Груба, ніби помилка,
Чужа і необізнана,
Непрохано закохана,
Паперами розрізана.
Я слухаю, як охаєш
У перемозі – грізна ти.
Без шансу і без голосу,
Я кволий, ти – залізна.
Головата – емоційний,
Бойова і несуспільний.
Ох, яка ж до біса різна
Стала ти лишень за місяць…
Михайло Нечипуренко
Наввипередки з птахами,
Лечу до тебе думками.
Дорога кружляє світом,
Пірнає за небокрай.
Із спогадів стрічка в’ється.
Це також колись минеться.
Колись ще пробьється сонце,
Крізь хмари, мій рідний, знай.
Що було все пригадаю,
Надійно від всіх сховаю
Той скарб, що у нас з тобою
Залишиться назавжди.
І зараз мені байдуже
Що часом було не дуже
Це все не важливо, любий
Ти тільки себе бережи.
Ольга Вінтер
Тут не літають журавлі
І пахне тут не так, як вдома.
Всі наче злі, сухі, бридкі,
Немає тут свободи.
І тут так пасмурно мені,
І дощ весь час наче скажений,
І все гримить і навіжено
Моросить.
І місця я тут не знайду,
Бо в тій країні, де я народився,
Залишив душу і любов свою.
Павло Булава
Хто такі Рідновіри?
Питання це чую постійно.
Це люди що люблять природу,
І хочуть до неї в обійми.
А що ж таке Рідна Віра?
І це легко теж пояснити.
Це Віра єднання із світом,
Та як з ним в гармонії жити .
Із дому виходь не лінуйся,
І озирнися довкола.
Збагни що усе це Боги,
Онукам створили з любов’ю.
Так так для Богів ми онуки,
І проти ми бути рабами.
Не нюхаєм ладан у церкві,
А свіже повітря вдихаєм.
А ще не боїмось гріхів ми,
Що вигадали для покори.
Бо знаєм існує ще совість,
Ми вільні у виборі долі.
Богів ми всім серцем шануєм,
І можем на “ти” розмовляти.
Бо з ними ми Роду одного,
На “ви” тільки ворога звати.
Ми любимо землю як матір,
А вітер як брат невловимий.
Вогонь то турботливий батько,
Вода як сестра тебе вмиє.
І знаємо все в цьому світі,
Живе, і також має душу.
Не треба це в книгах вивчати,
А треба всім тілом відчути.
І брешуть, що жертви приносим,
Що ніби в нас Віра на крові,
Ми “треби” підносимо щиро.
А жертви у вірі хрестовій.
Ось так розповів я про Віру,
В що вірю, і як відчуваю.
Ця Віра як промені сонця,
Всі душі теплом зігріває.
Роздивляючись вічності примхи,наскладав багатенько віршів,і в погоду спокійну і тиху їх читав хто читати хотів
Пастух андрій
Навіщо вбачати красу у складному,і істину довго шукати в житті,адже істина є саме в тому,що справжня краса в простоті.
Пастух андрій
Я також людина, що вміє любити,
Я маю серце, що вміє боліти.
Я маю емоції, як і усі,
І інколи помилки роблю я у житті.
Я теж ображаюсь, я теж помиляюсь,
І врешті з собою знову лишаюсь.
Я не без почуттів, не без співчуття,
Живу у цьому світі, шукаю життя.
Світ дивний, незнаний, але ж і мій,
Хоч часто буває він зовсім чужий.
Та я залишаюсь такою ж, як є,
Бо серце моє живе.
Yana
Я також людина, що вміє любити,
Я маю серце, що вміє боліти.
Я маю емоції, як і усі,
І інколи помилки роблю я у житті.
Я теж ображаюсь, я теж помиляюсь,
І врешті з собою знову лишаюсь.
Я не без почуттів, не без співчуття,
Живу у цьому світі, шукаю життя.
Світ дивний, незнаний, але ж і мій,
Хоч часто буває він зовсім чужий.
Та я залишаюсь такою ж, як є,
Бо серце моє живе.
Yana
Запахнуть квіти, різні на весні, метелики літають,
А навкруги краса природа…
соловї співають,
Сонячник цвіте,
Золотим промінням б’є
Де любов, злагода і Мир…
Посадим ми :
Червоную калину,
Червону горобину,
Посадим ми :
Алеї різних квітів,
Для нашої України,
І нашой Батьківщини.
Зацвіте чудовий край,
Рідна Україна,
Обійме мати сина
Прозвучить гімн України.
Згадаєм ми Героїв
Та пронесем подяку,
Дякуємо Боже…
Що закінчилась війна.
Ми воювали-
Для життя перемогали,
І Славу в небо,
Богу відавали.
Ми вірили, надіялись, молились…
Слава Героям
Навіки Слава,
Хай буде Мир,
Та з Богом наша перемога
На нашій Батьківщині,
Та всій землі.
АРИНА ЭРНЕСТ
Сонечко зігріє…
На весні, все зацвіте,
Посадим ми
Червоную калину,
Для нашої родини.
Алеї калини, горобини,
Та червоніх маків,
Трояндів, нарцизів, тюльпанів…
Збудуєм ми міста і села
Поля позеленіють,
Оживе у нас земля,
Для нашої країни
Наших Героїв,
Не на словах, а на ділі.
Згадаєм ми жито,
Пшеницю, маків червоних…
Волошків , ромашків,
Червону калину…
Різні квіти та горобину,
Солдат із війни…
Де були гармати,
Великі бої,
Прийдуть всі солдати
З великої війни.
Марширують на майдані
Наши дочкі і сини,
Велике Свято –
Буде на весні …
Та восени,
Настане Перемога,
Пронесеться салют,
На нашій Україні,
На нашій всій землі.
АРИНА ЭРНЕСТ
© i2.com.ua - Всі права захищені.
Проект створений для популяризації творів сучасної української літератури.
