Осінь весна
літо зима
пора за порою
а мене все нема
чекай мене мила
колись час прийде
ми разом присядем
й забудем про все
про дні що чекав
про дні що страждав
як місяць на мене зорі спускав
я думав про те як в темряві тій
не забути тебе і тривоги відбій

MoonFall

Зашторене вікно,
Світло не зупинить.
Морозяне "воно",
Дивитися у спину.

Чорними очима…
Сонними очима…
Гілками дерев,
Дере-й-дере, неспинно.

Сонний параліч,
Задуха і знесила,
Вітер тютюновий,
Бички, балкон сусіда.

Вибух. Зазвеніло.
Залунало. Припинило.
Зруйновані квартири.
2022.02.-двадцять чотири.
Михайло Нечипуренко

Чи бачиш ти мене козаче?
Сконаним хлопчиною крізь скло,
Я тихенько сам собі заплачу
Минуле поминаючи добро.

Я згадаю як минало літо,
Як покинуло мене його тепло,
І дивлю я у вікно відкрите,
Нагадую – як було це давно.

Чи бачиш ти мене козаче?
Крізь вали хмар мене спостеріга,
Невже без сліз, палкий юначе,
Ти бачиш вдома шкідника.

Ти ждеш як допалає місто,
Не скорить тя безжалісна туга,
Ти неньок очі як тіє намисто,
В долонях ніжно затуля…
Михайло Нечипуренко

{Безглуздо скитаюсь пустою дорогою,
Що веде до твоєї вулиці.
Маршрут я вже знаю на пам’ять, як той навігатор:
"через тридцять метрів на ліво а потім прямо".

А за рогом квітнуть фіалки,
Ти їх досі терпіти не можеш,
Вони ж бо нагадують щасливе дитинство,
Що врізається в груди болем пекельним.

Я й досі йду пустою дорогою,
Слухаючи ту пісню на повторі,
Чи була вона рівно особлива для двох?
Це точно не можливо.
Чи пам’ятаю кожен я рядок?
Це також маловірогідно,
Хоч минулої весни жила цією піснею,
Невже вона набридла восени?}
Вітрилом

Лякаюча посмішка моїх страхів,
Так манлива, така жадібна до крові,
Мандрівниця моя, завжди поруч,
З тобою поручною вже як доруч.

Ти смієшся, коли я ховаюсь усередині,
І дивишся на мене зверху, неначе богині,
Та я знаю, що ти не більше, як тінь,
І зустрічаю з тобою свій страх без гріха.

І знову ти приходиш у мої сни,
Напуваєш серце тьмою і злом,
Але я знаю, що ти – тільки мої страхи,
І коли зрозумію, що вже час – зникнеш без сліду.
Вітрилом

Сонце високо піднялось
Місяць ясний засвітив,
Зорі в небі запалив…
Лілії , весни чарували
Ніжний край, та степ золотий -,
На гілках птахи співали,
Рідной мовой розмовляли…
Стежки тернем поросли
Журба без краю,
А поруч чарівна краса….
Від поля і до раю,
В ранці запалює огонь
На світле майбуття,
Нашого життя…
На вершині і до гір
Весна чарівна, Повіяла крилом,
Сонце в небі гріло
Своїм теплом.
А душа співає -,
У казковім сні…
Бачить свою мрію,
Та чарівні сни…
Казкової весни.
І пелюстки ніжних квітів,
З росами на вікні…
Квітковий степ квітує,
Дивом своїм чарує
Рясно на весні.
Ростуть зелені трави,
Наймиліші квіти,
Що , чарівний квітень…
Нам приготував.
Оживає серце -,
Навколо краси,
У садочку, де був бузочок,
Пелюсток квіток, раньої роси…
З рання й до зорі
Стояли вони, до самої весни…
На горі і на землі,
Щоб душі, було спокійно
Й рідісно в житті.

АРИНА ЭРНЕСТ

У житті в нас буде все прекрасно,
Щоб мати, Святу силу й ласку,
Радість в серці –
Ми будемо співати,
Для Ісуса , радісні пісні…
Хоч душа наша, в печалі і журбі,
Та будем мати, над гріхом , Перемогу ми.
Бог нас захистить від марноти,
І спокусів сатани.
На дворі так ясно,
Квіти квітують –
Птахи щебечуть,
Поля зеленіють…
Сади цвітуть.
Ми сьогодні будемо молитись…
Богу служити,
Щоб змій нас не міг, спокусити !
Захід Сонця ! стане ясним,
Ми з тобою, зустрінем щасття !
Ісус ,буде наша сила у житті –
Будем ми співати,
Йому радісні пісні.
Засяють квіти , ніжності , любові…
Будем ми , щасливо жити!
Згадаєм ми Ісуса,
І його слова…
Будем цінувати,
Ми все на завжди
І змій нас не спокусить.
Принесемо ми СЛАВУ,
БОГУ СВЯТОМУ !
Радісно заспіваєм, для Бога ми пісні.
Пісні СЛАВИ ! Нашої ХВАЛИ !
Прилетять журавлі,
Чарівної весни !
Люди , вшанують МОГУТНЬОГО БОГА !
Відкриєм серце ми…
Не буде печалю і болі й журби,
Не спокусить змій нас ні коли !
Будемо з БОГОМ завжди !!!.

