Каченя із парасолькою
До мене прийшло гуляти.
Чобітків своїх не має,
але червоні лапки в нього є.
По воді він так крокує
Тільки й чути
Ляп. Ляп. Ляп.
Навіщо ж парасолька та тобі?
Адже вода качку не лякає!
Хочу дівчинці віддати,
що цей віршик тут читає.
Довгу шию має
І голівонька мала.
Стрункою ходою по парку гуляє.
Чарівними очима тебе в гості зазиває
Хто манить тебе дитя?
Хто жовтенький колір має?
Це маленьке жирафеня,
З дружбою тебе вітає.
ГЭБЕ хочешь поднять мировоззрение Свое
Не знаешь что за Апокалипсис
А истори пугают Тебя
Не знаешь что за Событие такое и как правильно его Прожить
Спроси Nil Giri и ТОТ ВИДА
Спроси что Nil Giri и ТОТ ВИД Тебе збережли что отдать готовы в этот час
Давай вместе с Ними Подымим твое мировоззрение про Себя и сей момент и как Жить в Новом Мире
Не забудь про Меня спросить у Них про Аполлона
Вот такая история милая Планета ГЭБЕ дорогая Земля
Спроси у Nil Giri и ТОТ ВИДА сколь долго от Тебя таить эти Знания будут
Говоришь что пора? Слышите Nil Giri и ТОТ ВИД ГЭБ скажет свой ответ ведь Знать ОН хочет что же за Дивние Времена
Живуть у природі дикі тварини,а цей ведмідь жив десь на сході України,його господарі не стерпіти наближення війни і були змушені покинути пухнастого вони.все ближче насувалася лінія фронта,а він довгий час не приймав ані крихти до рота,здавалося б що звір був загнаний у кут,але ж ім’я йому ведмідь бахмут.його так назвали на честь міста,хоч важко склалась доля особиста,він був десь біля прірви на краю,та все ж таки впорався в ведмежому бою.його захисники знайшли і вивезли у Львів,хоча і не почули вдячних слів,він встояв під навалою орди,що часто зловтішаеться з біди
Пастух андрій
Я почему то город ненавижу,хотя родился здесь и жил,мне в юности была деревня сердцу ближе и добавляла в трудные моменты сил.я ненавижу этот транспорт хаотичный,людей толпу спешащую неведомо куда и вид базаров неприличный,вот неужели все такие города.табачные ларьки на каждой остановке,игральных клубов больше чем людей,ужель нам кто то сделал установку чтоб потихоньку вырождались в дикарей.и с грустью я смотрю на малолеток с дымящей сигаретой в руке,и не могу понять зачем нам это когда и так нас держат на коротком поводке.личину приняв праведников мира,творят и дальше свои темные дела,играют роль международного кассира и все народы завлекает каббала.я восемь раз упал не знаю поднимусь ли,и как не падать в этом сумрачном миру,и потому мой облик грустный,что принял наш народ вот эту закулисную игру.мы разучился трудиться нам лишь кредиты подавай,и независимость нам может только сниться,когда так безхребетно продаем свой отчий край.
Пастух андрій
Приходит время Вести
Не затмить Мороку время Радости Глубокой
Нет на Сердце Планеты тяжести
Время для Планеты РАскрываться приходит
Жить по Новому Познать про Себя новое для Тебя ГЭБЕ приходит
Стремись к РА Милый ГЭБЕ
Светит внутри Тебя ГЭБЕ прекрасное Солнце Белым Светом МахаДух РА Твое же Сонце РА ГЭБЕ
Стремись к Нему ГЭБЕ
У-РА У-РА У-РА
Новым Временам
Твой Друг Аполлон ГЭБЕ
Дорогая Сердцу Планета
Яскраво пісенька співається,
Веселіше вранці над рікою.
Сонячні промінчики посміхаються,
І небом яскравим , і чистою водою.
Взяв велику вудку , ніби у перший раз ,
Камиш зацвітає, немов як природній образ.
Вітер дує , немов як дим чарівний ,
Острови маленькі видно , наче водяна перлина.
Поплавок, наче ланцюг довгий , як кинув,
І потягнув униз він в воду .
І як стрибнув над водою , наче зелена жаба,
І раки , наче , стрибнули з берегів .
І ось , якась рибка золота ,
Схопилась , наче птиця , за поплавок ,
І я , схопивши її , наче сонце з усмішки радіє ,
І дивом яскравим сяє.
Яскраво пісенька співається ,
І увечері вже темно.
Небо ласкаво сміється ,
Проводжая річку золоту.
І , моя , золота рибко ,
Ти чарівна , немов скарб.
І нехай завжди твоя краса розквітне,
Як золоте серце, як дивовижна казка.
Я тут. Знай моє ім’я.
Ниткою на зап’ясті – не загуби.
Я тут. Знай собі моє ім’я.
Гортай сторінки, виривай листки.
Хочеш пиши, хочеш стирай – не забувай.
Я тут. Май собі моє ім’я.
На всі пори року – вибирай інтонацію.
Я тут. За зграєю думок.
За дверима пересторог.
За стінами страху і сумніву.
Я тут. Сідай поруч.
Об’єктив камери наводить фокус.
Деталей не буде, репетиції зайві.
Я тут. Промовляй моє ім’я.
Це простіше, ніж всі твої завчені фрази.
Я тут. Називай вголос моє ім’я.
Я знаю, це складніше за твоє мовчання.
Я тут. І цього вже достатньо.
Всі носять маски так вже повелося,
Справжні емоції давно ховає грим.
І мертва посмішка яка мозолить очі,
Ну а за нею зло й лихі думки.
На кожен день є в гардеробі маска,
Яка прикриє всі недоліки людські.
Під нею сховані страхи и гіркі образи,
А в масці радість для показу всім.
Шкода що маску важко розпізнати,
Вона один в один оригінал.
Та коли вийде маску ту зірвати,
Не хочеш вірити тоді своїм очам.
Вдягнувши маску в вірності клянуться,
Прикривши зради і усю брехню.
А в іншій хочуть бути без корисні,
Хоч мріють мати вигоду свою.
Приходить час і всі злітають маски,
Бо кожна п’єса має епілог.
І от стоїш в кінці життя без маски,
Нема овацій і глядач не той.
Буває іноді в житті, що друзі не такі які при людях.
Поводять себе гидко немов свинки🐷.
Ображають, цькують, і потім на наступний не пам’ятаю що зробили.
Вам стає образливо і гидко, хочеться побути наодинці.
Подумати і повернутися.
Тож порада моя вам, вибирайте друзів обережніш бо рана залишиться на багато часу.😓
Богдана
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
