Ти – початок
що немає завершення
Моя одинокість має присмак приречення
Ти – суперечність
як бунт проти логіки
Я безсилий в твоїх алгоритмах
Збій систем, пошук без відповіді
Ти – мова глибокого слова
от тільки я не вивчив твоєї основи
Ти -правда
до якої не звик, я приголомшений
Ти – сила
занадто красива
Я був не готовий
Ти – початок
Мені б зупинитись
бо всі слова про тебе
не мають завершення.
Ти – початок
що немає завершення
Моя одинокість має присмак приречення
Ти – суперечність
всім законам логіки
У твоїх алгоритмах я помилився у розв’язку
Ти – нова мова
глибокого слова
я не вивчив твоєї основи
Ти -правда
Я лишився оглушеним
Ти – початок
Моя одинокість тобі грає
мелодію, що немає завершення…
Соняшник до сонця
Голівоньку здіймає.
Сонечко його промінчиком
Стрічає.
Сонечко наповнює його теплом.
І соняшник на сонці сяє.
Жовтенькі пелюстки
До сонця простягає.
Ясне сонечко світи
Ти ж бачиш я не опускаю голови.
Милуюсь і любуюсь я тобою.
Ми ніби схожі, хоч і не поруч із тобою.
Потяг їде ту – ту – ту.
З неба зірку дістаю.
Спи малеча, засинай.
Люлі – мамо, заспівай.
Спи дитино, засинай.
Люлі ти, мій рай.
Буду колисати, буду і співати.
Буду сни твої оберігати.
Потяг їде ту – ту – ту.
Прокидайсь малеча,
я для тебе сонце дістаю.
Новий день тебе чекає,
Люлі покидає.
На квіточці равлик сидів.
І її пелюстки рахував.
Пелюстка раз
Пелюстка два
Пелюстка три
Пелюстка 4
Пелюстка 5
А посерединці намистинка,
як ясне сонечко.
Здогадайся ти малеча, що за квіточку
Цей равлик обрав?
Мама свинка звала поросятко.
Хрю – хрю, ходім мерщій до хатки.
Треба їсти, треба спати,
Нічка темна йде хати.
Хрю – хрю, матусю вже я тут.
Дай мені поїсти суп.
Розкажи свою чудову казку,
щоб скоріш пішов я спатки.
Звичайна річка, хто назвав,
Скільки тече уже — не знати,
З’являвся вітер, хвилі гнав,
Кортіло гладити, піймати.
Скелястий берег, круча в бік,
Пливе повз верби, тихо в’ється,
У сні, немов, води потік,
Буває, хвиля підніметься.
Стежки у травах і піском,
Озерце панське, осокори,
Вздовж поза хатою, двором
Духм’яний берег, косогори.
Калини цвіт, черемух, трав,
У хвилях зілля, лілій диво…
Манив той рай, завжди стрічав
І загадково, і шумливо.
20.07.2024.
У кольорові гляну сни,
У сірі, чорно-білі,
В сади зеленої весни,
У осені дозрілі.
У цвіт черемухи пірну,
Кущів бузку край хати,
Красу минулого верну,
Ще б аромат піймати.
Клен замилує жовтий там,
В нього плечем зіпруся,
Сонних емоцій передам,
У вітер огорнуся.
Сни не тривалі, почала
У спогадах блукати,
Дорога знову повела
У сад, до річки, хати.
20.07.2024.
день, як густий туман
видимість нульова
ти там, де межа
“завтра” намацай за контуром
місто дихає втомою
обіцяний дощ- чергова вигадка
як і твоя усмі́шка- омана
день, як густий туман
млосно і тісно
я шукав тобі польові квіти
а довкола гіркий полин
побачимось завтра
зайдем за межу
там квітів цілий оберемок…
Початок Пробудження ГЕБЕ твого почалось
Нехай олімпійське полум’я стане Атманським Полум’ям в Сердці кожного
Земне переродиться в Божественне
Нехай факел земного стане Стовпом Полум’я Атманського
Єдиним Полум’ям ЗаМежжя Первинного что ЗаІллюзією та Сонця РА ВеликогоДУХУ Первинного Сонця ЗаМежжя Не-Іллюзорного
Час рухатись до Атманського Полум’я Милий ГЕБЕ
Час рухатись до РА Милий ГЕБЕ
Прокинутись від Важкого Сну навіяного із зовні Великої Іллюзії Дикими себелюбцями
Прокидайся Милий ГЕБЕ не один я того бажаю є інші хто бажає тобі прокинутись від Сну Іллюзії МИ вказуємо Тобі Шлях МахаДух РА ВеликийДух РА Твоє Справжнє Сонце РА крокуй Милий ГЕБЕ до Сонця РА
Того бажають Аполлон та Nil Giri
Аполлон с Покликом до Планети та з Надією на Світло РА
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
