Червоні маки
Червоні маки,
Так сподобались мені
Вони високі та стрункі
Червоні маки запашні.
Вони квітують серед поля
Ці квіти вони улюблені мої,
Червоних маків я зірву
Та до свого серця пригорну,
Я віночок з них сплету
Може доленьку свою знайду.
Червоні маки
Червоні маки,
Такі великі і малі
Красиві серед поля.
Червоні маки
Червоні мамак

АРИНА ЭРНЕСТ

Далеко співають соловї
Бо вони у нас одні,
Прийшла весна, прийшла,
І солодкий запах принесла.
П:В
Весна моя, Весна моя,
Квіти нам принесла,
Прийшла весна,
Цвіт пахучий, білий,
Вона нам принесла.
Пахнуть духмяні квіти
В саду співають соловї,
Бо це весна, весна,
Вона у нас одна.
Цвіте весна, цвіте,
Прийшла весна,
Квітку чарівну принесла
І цвіт пахучий вже цвіте,
Це цвіте весна.
П:В
Весна моя, весна моя,
Квіти нам принесла,
Прийшла весна,
Цвіт пахучий, білий
Вона нам принесла.
Пахнуть духмяні квіти
В саду співають соловї,
Бо це весна, весна,
Вона у нас одна.

АРИНА ЭРНЕСТ

Згадаєш як трималися за руки біля моря?
Без краю горизонт, пісок, затока.
Щасливі очі, що не знали горя,
Дивитись в небо чисте без порока.
Лунала музика із краю в кожнім місці,
Кутами бігали, і наші поцілунки.
Щасливі люди, у кармані гривень двісті.
Які поклав мені в долоні, подарунок.

Останню квітку, що ти дав, була зимою.
Постукали нам в двері десь о пʼятій.
Зайшли в квартиру чиїсь босі ноги,
Дитячий голосок сказав: «я хочу спати».

Побігла до вікна, а небо чорне,
Спалахує жовтогарячим заревом.
І грохітливо падає на землю,
Хотіла я втікати, стало темно.
Подумала, прийшов кінець напевно…
Лежала на землі вже, всюди тихо.
Закрила очі мирно,
Наче спати.

Залився гулом від сирени світ.
Дивлюсь вперед, та хтось рукою манить.
Не відчуваю руку і живіт.
Подумала, що янгол мене старить.
Команда із десятків лікарів.

У попілі мій край, і люди, і мій дім.
Криваві стоять ліжка лікарняні.
Всюди шириться гучніший грім,
До себе притуляють діток мами.

Нога ступила на болючу землю,
Ставала у танок з самою смертю,
Кутами шириться нестерпний трупний запах,
Несеться у підвали людей натовп,
Одна за одною летять із неба «зірки»,
Так на ракету мовив до синочків тато.

В пусту відправлені і їх молитви в небо,
Привозять їжу. Нам не вистачало.
Звʼязку немає, забула голос рідних.
Дзвонити намагалась, у душі кричала.

Людей немає,
Вулиці пустіють.
Палає просто неба їх багаття,
Яке підносе душу їх у вирій.
У когось сльози, в когось безнадія.
У когось цілий дім, у когось лиш їх зорі,
У когось на руках загинув син,
І залишилося для них лиш чисте море.
Бо втратили вже все, до одиниць.
Історія така ж, яка була колись.

..у Маріуполі яке перетворилося на пекло для сотень тисяч людей. Заспокоєні місцевою владою, вони не залишили місто в перші дні…

Вирізка із хроніки новин.
Стосується це навіть кошенята,
Яке хотіло жити які ми.

Стосується і матері і тата,
Які у люльку загортають сина без ноги.

І дівчини в підвалі із собачкою,
Малечі, що від звуків знемогли.
Їх вічний біль- сімʼї всієї втрата.
На ранок вони всі до них лягли.

І медсестри, і лікаря із штата,
Приймали, що пологи у жінок.
Не вистачало котрим бинта шмата,
На ранок їх тіла забрала варта,
Додолу трепетно поклали на вулицю, що повна вже кісток.
Де ворог влаштував справжній танок.

Цей ворог, боживільно сміхом заливався,
При погляді на гори мертвих тіл.
За свою долю, обома тримався,
Що б потім про все це відзняли фільм.

Це відчуття безвиході, печалю.
Думки про те, як зʼїсти хочаб крихту.
Це вижити- просте людське бажання.
Яке ламають кожен, з тих хто нищить.

Було десь 18 тисяч ворогів.
5 тисяч тих, хто став на охорону.
Десятки сотень хто поліг додолу.
Серед яких були і воїни, а також стільки ж, і цивільних лиць.

86 днів тривала бійка,
На чотири менше, в повному оточені.
Всі хто був там, відчув життя і смерті всі відтінки.
І матері. І діти. Кожен воїн.
Ілона Лієн

Ти вдарив мене сильніше за будь кого.

