Земля багата на рослини,котрі багаті на плоди,як доглядає їх людина немає з їжею біди.усі корисних речовини,з котрих тепер будують кораблі,мости,дороги і машини також знаходяться в землі.земля постійно зігріває під грунтом всі коріння,а що із того виростає залежить тільки від насіння.
Пастух андрій

Ти музика знайдена в безодні
Мої вірші, які розкидані в кутках
Зі мною ти назавжди, не лише сьогодні
Зі мною ти у серці та в думках

Ти мов струна, мов вивчені акорди
Звучиш глибоко й ніжно в голові
Ти мій альбом, розкидані всі ноти
Які розбіглись струмом у крові

Ти як строфа, написана у серці
Передаєш усе, що я люблю
Ти мій рядок, написаний із сенсом
Якого я ніколи не згублю

Ти як мелодія, весела та сумна
Завжди рятуєш серце від негоди
Ти моя музика, журблива та ясна
Зі мою ти пройдеш всі перешкоди

Ти мов відлуння, повертаєшся назад
Із відстані лунаєш та кричиш
Ти які вірші, написаний плакат
Зі мною ти завжди, з мільйон причин

Ти моя музика, мої вірші
Лунаєш в серце дзвінким звуком
Коли кричу чи прийдеш ти у сні
Мені наснишся в голові малюнком
viadin

Зітхнув останній день серпневий…
Чарівний, літній вечорок…
Закінчується рай місцевий,
В душі пробігся холодок…
Чергове літо заховалось,
Загравою зникав сезон…
Повільно сосни колисались,
Осінній шепіт…
Дурман-сон…
Позатихали птахи в лісі,
Вже скоро подорож стрімка,
Мов ехо прокотилась тиша,
Довкола скошені жита…
Дурманом голову закружить –
П’янка, чарівна благодать…
Але чомусь так серце тужить:
Мої літа…спішать, летять…
ND❤️
Надія Холод

Багато слів було сказано,
Багато дурощів зроблено,
Та в собі закарбую ті спогади,
Що серцю так дорогі, назавжди.

Стільки на серці досі жалю,
Стільки в собі емоцій вбиваю,
Та гіркого "кохаю" легко не позбутись,
Що колись між нами розділялось.

Хочу завжди коло тебе бути,
Хочу з тобою смуток розділяти,
Та чекати мені до болі складно,
Коли відповідь до почуттів даш однозначно.

Мені шкода, дурепою була,
Мені шкода, тебе не цінувала,
Та жадаю все ж найкращою стати,
Тож, як ти мене колись, буду чекати.
Стефанія Мирненко