За моей шикарной спиной тает старый образ
Лыбится хрестоматийная светская тоска,
Я улыбаюсь в 32 и губами беру её обруч,
Льняной рубашкой перевязываю себе рукав
Более не стекут капли без моего внимания
Я любил потому что скуШно существовать
Отныне клуб нового порядка, инквизиция
Голубой ковёр с жёлтым сечением искрится
Одетым и в обуви в постели, буду есть с твоей груди красные, холодные икринки
Аврор

Сотворить приливы, запах ладана
Имея божественность и архангелов?
У меня только старый мерседес и галстук,
Превращаясь в рыцаря по праздникам
Стараюсь отказаться от сути августа,
Цифры вместо сущности дизайнера

Церковный зал и я, шутовской характер,
Выпуская ножом наружу все свои фантазии
Я буду ходить по саду собирая яблоки –
Хромовым ковром из слёз божьей матери.
Аврор

Женская личность продающей свободы
Голый авангардный щит моей спины
Ценность одних подаренных сережек,
Твоя лояльность и моей вины.

Ночь кладущая меня грудью вверх
Горькие мокрые губы со вкусом икры,
Целующие католический крест на мне –
Сливочно м’які ноги протестантской сестры

Финики саудовской Аравии в ладонях,
Предплечья пахнут медовым ликёром
Лицом к лицу столкнулись восток и калибр
В постели заправленной свежей соломой

Лоск ягодной слюны на члені, де твої руки
Я біля податкової, реквієм третього Риму,
Прибери свої ікони подалі від мене –
Тому що моя твою тепер може пристрелить.
Аврор

Буде ловити повітря тези кохання,
З промовою Шарля, та мальборо.
Цей вечір вічно носить прохання:

« Не вір Москві в жодному разі –
Це люди без поваги до своєї землі.
Тоді чому ти важжаєшь,
Що буде в них шана до твоєї крові? »

Колихаю білу башню поміж морів,
Із святим вином, та Марі лише на Ви.
Антика черешню тягне до вечері
Антика енігмою десь під ввежею
Закриваючи грудну
Десь поряд, я з нею лише на Ви.
Аврор

Ⅰ

Двадцать третье июля, пред смертью

И можете не верить:
В Париже жил Наполеон
Любовь определяется созвездием,
Принцессы есть только среди дикарей ‘
На Клочковской один на один,
Катакомбы мечети и Санкт Михаил.

Ⅱ

Двадцать четвёртое июля, 12 часов

Стены из переплавленных минералов,
Где сказки сбываются в быль ‘
Я чувствую, что где-то рядом, со мной,
Остаются Кристина и Санкт Джабриил.

Где мавры остались голубой кровью,
Чужаки перестают быть врагами
В Париже, Стамбуле, в Риме,
Укрывается аркой город архангел.

Харьков, 24
Аврор

До завершення прийшла відпустка моя,
Встигла заслужити почесне звання героя я.
І тільки увійшла в кураж по відпочинку,
Як вже пора з’їжджати з екологічного будинку.
Ці 10 днів здавались вічністю мені,
Та усвідомила, що швидко промайнули, вже в кінці.
Тут відсутній Wi-Fi, а зв’язок лиш з природою,
Але все це чекає за взаємною згодою.
На початку подумала-"звичайне село,
І чим здивувати, скажімо, змогло?".
Але ж серце зігріло, в душі залягло.
І більшість столичних, не перший вже раз
Знайшли тут притулок, на місці відомих турбаз.
Пляж, ринок і шашлики
Хоча у попиті тут, як не дивно-пиріжки.
Для києвлян, то справжня дивина,
Бо ж не готують вдома їх, ось вся тому вина.
Режим у мене, тут сумувати часу геть нема:
Ранковий біг, настільний теніс, плавання-ось схема, ніби не складна.
Екскурсію у санаторій "Жовтень" завчасно спланували,
Та як у ході з’ясувалось, його давно вже занедбали.
До Дніпра підступитись стає трохи важче,
Хотіли олігархи зробить якнайкраще.
Будують маєтки і височенні паркани,
Все інше байдуже, у них свої плани.
Навкруги схилені хати, асфальт-решето,
За це ближчим часом не візьметься ніхто.
У Канів поїздка була іще та,
Я все фільмувала, аж до блокпоста.
В той день уперше дізналась хто ж я така,
Колаборантка і крапка, тут зайві слова
Критичну інфраструктуру я в кадрі зняла,
Точніше, ту квітку, що біля неї росла
Географію не вчили, про супутники не знали,
Та видимість роботи дуже якісно вдавали.
Отже,про Прохорівку я все вам описала,
Бо саме ця місцина, мене на вірші надихала.
Бандура Анастасія Олегівна

