Уклоніст Пацюк
Їхав уклоніст Пацюк,
В темноті не бачив рук.
Ну, як їхав, його везли,
В глибині старої Тесли,
Ну, не так, як пана аж,
По простому, як багаж.
То дружина Пацюка,
Перла мужа в ТЦК,
Воєнкомам його здати,
Щоб забрали воювати…
Ні, ну це вже я збрехав,
Їхали вони в спортзал,
Скинути кіло чи два,
А не то буде біда –
Цей Пацюк все жер і жер,
І набрав уже центнер,
Схожий став на кабана,
Що ви хочете, війна…
Жінка ж, Пацюка кохала,
І в багажнику таскала,
Щоб минати блокпости,
Хай їм… Господи прости!
Все завжди було ок,
Тільки ось не в вечір цей…
На одному з блокпостів,
Їх «мисливець» перестрів,
На таких от несвідомих,
Що відсиджуються вдома.
Знаменитий був рубака,
З хваткою, як у собаки,
З гострим зором, як в орла,
Пив усе і лиш з горла.
Баче, їде собі Тесла,
За кермом сидить принцеса,
У салоні більш нікого,
Він виходить на дорогу,
І бере на абордаж:
– Пред“явіть но свій багаж!
Шо везете, уклоністів?
Чую носом, тут не чисто!
І дружина від тих вражень,
Відчиня відсік багажний,
Ну, а там, одягши маску,
Заховавшись за запаску,
За каністри і домкрат,
Лежить вилитий солдат!
– Отакої! Добрий вечір!
Вам не тісно там, до речі?
Все, приїхали, вилазь,
Я тут твій закон і власть.
Пропуск твій до складу війська,
Штаб-сержант Микола Свійський…
Шо ти дивишся, урюк!
Як фамілія? – Пацюк!
– Ах ти криса, щур поганий!
Сциш боротись з ворогами!
Ану швидко із машини,
Бо прострелю всі коліна!!
Я таких, як ти вже знаю,
Скоро ви зберетесь в стаю,
І підете всіх кусати,
Ні, такому не бувати!!!
Ми зачистим вас під нуль,
Вистачить на всіх вас куль.
Ти б іще надів би юбку,
Та підкрасив свої губки.
Марш з машини, бо клянуся,
Я з тобою розберуся!!!!
І потягсь до кобури –
Нерви стали нікуди!
В Пацюка від переляку,
Очі вилізли, як в рака,
Щоки кров’ю налилися,
Руки, ноги затряслися,
Маска з’їхала на бік,
Заревів він наче бик,
Та як стрибнув диким звірем,
На лихого командира!
Що відбулося потім –
Загадка, бо луснув грім,
Блискавка всіх засліпила,
Щоб побачить в чому діло.
Хтось казав, що постріл був,
Хтось, що навіть кілька чув,
Але Свійський, той по факту,
Впав на землю від інфаркту,
А Пацюк, той вже лежав,
І коліна обіймав…
Далі було якось так –
Свійський витримав інфаркт,
Правда, більше не служив,
І з горла лиш воду пив.
А Пацюк, той в ріст пішов,
Жінку молоду знайшов,
Пише у Фейсбук пости,
Як проходить блокпости,
За державний кошт отримав,
Два титанових коліна,
Знятий з обліку назавжди,
Хоч не без скандалу, правда,
За моральний, за урон,
Відсудив собі мільйон,
Ще й у суд із прав людини,
Позов накрапав, скотина!
Що мов, буцімто, сержант,
Тої справи фігурант,
З огляду на стан військовий,
Вистрілив не випадково.
І Пацюк ще доведе,
Мати право УБД…
Костянтин Вишневський