Я падала ніц, і благала залишся.

Малюнок був чистий з сюжетом любові,
Який врешті-решт забруднився.

Отруту твою я крізь тіло пускала,
Це відчаю рай де кістки всі зламала,
Де присмак заліза вуста огортає,
Міцно кінець за руку тримає.

В добі тій печальній,
Десь місяць здійнявся,
Очами сльозливими в небо дивлюся,
І як по дорозі мені ти спіткався,
До грудей руки,

Молюся.
Ілона Лієн

Україна наша мила
Ти нас тут усіх зростила,
Чути крекіт журавля,
Та щебетання соловя…
Ти єдина
Наша Україна,
І ні ким тебе не замінити.
Вскрізь і всюди так красиво,
І природа, гарна в нас така,
А поля такі чудові ,
Пшениця , гарна та струнка…
По ній маки розквітали,
Видно їх в далині,
Стоять красиві вони-
Чудові маки молоді.
А десь зростають волошки…
Схилились всі квіти до землі,
Україну свою, вони не продали,
І дякують Богові щиро-
Що остались вони.
Країн є в нас богато
Україна в нас одна,
Незламная вона.
В нас родючії поля,
Та найдорожча є земля.
Україна красива,
З природою мила,
Ти завжди молода…
Як наше життя,
Нашії квіти,
Як нашії діти
Великі і малі ,
Щирі й молоді-
Воюють вони,
На нашій землі.
Квіти квітують
Усміхаються завжди,
Чудові та молоді,
Високі та стрункі…
Зростають на полі вони,
І на нашій землі.
Вітер колише
Червонії маки,
Стоять непохитно вони,
Хлопці вони молоді
Захищають Україну,
Від біди…
Щоб лиха не сталося
І був Мир на землі.
Вірте , надійтесь, любіть,
Та бережіть…
Ви Україну свою,
Україна в нас єдина…
Природа від Бога дана,
Любіть Україну свою,
Хай Бог береже її завжди…
Низькій уклін , нехай буде її до землі.

АРИНА ЭРНЕСТ

Весна прекрасная пришла
Цвет белый принесла,
Цветы летают, летают,
А весна разцветает.
П:В
Хей, Хей, Весна, весна,
Это счастье для меня,
И для моей души.
Хей, Хей, Весна, весна,
Одну тебя люблю
Это ты, это я, да, да, О, да,
Хей, Хей, Весна, весна
Не уходи побудь со мной
Не спеши, не улетай,
Весна, на душе у меня
Сегодня счастье,
А у тебя моя весна.
ХЕЙ, ХЕЙ, ВЕСНА,
разцветает,
Свой цвет разпускает
Ну , давай весна,
Распускай цветы,
Цвет белый , пусть летит
И ни чего не говорит.

АРИНА ЭРНЕСТ

Моя милая мама,
Как тебя я любила
Смотрю я мама , на тебя
Ты такая милая в меня,
Молодой ты все была,
Красива, молода.
Но жаль морщинки повиднелись ,
И состарелась уж ты
Ты к добру меня вела,
И молитвы Богу возносила…
Господу молилась,
Меня молитвам научала.
Хорошо с тобой ,
Мне было мама,
Любовью своей согревала…
К господу взывала,
От беды оберегала,
Всегда благословляла…
На путь меня ты наставляла,
Во всем мне помогала.
Благодарю тебя , моя мама,
За все , что сделала , ты для меня,
Нет , добрее на свете…
Чем нашая мама.
И вот годы промчались,
Их не вернуть,
Жизнь наша сложна
Порой бывает,
Совсем не легка.
Но , помни ты мама,
Я всегда с тобой рядом,
Где бы ты ни была.
Пусть Господь тебя благословит,
Пусть Господь тебя оберегает,
И хранит тебя всегда .

АРИНА ЭРНЕСТ

Красивое утро,
Красивый рассвет,
Ветер везде и повсюду
Листвой шелестит
Холодно стало,
Мысли настали,
В путь меня провожали
Я шла спотыкаясь,
С пути не сбиваясь,
Идучи дорогой я размышляла,
Ничего никогда,
Раньше не знала.
П:В
ЛИСТЬЯ, листья,
Все шелестите,
Листья,листья,
Вам поведаю, тайну свою
Прошу вас, вы ее сохраните,
И меня простите,
Долго не молчите
Мне помогите.
Боль и печаль угоните…
Ни о чем не жалейте
Красиво летите,
Листья, не молчите,
И мне помогите.
Листья, вы все шелестите
Со мной говорите,
Я с вами прощаюсь,
Тепер навсегда…
Видно такая моя судьба,
А вы шелестите, и никогда не молчите.

АРИНА ЭРНЕСТ