Мала перерва – треба їсти!
Щоб дати мізкам сили,
Граніт науки далі гризти.

Рятує прОти інший унік –
І добре не кафе у КУК –
Всі наші люблять їхній cook.

Стрибали, грали, і писали,
Тепер дилема – що обрати…
Вже черга – треба замовляти!

Та якесь мале меню зібрав:
Червоний борщ і чорний хліб;
Чи хочеш масла-сала? Сам наріж!

Стоїть порожній стіл, тарілки,
Пакети, склянки і нервує ніж:
Коли нова робота на підніс.

Поїв – цілковитий кайф.
І близько, дешево, сердито,
Столова – ти моя любима.
Давид Клименко

Така жадана і така красива!
Зроблю Я все, щоб Ти була щаслива!
Ти серцю мила, рідна і дорогоцінна.
Я бережу тебе, принцеса неймовірна.

Я подивлюся у твої бездонні очі,
Без них так кепсько, мені стає щоночі.
З тобою разом, Я піду хоч на край світу.
Ти – моя осінь, Ти – моє літо!

Ти янгол в небі, а в тебе є крила.
Лети ж до мене, швидше моя мила!
Міцно цілую тебе, обіймаю.
Коли далеко Ти, без тебе Я страждаю.

Поїдем разом ми на тепле море.
Поїдем разом, де високі гори.
Я завжди поруч, повік біля тебе.
Ти – мої хмари, дощ і моє небо!

А твої губи занадто солодкі.
З тобою ночі, завжди такі короткі.
Коли далеко Ти, дуже Я сумую.
Що не одружені, вкрай за це шкодую.
Юрій Сіромашенко

Я буду проходити повз й надалі
Лиш гляну на мить краєм ока
Щоб знов серце чекало тебе на вокзалі
Чекало, хоч ніч вже холодна й глибока

Я сподіваюся хоча б сьогодні тебе не зустріти
Сподіваюсь, що хоч день буде спокою
Можливо не буде мене хоч одну ніч боліти?
Чорт, що ти робиш зі мною?

Чому забути тебе тяжко й неможливо?
Невже так сильно тягне, може це зв’язок?
Та коли дивишся на мене, я почуваюсь особливо,
Можливо глянеш вслід іще разок?

Годинник зупинився і час більше не йде
Чому такі емоції я відчуваю?
Чому без тебе здається все бліде?
Не можу я збрехать, що відпускаю

Не відпущу, бо щось до тебе тягне
І не забуду, як підеш кудись знов
Чому коли земля весну на себе вдягне,
Спогади горять та застигає кров?
viadin

Україно! Рідна ненько -мати!
А ми твої сини і доньки
Й будемо, тебе рідненька, визволяли
Допоки хватить в нас силоньки.
Не один раз тебе вороги топтали,
Та на шматочки розривали.
Твої землі між собою розподіляли.
Нескорених українців у полон забирали.
А ти однаково від руїн та від попелу вставала.
Гордо свої крила розправляла,
Свої права захищала й повертала,
Ворогові належну відсіч давала.
Не дозволимо ворогу-агресору,
Українську диво-землю плюндрувати,
Бо наш народ ніколи й нікому не здолати!

*********
Зацвіли жоржини під моїм вікном.
Червоним, жовтим синім кольором.
І як тільки зійде вранці сонечко,
А вони вже заглядають у моє віконечко.
Різними кольорами аж горять,
А на сонечку неначе палахкотять.
Вітерець – пустун на вулиці повіває,
Легесенько поміж квітами гуляє.
Їх гіллячко до самої землі нагинає,
І, ніби мені,"Доброго ранку"бажає.

********
Ой, зацвіла вишня
При батьковім помості
Стоїть матінка, виглядає матінка
Діточок у гості.
Ой, ви діточки,рідні діточки,
Приїжджайте в гості,
Бо заждалась,зачекалась,
Вас матуся на помості.
Ой, ви діточки, мої соколяточки,
Жду я вас у гості,
Бо несила вже
Вистояти на помості.
**********
(Саковець Єва Іванівна, Заслужена вчителька України)

Саковець Єва Іванівна

Які треба слова
Щоб війну зупинити
Які треба права
Щоб людей захистити
Які наміри, дії
Бо зараз так скрутно
Щоб у наших дітей
Було світле майбутнє
Люди дуже слабкі
І тяжка у них доля
Правлять ними вожді
Замість серця там зброя
І живе там війна
І зростає з роками
Наче сам сатана
Їх штовхає рогами
Які гасла потрібні
Які визирунки
Щоб війна загубилась
Пішла залаштунки
За стіл сіли і розум
Свобода і віра
І безпека людей
І кінець війни – звіра
Україна жила
І живе, буде жити
Тільки трба їй
Мирне життя відродити
Жити взлагоді, мирі
З країнами світу
Хай живуть ці слова
Як слова заповіту…
Tana