Почему не спится мне ночами,
Ну, о ком мечтаю я?
Может быть в кого- то влюблена?
Ну , о ком скучаю я ?
Я сама не знаю,
Всех я имя забываю,
Хоть и не спится мне.
О тебе я все мечтаю,
Незнакомца я не знаю,
Благодарна я судьбе,
Что ты пришел ко мне во сне,
Хоть и не спится мне.
Ночами твое имя я гадаю,
А как звать тебя не знаю.
Все с тобою на яву гуляю ,
И цветочки собираю ,
Тебя своим я называю.
Тебе цветочек подарю ,
О своей любви я расскажу.
Незнакомец , незнакомец,
Поцелуй меня скорей,
Хочу спать я все сильней,
Твое имя угадать,
Чтоб на свадьбе , Горька!
Нам кричать,
И незнакомца увидать.
Я судьбу благодарю,
Что свела меня с тобой
И остались мы вдвоем.
Хоть и не спится мне часами,
Но ты будешь снится мне ночами.
Твое имя я узнаю,
И на свадьбе , Горька !
Закричу !
И судьбе спасибо я скажу.

АРИНА ЭРНЕСТ

Речення, милі речення
Світите крізь роки
Знову і знову читатиму
Як познайомилсь ми
З літер – слова ошатні
Вони швидко вказують волю
Десять речень – і це достатньо
Щоб віднайти свою долю
Випадковість чи неймовірність
Та наші перші слова…
Я збережу тобі вірність
Ти завжди для мене жива!
Володимир

Відвертість, шаленство, радість
Ніч, що змінила нам життя
До самої пізньої старості
Я бажатиму туди вороття
Єднання душ і тіл єднання
Чого ми так весь час хотіли
Наскільки ж сильне це кохання
І втримать ми його зуміли
Достатньо лиш відкритись мріям
І все вернеться як тоді
Тепло двох тіл й проста надія
Що відтепер ми не одні
Володимир

Неймовірні львівські вечори
Відчуття що половинки склалися
До останньої своєї я пори
Згадуватиму як же ми кохалися
Кожна мить з тобою була щастям
І всім серцем нової чекав
Згадую ті вулички, кафешки, листя
Що я відчував коли кохав
Мушу ще колись приїхати туди
Пройтися ще хоч раз по місцях наших
Й знов почути ті часи, коли
Раділи ми, майбутнього не знавши
Володимир

Тихий вечер, тихий вечер
На дворе стоит,
А девченка за окном
С милым говорит.
А березка, свои ветви распустила,
Все колышет, все колышет,
А девченка свое сердце,
Милому открыла,
Любимого впустила.
А березка белая,
А девченка смелая,
О любви она , ни чего незнает.
Только все о ней мечтает.
А березка все колышет,
И листвою манит.
И все слышит,
Как в березку они влюбились.
А березка молодая,
А девченка холостая,
Всех она обняла-
Мило всех поцеловала,
А любви своей сказала.
Мило все за руки взялись,
И вдвоем поцеловались.
Парень девушке ответил-
Любима, дорогая,
Ты в меня , одна такая.
Ты прекрасна, как принцесса,
Милая Анеса-
Я тебя люблю, будь моей невестой.
Свадьбу мы сыграем точно.
С белою березкой,
С белою невестой,
Слов не нахожу,
Лишь тебя одну люблю.
Тебя люблю одну.
С белою березкой, обнимемся,
С белою невестой зацелуемся,
Под венец пойдем,
Будем вместе навсегда,
Любимая моя,
Только ты и я.
А березка белая,
А девченка смелая,
О любви она , ни чего не знает,
Только все о ней мечтает.
А березка все колышет,
И листвою манит,
И все слышит ,
Как в березку они влюбились.
А березка молодая,
А девченка холостая,
Всех она обняла-
Мило всех поцеловала,
А любви своей сказала.
Мило все за руки взялись,
И вдвоем поцеловались.
Парень девушке ответил-
Любима, дорогая,
Ты в меня , одна такая.

АРИНА ЭРНЕСТ

Мы все здесь временные гости,сегодня есть а завтра нет,нас наполняет чувство злости когда туман скрывает свет.и кажется что век наш бесконечен,что сможем долго мы прожить,хоть говорят что время лечит своей вины не позабыть.и только бог зовёт нас снова прийти,покаяться,ожить,благодаря волшебной силе слова все с кем встречались смогут нас простить.
Пастух андрій

Здраствуйте !
Я пишу свои песни и стихи сама. Я очень надеюсь , что мои стихи , мои песни ,Вам понравлятся. Они все были написаные еще до войны, а так же ,и во время войны. Много из них написаные на руск.языке. По – этому , я приношу Вам заранее свои извенения. Мои стихи и песни написаные на разные темы.Я надеюсь , что каждый из Вас найдет , что-то для себя и своей души.Сдесь я написала ,лишь не которую часть своих песен и стихов. И они еще не все. Но я надеюсь, что они Вам понравлятся, как песни так и стихи.
Удачи всем Вам !
Благодарю Вас за все !
Досвидания !

АРИНА ЭРНЕСТ

Твій подих — як повітря,
Твоя присутність — мов кришталь.
І час іде, уже так швидко
А я тобі знов кажу прощавай.
А ти не йдеш,
Ти граєш проти долі.
А я все плачу знов і знов.
В цих криках море болі і любові,
І я б тонула в них щораз
Ще раз і знов…
Але… але…
Ти знов усе зламав…

Вікторія Андреа

Наші роки молоді
Так швидко вони пролетіли,
Не наче було ві сні
І птахи над нами летіли,
Немало доріг ми пройшли…
Було тяжко в чужій стороні,
Ми не здавались ,
Україну захищали,
Та віру велику ми мали.
Птахи голосно співають,
А сади всі зацвітають,
Білий цвіт ускрізь літає,
Наше літо зустрічає…
Даже квіти розквітають ,
А пшениця зеленіє-
І ромашки та волошки,
Ще по ній чудові маки…
Радість Україні наближає,
Воїнів своїх вертає
На нову дорогу наставляє,
Де не буде страху і болі,
Тільки радісне життя.
Настала радісна новина
Україна наша молода,
Вже далеко зацвіла калина…
І закінчилась війна,
Перемогу одержала Україна,
І знову розцвіла…
Та додому всіх героїв привела.
Хай буде Богу СЛАВА та ХВАЛА,
Україна , це чудовий край…
Де вічний рай,
Настала радість в світі
Закінчилась війна.
Радіє Україна-
Квітуча, молода,
А з нею всі народи,
Та наша вся земля.

АРИНА ЭРНЕСТ

меланхолічно хитає вітер смереки зранку
Вона все палить цигари на ґанку
У виднокраї маневрує хмара кучерява
«На дощ», вона каже, відсьорбує каву
Шибка свистить, то ж не рак на горі
І пачка «мальборо», що на столі, минула так шибко, як осінь гірка, немов та дупа огірка
За обрієм світає, уже й видно безкраїї ниви
Авантитул роману, що вона взяла на Шевченківському, вологий від зливи
Та щось елегійне з тої осені відгукується їй уривками
Попільничка до краю наповнена її сігнатурними, мурзатими від червоної помади, окурками
Вона вирішила більше не звʼязуватись з придурками.

Ніна