В сей час я не могу ставить в свои круги,не был бы я в долгу если бы заново работали мозги.в чужих руках была,недолго как бы целый век,надежда заново плыла,что я опять есть человек.и с неба приходили,всех лучших голоса,а мы то раньше жили,но поработала коса.помощник мне сказал увидев мой изъян чтоб в очередь ставил,а я все верил что он пьян.я верю в отчий дом,что я могу беречь,что люди были в нем,но пропустили мою речь.прошел двадцатый век,в который шли с заданием,но многий человек нашелся с опозданием.
Пастух андрій

Коли на річці тане лід ,весна вже скоро прийде значить,коли ти дивишся вперед,то ти повинен щось бачить.коли потрібно тобі знати ,що робиш добре ти а що погане,потрібно все минуле пригадати тоді майбутнє може кращим стане.якщо будеш щось добре ти робити,мабуть це буде недаремно,тоді ти швидше зможеш відрізнити де буде світло а де темно
Пастух андрій

Шановні мирні громадяни добридень всім превсім,гадаю що вам байку розповім,як москалям давало в лоб славетне українське місто конотоп.це сталось влітку 1659 року,Москва припустилась необережного кроку,вдершись військом в Україну надіючись що їх погибель обмине і не зустріне.та іншої думки були козацькі полки,що міцно трималися гетьманської руки,які ішли на допомогу цьому місту,що не давало отій Москві іти на приступ.та невтямки було кацапським остолопам,що довго вже трималась оборона Конотоп-,поперек горла став орді московитській полковник ніжинський Григорій гуляницький.і ось підійшли українські війська,розбити московитів прийнявши наказ,котрі трошки лізли у бій напролом,та їх оточили і взяли в полон.там полягло десь тисяч зо 30 тих царських вояк,які чужу землю не цінять ніяк,а рештки їх воєвода відвів до кордону,остерігаючись смерті й полону.зі страхом вимовляв вже цар московський ім’я Іван Остапович Виговський,який робив щоб не тягнули москалі свої погані руки в бік української землі
Пастух андрій

Ремарк казав глибокі речі:
-Люби усіх,кохай одну
-Любити можна все
-Кохати лиш одну
-Любити можна всіх
-Кохати лиш тебе
-Любити можна друзів
-Кохати хочу лиш тебе
-Любити можна всім
-Кохати треба вміти
-Любити можуть всі
-Кохати хочу, а любити ні -Кохати можу, а любити ні
-Кохати буду, а любити ні

Люци

Відкриваю зранку я очі,

Чую спів солов’я

Як чудово жити в країні,

Де щаслива моя сім”я.

Хоч насправді важко та нелегко

Бути там, де іде війна.

Ми мусимо боротись за волю,

Бо Україна у нас одна.

Україна в моєму серці,

Україна в моїй душі.

Я син твій, Україно,

Україно – ти мати моя.

Згадайте браття-українці

Славний козацький наш рід:

Не раз ми воювали з ворогами,

Не раз перемагали в бою.

Тож пам’ятайте, козаченьки,

Україна – наша єдина!

Україна – наша земля!

І тільки разом ми зможемо

Прогнати клятого москаля.

Україна в моєму серці,

Україна в моїй душі,

Я син твій, Україно,

Україно – ти мати моя!

Михайло

Я з посмішкою згадую той час,
Коли доля вперше звела нас
Твої чарівні карі очі
Поселились назавжди в пам’яті моїй.
Але, на жаль, хвороба важка тебе у мене забрала.
А я так хотів бути з тобою…
Тепер мені важко уявити, що без тебе мушу жити
А я так хотів бути з тобою…

Чому так? Питати треба в Бога.
Чому зла така до мене доля?
Тільки ти була моїм світлом.
І натхненням у житті.

Допомагає лиш сон, коли ти з посмішкою приходиш до мене.
Цілуєш, обнімаєш, а під ранок завжди непомітно зникаєш.
Все, що я б в житті хотів: так це ще раз зустрітися з тобою.
Але, на жаль, це неможливо! Це неможливо!

Лиш спогадом єдиним я тепер живу,
Але чи правильно це? Я не знаю.
Може краще покинути цей світ
І бути «там» з тобою?