АРИНА ЭРНЕСТ

Сонце світить промінням чудовим,
Світить для тебе мій друже.
Раз в житті, о, покайся, любий брате, милий друже.
Частіше молися, своїм серцем до неба, завжди стремися,
Душа твоя, знайде спокій. Спасіння в Господі шукай…
Бо гріх лукавий, мов той тяжкий камінь,
Душу пригубив.
Но відкрий Ісусу серце –
Знайдеш, ти оселю там,
Нехай Біблія наставить…
Як жити людям на землі.
Нехай Ісус завжди ,
Тебе благословляє,
В руки все відай Творцю.
І буде щаслива дорога
Твоя душа…
З Ісусом назавжди!
В ньому знайдеш Мир-
І спасіння,
для душі.
Я знаю , що шлях важкий у тебе -,
Та терниста дорога…
Але коли прийдеш Бога,
З ним буде далі, легше іти.
Не раз буває, що дорога,
Не під силу тобі…
І змагаєшся ти,
Ще не довго ти кажеш
І мету досягнеш,
Хоч горе і недуги…
Зустрічаєш не раз,
У житті.
Знаєш, ще трохи змагань,
Тобі у житті.
Серед зла, турбот, страждань,
Ще трохи мрійних снів, молитв,
Надій, ридань…
А далі вже прийде кінець,
Журбі , смутку, і сльозам.
А потім вічний день –
Красивий рай !
Де спокій для твоєї душі,
Буде ХРИСТОС -,
І Буде рай !
З Ісусом , назавжди !

АРИНА ЭРНЕСТ

Стала нічка темна
Зорі ясні світились,
І у полі та гаю,
Дарують квіти аромат…
В ніжних снах,
У ріднім краю, по пшениці, золотій ниві
Червоні маки розквітали…
Мило і красиво,
А в далині, соловейко щебетав , любу пісню нам співав . Дивний край, наш милував. Запах чарівний, в краю стояв…
Білий цвіт , ускрізь літав !
Божою красою, чудово дивував. Раділо серце наше -,
Будем Богу ми молитись,
Він потішить , наший рідний край.
Щасття дасть Україні !
Та для їхньої родини !
Соловейко радісно співає,
Незабутній спів лунає…
Сади розцвітають !
Квіти аромати посилають!
Наче уві сні…
Нічка темная в тиші мовчить,
Небо зірочками блестить.
Птахи вість на крилах ,
Нам несуть -,
Добрую новину у житті…
Щоб , збулися всі думки !
Ми помолимось до Бога!
Щоб була гарная дорога!
Подарує Бог , нам радісне СВЯТО !
Заспіваєм ми піснів богато,
Пісні, злагоди , любові !
Щасття, Миру, і життя !
Запанує добра вість,
Мир і благодать.
Будем мати ми, щасливу долю :
Коли квіти , ніжності, Любові !
Гарно розквітуть !
Сади, вишні зацвітуть !
Соловейко заспіває на весні !
По закінченню війни,
Щоб , був Мир і спокій на землі.

АРИНА ЭРНЕСТ

Настала тиша, зірвалась буря ,
Дощ ішов, а колос лежав на землі…
Зерно не оране, не віяне, зерно пропадає -,
Що нам робити незнаем…
Серце плаче, зерно пропадає.
Ранок лагідний настав:
Сонце якось засвітило,
Промінням сонячним пробило -,
Тепло вже стало, погода волога, стали засівати любе поле…
Ниви стали зеленіти,
Урожай давати.
Була гарная пшениця , і не ма чого журиться.
Уродила чарівна пшениця,
Заколоситься нива –
Модода, золота, та щаслива.
Засіяють промені пшениці,
Заспіває, соловей наш милий,
Пісню лагідну свою.
Буде в нас пшениця чарівна,
Жито миле і красиве,
Будем молотити….
Будемо збирати,
Бога прославляти
Його не забувати.
Соловей нам завжди,
Буде пісні співати.
Серце любе, піснею дивувати…
Розквітуть чарівні квіти,
Хліб запашний, ми будем мати.
Будем Богу ми служити,
Його шанувати,
Подяку будем відавати…
Все в житті, цінувати,
Ні коли його не забувати.
А завжди прославляти…
Щоб життя , щасливе мати.
Буде красиве життя, і сяйво добра,
Білі хмаринкі, сині потоки
В небі ясна зоря
Квітуча й пахуча,
Наша земля.

АРИНА ЭРНЕСТ