Мама, какое красивое и нежное слово,
Мама та, что ростила детей.
Ночей она не досыпала,
У кроватки все стояла
Наши сны все берегла.
Мамы все хорошие на свете,
Они любят всех детей
Если маленькие дети,
Они любят их сильней
Если взрослые они,
С ними тяжелей.
Мне подарила мама
Платье в горошек
Я его ,
носила, я его хранила,
Оно такое прекрасное было,
Как у всех детей.
.Я его любила ,
В шкафу его хранила,
И маму свою я любила
О ней тоже не забыла.
Неважно сколько лет Вам,
Прийдут и к вам года,
И настанет седина,
Хочу сказать я вам друзья …
Вы берегите своих мам ,
Вы любите их всегда !
И не расставайтесь ,
С ними –
Ни когда !

Арина Эрнест

Ну, где же ты, моя любовь
Куда ушла ты вновь…
Ведь я звала тебя и знала,
Что где-то есть любовь,
А где ее искать, незнала я
Любовь, любовь-
Зачем оставила меня,
Когда тебя я все звала.
С тобой я не шутила,
С тобой я не играла,
Тебя я все звала…
А ты не слушала меня
Скажи любовь,
Что с тобою сталось,
Может быть-
Я такой наивною была,
Что мне от тебя досталось.
Любовь, любовь-
Не уходи, ты от меня
Постой, не горячись,
Чтобы нам с тобою
Легче стало,
Ты найди меня, найди.

АРИНА ЭРНЕСТ

меланхолічно хитає вітер смереки зранку
Вона все палить цигари на ґанку
У виднокраї маневрує хмара кучерява
«На дощ», вона каже, відсьорбує каву
Шибка свистить, то ж не рак на горі
І пачка «мальборо», що на столі, минула так шибко, як осінь гірка, немов та дупа огірка
За обрієм світає, уже й видно безкраїї ниви
Авантитул роману, що вона взяла на Шевченківському, вологий від зливи
Та щось елегійне з тої осені відгукується їй уривками
Попільничка до краю наповнена її сігнатурними, мурзатими від червоної помади, окурками
Вона вирішила більше не звʼязуватись з придурками.

Ніна

Чому мені сумно в цьому
житті ,
Чому перестала я , співати пісні ,
Життя, життя, де воно є,
Тут на цій землі
Де, ти моє щастя,
Де, шукати тебе.
Не легко в цьому житті,
І так тяжко мені на душі.
Друзів я маю багато-
В житті я одна.
Життя минає мов ріка,
І нивою біжать роки …
Я сама в цоьму житті,
І мені так тяжко на душі.
Де, ти моє щастя,
Де, шукати тебе,
І чому я одна…
Немов та ріка,
І сльози біжать ,
Немов та течія.
Ой, ниво, ниво, ти моя…
Зірву я с тебе ,
Колосок пшениці,
Може тоді знайду ,
Коханого і я –
І не буду вже сама.
Може ти коханий,
Моя любов –
На все життя,
З тобою буду я,
Усе своє життя.

АРИНА ЭРНЕСТ