Чому так? Питати треба в Бога.
Чому зла така до мене доля?
Тільки ти була моїм світлом.
І натхненням у житті.
Михайло

Закінчується весна і підходить час прощатись.
Рідна школа ти моя, за тобою буду сумувати.
Вже по заду всі уроки і оцінки вже стоять.
Сьогодні останній вечір, щоб побути ще трохи школярем.

Випускний, випускний – яке чудове свято!
Випускний, випускний – зранку сонце підемо зустрічати!
Випускний, випускний – ми тебе завжди будемо пам’ятати!
Випускний, випускний – ти вершина нашого шкільного життя!

Нині ми святкуємо, бо у всіх нас свято.
Одинадцять років ми до цього йшли.
А вже завтра ми прокинемось і всі будемо дорослими людьми,
Але ми ніколи не забудемо перші кроки в перший клас.
Як училися читати, і по партах малювати,
І як вогники шкільні дарували нам перші поцілунки і почуття дивні.

Випускний, випускний – яке чудове свято!
Випускний, випускний – зранку сонце підемо зустрічати!
Випускний, випускний – ми тебе завжди будемо пам’ятати!
Випускний, випускний – ти вершина нашого шкільного життя!

Вже позаду зворушлива промова, і лунає останній вальс.
Так печально прощатися зі школою, де скільки спогадів у нас.
Іти в життя доросле ми давно готові,-
Про це постаралися наші вчителі.
Вони навчили нас, як правильно жити
І як бути гідними людьми.

Випускний, випускний – яке чудове свято!
Випускний, випускний – зранку сонце підемо зустрічати!
Випускний, випускний – ми тебе завжди будемо пам’ятати!
Випускний, випускний – ти вершина нашого шкільного життя!

Михайло

Вирує в серці ураган,
Шалена буря, вітер віє,
Під дих отримав Я удар.
Та рани мої сильно ниють.

В думках моїх звучать тривоги,
Скажи мені, коли відбій?
Я, Боже, так додому хочу,
Там зможу віднайти покій.

Душа моя де відпочине?
В палкій молитві до небес.
І серце зараз вже в руїнах.
Коли прийде всьому кінець?

Бог швидко на ноги поставить,
Не втомиться біль лікувати твій.
Бо не байдужий Ти для нього, синку,
За тебе Він веде жорстокий бій.

Тож не хвилюйся, віруй і молися,
Пручатися не намагайся Ти,
Дозволь Христу ввійти у твоє серце,
Дай право, щоб допомогти.

У Нього сили є, щоб підживити.
Второпав, що все бачить Він?
Коли так кепсько на душі, піди молитись,
Прошу, почуй ти в серці його дзвін.

Хай час лікує, Ти продовжуй жити.
І навіть, якщо бридко на душі.
Вогонь великий Бог запалить в серці
Та ще й відновить всі твої хрящі.

Злетить душа, хоч й крила є підбиті.
Молитва підіймає до небес!
Лиш вірити потрібно і молитись,
І Ти побачиш знов куди ідеш.

Доволі сильний Ти, Господь коли з тобою!
Небесний Тато поруч назавжди!
Плече в плече Він у години бою,
Хоч пройдеш Ти нелегкі сірі дні.

І навіть, якщо всім по барабану
Яку Ти зараз відчуваєш біль,
Якщо розчарування захлеснули,
Бог не насипле на відкриту рану сіль.

"Все добре буде!" – так Писання каже.
Пройдеш з Христом всі битви Ти важкі!
І засіяє щастя в оченятах,
І будеш вдячним Богу Ти завжди!

Та поки хмари сірі нависають
І ураган вирує у душі
Тримайся міцно, Я тебе благаю,
Ти за Ісусом слідом лиш іди.

Які б в житті не були перешкоди,
Повір в Ісуса, спокій віднайди.
У вічності чекають нагороди!
Господь дасть сили, щоб усе пройти!

Він поруч буде у скрутну хвилину.
Довірся Богу та вперед іди!
Ти не потонеш у великій зливі.
В ковчег надійний треба лиш ввійти!
Юрій Сіромашенко