити в душі ту мажорну тональність
Замість бемолів, наповнити настрій дієзами
Жорстокою інколи буває реальність
Почуття ховаючи за непотрібними тезами

Слова сказані ненавмисне
Поповнили колекцію розчарувань
Із брехні зібране намисто
Як оберіг, від болі та страждань
Вона почуття дарувала чужому
Віддавала кохання просто так, задарма
Вона більше не довіриться нікому
І від тепер засинатиме сама
Їй присниться залізничний вокзал
На якому вона була у Женеві
Одна дорога – на станцію “Фінал”
Де всі виходять на кінцевій
Вона залишиться такою ж незалежною
Незнайомою з відтінками гордості
Місцями, аж занадто обережною
Розмовляючи із постаттю самотності
Він частіше у минуле повертається
А вона частіше приходить у снах
Як і колись, йому посміхається
Шкода, що тепер все тільки в думках

Її погляд замість цукру до кави зранку
Поцілунок зі смаком солодкого еспресо
Її очі , до мурах, задерши фіранки
На перших рядках ранкової преси
Йому б тільки до плечей її доторкнутись
Хоча б на секунду, на одну тільки мить
Вона не дозволить йому схаменутись
Коли зліва у грудях ще раз заболить
І знову між рядків все сказано по суті
За минуле, яке ніхто не повернЕ
На листку слова тремтять від люті
Коли він з абзацу пише про сумне
І вкотре на душі повіє вітер
Моментами спогадів минулого життя
В думках колекція рандомних літер
Нерівним почерком опише почуття

Почуття за сплетінням венозних артерій
У душі власний Форт Буаяр
Знайдеться сотні нікчемних критерій
Щоб звільнити розум від загадкових примар
Ти назвеш мене поетом сучасності
Вірші публікують на сторінкАх журналів
У рядках приховані нотки вульгарності
Що стануть правдою між потойбічних порталів
Усі емоції передані в кожному слові
Кожним відтінком яскравих кольорів
Позитивним резусом блакитної крові
Ставши донором відвертих почуттів
Все минуле немов віртуальна реальність
Що стала результатом тисячі помилОк
Остання спроба віднайти потрібну радість
Інакше залишається тИснути курок

Розчарування у спогадах минулої давності
Вся біль перетвориться на її особистий автограф
Почуття із присмаком знайомої банальності
Котру не розпізнає професійний фотограф
На кухні десяток невимитих склЯнок
На підлозі уламки побитих тарілОк
Разом з похміллям зустрінутий ранок
Не варто прислухАтись до чужих думок
Його віршІ із синдромом картавості
І почуття надзвичайно холодні
Вона прочитає рядки, лиш заради цікавості
Залишивши у пам‘яті наступним «сьогодні»
Він більше не захоче назад повернутись
Стати для неї демоном смерті
Котрий не зможе щиро посміхнутись
І ніколи з нею не буде відвертим

Набери чайною ложкою йодовану сіль
Підсип у мої, ще незагоєні рани
Підсвідомість готова знову відчути біль
Пекучим дотиком крізь чуттєві мембрани
Злість вийшла за буденні рамки
Так і не відчувши тепла Твого тіла
Лікувалась недовірою від лихоманки
Хоча самотністю зАвжди хворіла
І всі слова залишаться болючим рецидивом
Всі надії лікуватимуть кисневою маскою
Я не буду існувати під ТвОїм впливом
Таке життя ніколи не стане казкою
Я залишу Тебе між рядками фрагментом
Моїх колишніх мрій та сподівань
Називатиму своїм щасливим моментом
Залишеним у списку нездІйснених бажань