Ти мій дорогий
Один ти у мене
І я знаю, що ти є
Коли мені сумно
Я йду до тебе,
Бо знаю, що ти десь є
І голосом ніжним,
Я кличу тебе…
Ти в моєму серці живеш
Кожен день і до нині,
З тобою я вскрізь,
Іду по дорозі-
Мене ти ведеш,
Вскрізь і всюди
Я піду за тобою
Ти щастя, даруєш мені
І на серці, не так уже сумно,
Ти радість велику
Приносиш мені.
Мій дорогий ,
Ти у мене один
Дякую Богу, за те, що ти
У мене є,
Я ні коли не покину тебе…
Я з тобою вскрізь,
Я люблю тебе завжди…
Дякую, за все я тобі
Хай щастить , тобі завжди!
Я люблю тебе !.

АРИНА ЭРНЕСТ

Спасибо, тебе мама
Что ты есть у меня,
Спасибо, родная
Спасибо тебе !
Ты счастье , приносишь мне в дом,
Сердца согреваешь,
Любовь прсылаешь,
Нежно со мной говоришь.
Приносишь, веселье, добро,
Всех детей , уж любит мама,
А любви ответной нет…
И хотела она,
Чтобы дети в радости росли –
Когда они приезжали,
Она хлебом и солью их
Угощала,
Все одать была готова
Никогда не прогоняла.
В доме праздник был всегда,
Тепло свое детям она отдавала,
Любить не переставала…
Радовалась всегда,
Когда дети приезжали
Ты всегда им помогала…
Ты их охраняла,
Никогда не бросала,
В детстве сон берегла
Частицу счастья ,
Ты им принесла.
Они подарки дарили
Тебя не забыли
Как сильно тебя ,
Они мама любили…
Спасибо , родная
Большое тебе ,
Счастья мы так же,
Желаем тебе.
Спасибо родная !
Что ты есть ,
На этой земле
Удачи тебе !
Спасибо родная !
Большое тебе !

АРИНА ЭРНЕСТ

Знову сам себе виправдав,
Неможливо хворий. Просто подоба людини,
Зірки, які летять на землю, стримують,
Щоб вони не розбили нікому лоба
Однієї погожої днини.
Що за виправдання?
Дуже дивно кружляє небо,
Як білка в колесі. Все даремно,
Якісь дивні світобудовні системи
Ламають цей світ,
Ну що за смішні паралелі?
Я б сам перерізав вени цими зірками,
Бо їх матері ловлять руками,
Ті матері, що чекають дітей-титанів,
Що повернуться з війни—
Не виправдовуй свої сподівання.
Я засунув у свої кишені
Пачку сигарет, дві мішені
Щоб легше було бити з траншеї
Прям по мені. Падали феодали,
Кричали плебеї.
Мікель Зорянський

Капітане, я закохався. Втратив і спокій, і голову…
Капітане, я випадково. Мене накрило, як штормом, як повінню.
Як дурна риба йде на гачок до найдосвідченіших рибалок,
Так ловиться хлопець у сіті, збираючи серце назад. Із уламків і скалок.
Нова форма вже продана, я Вам купив алкоголю і сигарет,
Такий вже я—закоханий. Трохи хворий. Абсолютний естет.
Сповідуюся у цьому листі, бо не знаю, як ще повідомити:
Я вже дуже далеко, там, де мене не знайдуть клопоти,
Я на дні океану, темного і страшного, як нічний час,
Я на дні океану. Бо я, Капітане, закохався у Вас.

Мікель Зорянський

Доторки й обійми, погляди й слова
Легко від питань твоїх себе пізнавати
Від такого спілкування світліє голова
І я бачу ясно ким ми далі можем стати
Ця приємність, ця повага, це усе знання
Того і не передати, яка ж ти чарівна
Відчуваю, що до тебе жив як навмання
Моя ідеальна жінка, моя королівна!
Все колись скінчиться, розруха та війна
Це вже неважливо, ми знайшли одне одного
Що б не сталось далі, вже не страшно нам
Буде лиш надія та любов, жодної тривоги!
VS

Сповнений надії теплий вітерець
Все життя попереду, все в наших руках
Ми йдемо гуляти і для цих сердець
Грає тільки музика світла і добра
Нові гострі відчуття, нові краєвиди
Так, для тебе хочу я показати все
Наша перша це весна, а ще ж буде літо
І річка кохання нас на хвилях несе
Кожне дерево це ліс, лавка це палац
Я в очах твоїх зелених бачу теплоту
Ми в коханні, ми в раю, все місто для нас
У житті найбільше щастя – знайти саме ту

VS

Неймовірні наші ночі, і чарівні дні
Як же сонечко я хочу бачить тебе в сні
Обійняти і зігріти, й слухати тебе
Знати що коли прокинусь, це не пропаде
Зустрічі та спілкування, радість вся для нас
І нестримне це бажання, як останній раз
Всі фантазії, всі мрії, втілимо ми тут
Спогади про час щасливий у вічність підуть
Слова ці я читатиму ще тисячі раз
І чекатиму на те, що з’єднає нас
Скільки ж мали ми емоцій серед тих ночей
Це пропало? Та ніколи, в мені це живе!
VS

Не питайте мене, як це сталось—
Я не можу вам розказати
Дим, вогонь… Раптом щось розірвалось
І довкола вже білі палати.
Мене різали кращі хірурги,
Наді мною молився отець
Та заграли божественні суми,
Та прийняв мене радо Творець
Не картайте себе, мої милі
Мамо моя, не стій і не плач
Нехай терпкий запах полину
Буде згадкою моїх удач.
Повернуся до вас я зі снігом
Чи проллюся літнім дощем
Тільки прошу—не бійтеся сміху
Сміху й радості. Хай не пече
Моя смерть, мої колоті рани
Вас любив, ви любили мене
Хай мені вже життя поламали
А над вами хай небо цвіте.

Мікель Зорянський

Ті місця, мабуть незвичні, але ж наші всі
В них емоції залишилися, спогади і мрії
Як же я сумую за прекрасним цим
Хочу бачити знов поруч очі, губки, вії
Все життя тебе чекав я, таку ідеальну
Ми ж могли зустрітись і колись давно
Та долі видніше, коли все реально
Те що зараз з нами, прекрасно як в кіно
Якщо думаю – існую, але ж ти в думках
Значить ти в них маєш тоді оживати
Часточки душі твоєї є в цих всіх словах
Все що ти мені писала буду знов і знов читати
VS

Перший тиждень, наше свято
Пролетів він як година
Їх в нас буде ще багато
Неймовірна ти людина
Все що можна йде як треба
Ідеально як можливо
Зараз я живу для тебе
Бо ти моє справжнє диво
Це кохання, воно тягне
В ньому ніби як у вирі
І душа до тебе прагне
Лиш в твоє кохання вірю
VS