Тривога в серці,в голові , в думках.
Тріпоче горе в грудях,наче птах.
Замкнулося коле з болю і страждань,
Замкнулось від невчутих всіх гукань.
Кричить народ мордований,стражденний.
Сміється кат ще досі не знищений.
Мовчить весь світ,немов німий із роду.
Їм ці страждання дарять насолоду.
Пролито сліз моря,ні – океани,
Народ кричить,печуть від болю рани.
Молитви линуть в кожен кут планети,
І всі ми ждем омріяну вендету.

Я б хотіла з чистого листа
Розпочати все життя з початку.
Щоб проблеми,мов з гуся вода
І щоб стали справи всі в порядку.
Я б хотіла снігом замести,
І сховати всі свої образи.
Щоб весною щастям зацвісти,
Й сяяти яскраво наче стрази.
Я б впіймала думку цю за хвіст,
І сховала б в пазуху проворно,
Написала б у майбутнє лист,
Й надіслала б сама собі гордо.
Я б жила життя останнім днем,
І не гаяла б на жалість ні хвилини.
Щоб з душі осіннім все дощем
Змили тихі,теплі,ніжні зливи.
Я б літала в мріях, я б жила.
Я б крутилася у танку кохання,
Я б змінила все,якби могла,
І сказала б всі слова прощання.
Я б тримала серце під замком,
Щоби болі у житті не знати,
І прощала б всі разом,гуртом
Як ніхто не вмів в світі прощати.

Я б хотіла з чистого листа
Розпочати все життя з початку.
Щоб проблеми,мов з гуся вода
І щоб стали справи всі в порядку.
Я б хотіла снігом замести,
І сховати всі свої образи.
Щоб весною щастям зацвісти,
Й сяяти яскраво наче стрази.
Я б впіймала думку цю за хвіст,
І сховала б в пазуху проворно,
Написала б у майбутнє лист,
Й надіслала б сама собі гордо.
Я б жила життя останнім днем,
І не гаяла б на жалість ні хвилини.
Щоб з душі осіннім все дощем
Змили тихі,теплі,ніжні зливи.
Я б літала в мріях, я б жила.
Я б крутилася у танку кохання,
Я б змінила все,якби могла,
І сказала б всі слова прощання.
Я б тримала серце під замком,
Щоби болі у житті не знати,
І прощала б всі разом,гуртом
Як ніхто не вмів в світі прощати.

Вони бояться розуму людського,
Освічених і юних тих голів,
Що вже не скоять нічого живого.
А кожен з них щось бачив,щось хотів.
Підступний вчинок, постріл за секунди,
І гра не на життя,забіг на смерть.
А світ мовчить,кричать од горя люди.
Чиє дитя під каменем лежить.
І горя море пережите наме,не об’єднало ще людські серця.
Війна для світу лише збіг обставин,
Йому нп треба перемога ця.
Зберуться люди, почесті віддавши,
Десяткам юних,молодих людей.
За що загинув цвіт моєї нації?
Кому так треба сотня ця смертей?